Виникнення та розвиток ораторського мистецтва
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
РИТОРИКА
Виникнення та розвиток ораторського мистецтва
Риторика є однією з найдавніших наук, її виникнення припадає на античні часи. Первісно риторика була засобом захисту і звинувачення на судовому процесі. Громадяни Давньої Греції могли самі захищати себе в суді, а щоб захист вийшов вдалим, вони зверталися до фахівців, чиїм ремеслом було складання промов. До відомих майстрів ораторського мистецтва цього періоду належать Лісій, Горгій, Ісократ. Свій внесок у розвиток риторики зробили такі видатні
Розвиток ораторського мистецтва продовжується й у Давньому Римі. Найвидатнішим римським оратором був Цицерон. Він не лише досягнув високої майстерності в складанні й виголошенні промов, а й став автором трактатів про ораторське мистецтво. Однією з найвидатніших у риторичній науці стала праця римського вченого Квінтіліана “Виховання оратора”,
У середньовічній Європі риторика була перш за все мистецтвом християнської проповіді. На землях Київської Русі ораторське мистецтво розвивалося під впливом візантійського красномовства, звідки руські майстри слова запозичили античну теорію риторики та систему ораторських жанрів. Найдавнішими зразками давньоруського красномовства є промови князів, зафіксовані в літописах. Розвивалося в Київській Русі й релігійне красномовство, першим зафіксованим зразком якого вважається слово князя Володимира після хрещення киян. А основним його виявом були проповіді, які стали частиною богослужіння.
Видатними майстрами ораторської прози тих часів були митрополит Іларіон (його найвідоміший твір – “Слово про закон і благодать”), Феодосій Печерський (XI ст.), Климент Смолянич, Кирило Туровський (XII ст.). Про особливості риторичного стилю йшлося в “Ізборниках” князя Святослава; до творів ораторського мистецтва відносять повчання Володимира Мономаха; риторичні елементи зустрічаються також у “Слові о полку Ігоревім”.
У XVI-XVIII ст. на українських землях риторика набула найбільшого розвитку. У навчальних закладах Речі Посполитої, до складу якої входила Україна, вивчалися сім вільних мистецтв, серед яких одне з перших місць посідала риторика. У бібліотеках шкіл були твори латинських авторів, цитати з яких часто використовувалися як граматичні приклади. Отже, учні мали змогу ознайомитися з античними зразками риторичної науки. Значний внесок у розвиток риторики зробили викладачі Києво-Могилянської академії. Розвивався проповідницький жанр красномовства. Одним із чинників розвитку ораторського мистецтва була міжконфесійна полеміка, результатом якої стали твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Лазаря Барановича, Йоаникія Галятовського та ін.
У ХІХ ст. риторика в Україні переживала занепад через утиски українського слова. У кінці XIX – на початку XX ст. інтерес до риторики відновлюється через активізацію політичного життя; у цей час у красномовстві переважають політичні жанри. Цікавість до риторики занепадає з установленням тоталітарної системи, для якої була характерна офіційна риторика зі своїми усталеними засобами.
На сучасному етапі розвитку риторики відбувається піднесення всіх її жанрів. Посилився інтерес до риторики як засобу утвердження людини в суспільстві, тому створюється багато популярних посібників із ораторського мистецтва.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...