Головна ⇒ 📌Географія ⇒ ВОДНІ, ЗЕМЕЛЬНІ ТА ЛІСОВІ РЕСУРСИ

ВОДНІ, ЗЕМЕЛЬНІ ТА ЛІСОВІ РЕСУРСИ

Розділ 1 Загальна економіко-географічна характеристика світу

Тема 3. ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

§ 12. ВОДНІ, ЗЕМЕЛЬНІ ТА ЛІСОВІ РЕСУРСИ

Водні ресурси світу. Нині у світі неухильно зростає рівень споживання води. Лише за останніх 100 років воно збільшилося в 12 разів і дорівнює 5000 км:3. До останнього часу вода вважалася невичерпним багатством. Але водні ресурси є відносно невичерпними: їх загальна кількість на планеті залишається незмінною, але якість швидко погіршується. Загальний об’єм води на Землі

дуже великий – майже 1,4 млрд км3. З них близько 97,5 % припадає на води Світового океану, солоні озера та мінералізовані підземні води. Прісні води становлять близько 2,5 % об’єму гідросфери (діаграма 5). Але людина може використовувати лише її незначну частину. Недоступними для застосування на сучасному етапі залишаються води льодовиків (69 % прісної води), більшість підземних вод (30 %), боліт, а також вод, що містяться в грунті та в живих істотах (діаграма 6). Реально придатними для освоєння визнаються води річок і прісних озер. За показником річкового стоку світовими лідерами постають Азія, Латинська й Північна Америка.

Найбільшими

споживачами води є сільське господарство, промисловість, комунальне господарство. Сільське господарство використовує майже 70 % загального споживання води, причому більша частина цього об’єму незворотно втрачається під час зрошення. Промисловість забирає понад 1/5 води. Найбільш водомісткими галузями є целюлозно-паперова, хімічна і металургійна промисловість.

На планеті гостро постала проблема дефіциту прісної води. Вона спричинена насамперед бурхливим розвитком господарства та постійним збільшенням об’єму стічних вод. Водний дефіцит поки що має регіональний характер. Його особливо відчувають регіони з сухим та жарким кліматом. Крім того, 2/3 населення світу постійно споживає неякісну воду. Існує реальна загроза того, що проблема водного дефіциту переросте в глобальну.

Головний шлях подолання проблеми – зменшення витрат води, особливо у сільському господарстві. Слід також знижувати водомісткість виробництва: запроваджувати маловодні та безводні технології. Одним з дієвих способів подолання регіонального дефіциту води є перерозподіл річкового стоку за допомогою спорудження каналів та водосховищ. Нині у світі побудовано й експлуатується понад 40 тис. водосховищ. Найбільше великих за площею водосховищ – у Північній Америці, Азії та Європі. Проте цей шлях має й свої недоліки: застій та цвітіння води, руйнування берегів, затоплення орних земель, підвищення рівня грунтових вод тощо.

Діаграма 7. Структура земельного фонду світу

Необхідно широко запроваджувати очисні споруди, хоча їх ефективність залишається невисокою. Здавна у районах з водним дефіцитом застосовували опріснення морської води. Але ці технології дорогі й глобально розв’язати проблему не спроможні. Перспективним шляхом подолання водного дефіциту може бути транспортування айсбергів.

Світові земельні ресурси. Земельні ресурси – це вся земна поверхня, придатна для проживання людини і використання у господарській діяльності. Земельні ресурси утворюють світовий земельний фонд, що становить 134 млн км2 (діаграма 7). Найвищий показник земельного фонду мають Євразія й Африка.

Однак за площею землі на душу населення лідером є Австралія, тоді як Азія, де проживає майже 2/3 людства, за цим показником посідає останнє місце. Земельні ресурси є основою для забезпечення людства продуктами харчування. Завдяки їх використанню людина одержує майже 98 % продовольства, і лише 2 % припадають на біологічні ресурси Світового океану.

Земельні ресурси мають певні особливості: по-перше, їх не можна замінити іншими ресурсами, по-друге, вони розміщені на планеті зонально (відповідно до закону широтної зональності).

Серед сільськогосподарських угідь найважливіше значення мають орні землі, або рілля (11 %), та природні луки і пасовища (23 %). Найбільшу площу під ріллею мають США, Індія, Росія, Китай, Канада, Казахстан, Україна. Максимально розорані землі в Бангладеш (понад 3/4), а також в Індії, Україні, Данії, Молдові, Угорщині (понад 1/2). Природні луки й пасовища в усіх регіонах світу, за винятком Європи, значно домінують над орними землями. Найбільші їх площі мають Австралія, Китай, США, Казахстан, Бразилія.

