Головна ⇒ 📌Плани-конспекти уроків по хімії ⇒ Використання ВВП, інших показників у міжнародних порівняннях

Використання ВВП, інших показників у міжнародних порівняннях

УРОК 42

Мета уроку: розглянути використання основних показників, що оцінюють результати економічної діяльності держави, у міжнародних порівняннях; проаналізувати динаміку ВВП для оцінювання загальної ефективності функціонування економіки, а отже, для визначення відносного успіху або невдачі заходів економічної політики, яку провадить уряд; навчити графічно відбивати зміни показників.

Основні поняття: валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, чистий

внутрішній продукт, національний дохід, особистий дохід та дохід кінцевого використання.

Тип уроку: формування і вдосконалення вмінь та навичок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

З якою метою, на вашу думку, проводиться порівняння макро – економічних показників? (Міжнародні порівняння макроеконо – мічних показників дають фахівцям можливість визначати місце будь-якої країни у світовій економічній системі, виявляти причини успішного розвитку або відставання.)

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Потреба в порівнянній економічній

інформації, що відбиває рівні й тенденції розвитку, структуру та пропорції національних економік, рівень життя населення, виникла давно, але стала нагальною за умов інтенсивного розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці. Наразі результати міжнародних зіставлень широко використовуються міжнародними організаціями (ООН, МВФ, МБРР, ОЕСР, ЄЕС тощо), національними державними органами й неурядовими організаціями різних країн, а також окремими вченими для аналітичних і практичних робіт.

IV. Вивчення нового матеріалу

Головним макроекономічним показником у статистиці розвинених країн та міжнародних організацій (ООН, МВФ, МБРР, ЄБРР) уважається валовий внутрішній продукт (ВВП). Він закономірно посідає чільне місце й у системі національних рахунків. Проте передбачається також використання валового національного продукту (ВНП), оскільки ВВП не призначений для вимірювання виробництва, що здійснюється за межами економічної території країни. Валовий національний продукт (ВНП) – це сумарний обсяг продукції, виробленої за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад українцям, незалежно від того, де ці фактори (ресурси) розміщені – в Україні чи за кордоном. наприклад, частку продукції (заробітну плату), яку створив українець, який проживає в Росії, США, Великій Британії, ураховують у нашому ВНП, тобто у ВНП України. І навпаки, ту частку продукції (доходу), що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, які належать іноземцям, вираховують із ВНП України. Валовий внутрішній продукт (ВВП) ураховує вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах певної країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, кому ці ресурси належать – громадянам цієї країни чи іноземцям. наприклад, вартість товарів, вироблених за допомогою іноземного капіталу, є частиною українського ВВП. Натомість доходи, що їх отримали українці за кордоном, не враховують у ВВП України.

Спільні ознаки ВВП і ВНП:

¦ вони обидва відбивають кінцеві результати діяльності людей матеріального й нематеріального виробництва;

¦ визначаються у вартісному (грошовому) вимірюванні;

¦ період обрахування – квартал, рік.

Рівень ВВП у різних країнах можна порівняти, перераховуючи його значення в національній валюті згідно з поточним курсом валюти на міжнародних валютних ринках, обмінним курсом паритету купівельної спроможності (ПКС) кожної валюти відносно обраного стандарту (зазвичай долару США).

Відносне розташування країн може значно відрізнятися залежно від підходу. Відповідно до поточного методу обмінного курсу, цінність товарів і послуг перераховується за допомогою міжнародного курсу валюти. Цей метод краще відбиває показники міжнародної купівельної спроможності країни та її відносної економічної потужності. Наприклад, якщо 10 % із ВВП витрачається на закупівлю високотехнологічної іноземної зброї, кількість придбаної зброї цілком регулюється поточним курсом обміну, якщо зброя – виріб, який продається на міжнародному ринку (не існує ніякої значущої “місцевої” ціни, що відрізняється від міжнародної ціни на такі товари).

Метод паритету купівельної спроможності відбиває відносну ефективну місцеву купівельну спроможність середнього виробника або споживача в межах економіки країни. цей метод є найкращим індикатором стандартів менш розвинених країн, тому що компенсує слабкість місцевої валюти на світових ринках. Метод ПКС перерахунків ВВП є найбільш зручним для товарів внутрішнього користування і послуг.

Зазвичай метод паритету купівельної спроможності зменшує різницю у ВВП між високо – й низькорозвиненими країнами, порівняно з методом поточного обмінного курсу. ця залежність відома як ефект Пенна.

На національних рівнях обсяг ВВП вимірюється в поточних і постійних цінах певного року. Відмінності між цими вимірюваннями можуть бути досить істотними. Кількісний ВВП, або ВВП у поточних цінах, зростає швидше, ніж реальний ВВП, або ВВП у постійних цінах. Різниця в темпах зростання пов’язана зі зміною цін. Під час підрахунку в незмінних цінах відбувається усунення ціннісних коливань. Зростання реального ВВП широко розглядається як показник економічного розвитку. Високі його темпи часто вважаються ознакою стійкої економіки.

