Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ ВИДОЗМІНИ ВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ – ОРГАНИ І ОРГАНІЗМ

ВИДОЗМІНИ ВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ – ОРГАНИ І ОРГАНІЗМ

Біологія – універсальний довідник

БУДОВА КВІТКОВОЇ РОСЛИНИ. ФУНКЦІЇ ЇЇ ОРГАНІВ

ОРГАНИ І ОРГАНІЗМ

ВИДОЗМІНИ ВЕГЕТАТИВНИХ ОРГАНІВ

Видозміни надземних пагонів. їх функції. Столони – подовжені повзучі пагони, часто з лускоподібними листками, які живуть не більше року і дають початок новим особинам. У суниці в побуті такі пагони називають “вусами” (мал. 14). Колючка – видозмінений пагін (глід, обліпиха) або його частина, зазвичай верхівка (обліпиха) або тільки листок (барбарис), що виконують захисну функцію. Вусик –

видозмінений пагін (виноград, гарбуз) або листок (горох, горошок), які виконують опорну функцію. У водозапасаючих пагонів функцію запасання води виконують тканини стебла (кактус) або тканини листків (молодило).

Мал. 14. Видозміни надземних пагонів.

А – надземний столон у суниці; Б – колючка глоду, В – колючки-прилистки у білої акації;

Г – колючка-листок у барбарису;

Г – вусик-листок у чини;

Д – вусик-пагін у винограду;

Е – водозапасаючий пагін (стебло) у кактуса;

Є – водозапасаючий пагін (листок) в алое;

1 – прилистки (виконують функцію фотосинтезу

при відсутності пластинки); 2 – брунька в пазусі листка-колючки

Видозміни підземних пагонів. їх функції. Столони – видовжені пагони зазвичай з лускоподібними листками. Пагони зберігаються менше року; їхня верхівка видозмінюється або в бульбу (картопля, одинарник європейських!), або в цибулину (проліска дволиста, тюльпан Шренка). Можливе виконання запасаючої функції листками столона – потовщеними лускоподібними або основами зелених (адокса мускусна). Столон виконує функцію поширення рослин на території і розмноження (мал. 15).

Мал. 15. Видозміни підземних пагонів.

А – столони картоплі з бульбами; Б – бульба картоплі; В – кореневище конвалії: Г – цибулина гіацинта; Г – цибулина лілії;

1 – столон; 2 – бульба; З – додаткові корені; 4 – потовщене стебло;

5 – листковий рубець: 6 – пазушні бруньки (вічка); 7 – лускоподібний листок; 8 – міжвузля; 9 – пазушна брунька;

10 – верхівкова брунька; 11 – основа зелених листків (зовнішні виконують захисну функцію, внутрішні – запасаючу);

12 – лускоподібні листки, які виконують запасаючу функцію; 13 – стебло-денце; 14 – зачаткове суцвіття

Кореневище – багаторічний підземний пагін, видовжений (пирій повзучий, горошок мишачий) або вкорочений (чина весняна, купина), з лускоподібними або зеленими листками (або з тими й іншими). Він виконує функцію запасу поживних речовин, розповсюдження і розмноження рослини, перенесення несприятливого періоду в році.

Бульба – пагін із потовщеним стеблом і лускоподібними листками. Виконує функцію розмноження, запасу поживних речовин, перенесення несприятливого періоду. Бульби характерні для картоплі, топінамбуру.

Цибулина – пагін з надзвичайно вкороченим стеблом – денцем, соковитими листками, які виконують запасаючу функцію; пазушні бруньки, видозмінюючись, перетворюються в дочірні цибулини – дітки; вони забезпечують розмноження рослини. У стані цибулини рослина переживає несприятливий для вегетації період (лілія, гіацинт).

Видозміни коренів. їх функції. Коренеплід – складний видозмінений орган; в його утворенні беруть участь основа головного кореня і основа стебла головного пагона. Частка кореня і стебла у коренеплодів різних рослин неоднакова: в моркви значно переважає корінь, у столової моркви – стебло (мал. 16). Коренеплід виконує запасаючу функцію.

Кореневі бульби – потовщені додаткові корені (весь корінь – у пшінки жовтецевої або його частина – у любки дволистої). Вони виконують запасаючу функцію і деколи – функцію розмноження. В останньому випадку коренева бульба, що відходить від стебла, зв’язана із пазушною брунькою, з якою і відокремлюється від материнської рослини.

Корені опорні – додаткові корені, що утворюються на гілках дерева. Вони ростуть вниз, а досягнувши грунту, заглиблюються в нього (фікус бенгальський). Корені опорні – ходульні, відходять від нижньої частини стебла і служать додатковою опорою (панданус, кукурудза). Корені опорні – дошковидні, утворюються в нижній частині стовбура і служать додатковою опорою для дерева (фікус каучуконосний). Корені опорні – причіпки (наприклад, у плюща), які забезпечують утримання пагона на вертикальній поверхні: стіні, стовбурі іншої рослини.

Мал. 16. Видозміни коренів:

Коренеплоди кормового буряка (А), цукрового буряка (Б), столового буряка (В);

Г – коренева бульба любки дволистої; Г – опорні корені фікуса або баньяна;

Д – ходульні корені в основі пагона кукурудзи; Е – корені-причіпки у плюща;

Є – повітряні корені в орхідеї; Ж – корені-присоски у рослини-паразита – петрів-хрест;

1 – головний корінь; 2 – підсім’ядольне коліно; 3 – додаткові корені; 4 – пазушна брунька;

5 – лускоподібний листок в основі підземного пагона; 6 – межа між стеблом і коренем

Повітряні корені епіфітів (рослин, що поселяються на інших рослинах і використовують їх як опору) всмоктують вологу і розчинені в ній речовини з повітря (представники родини орхідей, ананасових).

Корені-присоски, що поглинають поживні речовини з тканин іншої рослини. Такі корені властиві рослинам-паразитам, що живуть за рахунок інших рослин, на яких паразитують (вовчок). Такі корені є й у напівпаразитів (дзвінець, перестріч). Напівпаразити мають зелені пагони і здатні до фотосинтезу, однак при цьому паразитують на коренях іншої рослини.