Головною проблемою використання земельних ресурсів є стрімке скорочення площі ріллі внаслідок антропогенної забудови: розширення міст, побудови промислових об’єктів, прокладання шляхів сполучення, розроблення корисних копалин кар’єрним способом, створення водосховищ та каналів. Під ці об’єкти вже зайнято близько 2,5 % земельного фонду. Найбільшої шкоди орним землям завдають неправильні методи обробітку: розорювання схилів, недотримання сівозмін, перевищення норм внесення мінеральних добрив. Майже половина зрошуваних земель охоплена вторинним засоленням та заболочуванням. Грунти руйнуються також від прискореної водної та вітрової ерозії внаслідок надмірного випасання худоби, знищення природної рослинності, необгрунтованих методів меліорації. У світі щорічно внаслідок ерозії втрачається 6-7 млн га сільськогосподарських земель. За розрахунками вчених людство вже втратило в минулому 2 млрд га продуктивних земель.

Більшість країн світу спрямовують зусилля на збереження земельного фонду та поліпшення його структури. На міждержавному рівні питання раціонального використання земельних ресурсів координує створена при ООН Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО).

Площу ріллі розширюють шляхом вирубування лісів, зрошення пустель, осушення боліт, розорювання цілинних та перелогових земель. Але ці способи екологічно не виправдані. Доцільніше не залучати нові землі в господарське освоєння, а раціонально використовувати наявний сільськогосподарський фонд. У деяких приморських країнах широко використовується незвичний спосіб розширення суходолу – “наступом” на море. Так, у Нідерландах близько 40 % площі держави становлять польдери – землі, відвойовані у моря за допомогою спеціально споруджених дамб та гребель. Японія та Республіка Корея створюють штучні острови з пресованих промислових та побутових відходів, одночасно розв’язуючи проблему їх утилізації.

Лісові ресурси світу. Лісові ресурси є частиною біологічних рослинних ресурсів планети. До лісових ресурсів належать деревина, живиця, гриби, плоди, ягоди, горіхи, промислово-мисливські та лікарські ресурси. Крім того, ліс має грунто – і водозахисні, оздоровчі та естетичні властивості. Лісові ресурси характеризуються показниками лісистості, лісового фонду та запасами деревини.

Лісові ресурси є вичерпними, але відновними. Лісовий фонд світу становить майже 30 % площі суходолу. Найвищі показники лісистості має Латинська Америка, найнижчі – Західна Європа та Австралія. Країни з високим показником лісистості розташовані у зонах екваторіального та морського тропічного клімату, а також у помірному поясі. Тому на Землі є два майже однакові за площею пояси лісових масивів: північний і південний. У північному (помірному) поясі переважають хвойні породи дерев, на які припадає 2/3 лісових площ. Тут найбільші лісові площі мають Росія, Канада та США. Південний (екваторіальний і тропічний) пояс охоплює ліси басейнів Амазонки і Конго, а також острови Південно-Східної Азії, східні райони Китаю та південно-східні частини США. У лісах південного поясу переважають листяні породи, на них припадають 97 % площ.

Лісові площі у світі зменшуються на 0,6 % щороку. Особливо інтенсивно вирубуються вологі екваторіальні ліси. За останніх 50 років їх площа скоротилася вдвічі. Інтенсивно знищують тропічні ліси під ріллю в країнах, що розвиваються. У районах будівництва та промислового освоєння також зникають ліси. Багато деревини йде на потреби целюлозно-паперової та меблевої промисловості. У найбідніших країнах і досі використовують ліс як паливо. Так, за даними ООН, 70 % населення країн, що розвиваються, застосовують дрова для опалення помешкань та приготування їжі. Постійно зростає частка експорту тропічної деревини до розвинених держав світу.

Найефективнішим способом боротьби зі зменшенням площі лісів є лісовідновлення. Темпи його мають перевищувати швидкість вирубування лісу. Також слід більше уваги приділяти комплексному використанню деревини, тобто зробити виробництво безвідходним. Розпочато наукові роботи щодо пошуків замінників деревини для целюлозно-паперової промисловості.

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:

– Важливе значення для розвитку суспільства мають водні, земельні та лісові ресурси. Вони характеризуються нерівномірним поширенням на земній поверхні.

– При величезному об’ємі води на планеті, кількість придатної для використання води неухильно скорочується. У зв’язку зі збільшенням обсягів використання води та її забрудненням загострилася проблема глобального водного дефіциту.

– Найважливішою частиною земельних ресурсів є рілля (орні землі). На них припадає лише 11% площ земельного фонду планети. Площа ріллі постійно скорочується, що загострює продовольчу проблему.

– Лісові ресурси відновні, проте темпи їх використання такі, що запаси деревини скорочуються.

– Усі природні багатства потребують раціонального застосування та охорони.