Макроекономічний аналіз для визначення рівня соціально – економічного розвитку країни використовує кілька груп показників-індикаторів. Деякі з них застосовуються в Програмі міжнародних порівнянь, що проводиться під методичним і організаційним керівництвом ООН.

Найважливішим індикатором рівня економічного розвитку є показник ВВП на душу населення, виражений у доларах. Перерахування на долари здійснюється не за ринковим курсом гривні до долара, а на більш об’єктивній підставі – паритеті купівельної спроможності національної валюти до долара (ПКС). Для його розрахунку статистичні органи визначають товари, що є представниками первинних товарних груп. Загалом до розрахунку включається 600-800 найменувань споживчих товарів і послуг, 200-300 інвестиційних товарів і 10-20 умовних будівельних об’єктів. Усі ці товари оцінюються за ринковими цінами в національній валюті й за цінами США в доларах. Порівняння сумарних величин показує паритет купівельної спроможності двох валют.

Розрахунки показників ВВП на душу населення за Програмою міжнародних порівнянь останній раз було проведено для ста країн за даними за 2000 р. Якщо оперувати цим індикатором, то найбільш розвиненими визнано країни, де річний ВВП на душу населення перевищував 40 тис. дол. Це – Люксембург, Бельгія, Голландія, США, Швеція, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати, Японія, ФРН, Франція, Велика Британія та ін. Найнижчий рівень економічного розвитку характерний для більшості африканських країн, де ВВП на душу населення не перевищував 500-700 дол. Винятком склали Алжир, Ботсвана, Єгипет, Туніс, де цей показник перебував на рівні 5 тис. дол. Наведені дані свідчать про те, що між найбільш і найменш розвиненими країнами сучасного світу існує п’ятдесятиразова різниця в рівні виробництва ВВП на душу населення. Поки що не проглядаються перспективи скорочення цього розриву. Швидше можна очікувати на його збільшення, якщо взяти до уваги відмінності в накопиченому виробничому потенціалі й темпах природного приросту населення.

Близьким до показника ВВП на душу населення є інший індикатор економічного розвитку – національний дохід на душу населення. Він найкраще відбиває рівень добробуту населення, оскільки на відміну від ВВП до показника національного доходу не входять споживання основного капіталу (амортизація), непрямі податки й державні субсидії на виробництво та імпорт.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів

>> Розв’яжіть задачі

Задача 1

За наведеними в таблиці даними розрахуйте такі показники: ВНП, споживання, валові приватні інвестиції, ЧНП, чисті приватні інвестиції.

Показник	Рік
1-й	2-й
Вартість нового будівництва	10	5
Вартість виготовленого обладнання	20	15
Вартість виготовлених споживчих товарів	140	120
Вартість спожитих споживчих товарів	100	100
Амортизація будівель	10	10
Амортизація обладнання	20	20
Запаси споживчих товарів на початок року	40	50
Запаси споживчих товарів на кінець року	50	70

Розв’язання

1) ВВП = C +1 + G + NE;

ВВП1 = 100 + (10 + 20 + 10 + 20 + (50 – 40)) = 170;

ВВП2 = 100 + (5 + 15 + 10 + 20 + (70 – 50)) = 170.

2) C1 = C2 = 100.

3) І1 = вартість нового будівництва + вартість виготовленого обладнання + А(будівель) + А(обладнання) + ?Запаси = 10 + 20 + 10 + 20 + 10 = 70;

І2 = 5 + 15 + 10 + 20 + 20 = 70.

4) ЧНП = ВВП – А = 140.

5) ІП = I – A = 70 – 30 = 40.

Задача 2

Відобразіть графічно зміни показників, наведених у таблиці.

Валовий внутрішній продукт України

Рік	ВВП, млн. грн.	ВВП на душу населення, грн.
1996	81 519	1595
1997	93 365	1842
1998	102 593	2040
1999	130 442	2614
2000	170 070	3436
2001	204 190	4195
2002	225 810	4685
2003	267 344	5591
2004	345 113	7273
2005	441 452	9372
2006	544 153	11630
2007	720 731	15496
2008	948 056	20495
2009	913 345	19832

Задача 3

Для загального добробуту країни визначальними є не лише величина та якість суспільного продукту, але і його розподіл. Припустімо, що у двох національних економіках країн А і Б національний дохід рівновеликий. У національній економіці А 90 % НД припадає на 10 % населення. У національній економіці Б розподіл НД рівномірний.

У якій національній економіці збільшення суспільного продукту має менше значення для населення? Відповідь обгрунтуйте.

Відповідь: менше значення для добробуту населення має збільшення суспільного продукту в економіці країни А, оскільки збільшення суспільного продукту в цій економіці розподіляється в такій пропорції:

¦ 10 % населення отримує 90 % приросту СП;

¦ 90 % населення отримує 10 % приросту СП.

Отже, переважна частина населення не відчує зростання СП, адже на душу припаде надто мала частка приросту, а для другої групи, на яку припадає основна маса приросту, зростання СП не є важливим, оскільки всі потребі цієї групи є задоволеними.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал.