Встановлення родової ознаки за семантикою слова – ІМЕННИКИ ГРАМАТИЧНОГО РОДУ
ІМЕННИК
ІМЕННИКИ ГРАМАТИЧНОГО РОДУ
Встановлення родової ознаки за семантикою слова
Іменниками граматичного роду є назви неістот. Вони зумовлюють асемантичний аспект категорії, оскільки рід їх не вмотивований реальним розрізненням об’єктів за статтю, а діє як засіб узгоджувального зв’язку, напр.: стіл (чол. р.) і сіль (жін. р.). Не є вичерпним та абсолютним родовий поділ іменників за кінцевими показниками словоформ: чоловічий рід – приголосний, жіночий рід – а,
Середній рід – о, – е, – а, пор.: стілець і радість,
Серед назв неістот виділяється група похідних іменників, для яких характерна синтаксико-морфологічна структура роду, що певною мірою доповнюється семантикою слова, напр.: іменники із суфіксом – ість – назви якостей, станів; іменники із суфіксом – ізаці( і) – (-изаці(і)- – назви дій. У похідних іменниках на противагу назвам осіб відсутні функція означеної особи і функція узагальнення, їм притаманне явище дистинктивності, коли рід назв неістот встановлюється за змістом слова; тут до уваги береться широке охоплення окремим родом лексичного складу іменників безвідносно до родових протиставлень.
Ознакою іменника жіночого роду є суфікс: – ість у назвах якості, властивості, стану, напр.: радість, зосередженість, жорстокість, швидкість, яскравість, народність, забезпеченість, вагомість, власність, емоційність, інтелектуальність, аспектуальність; – аці(і)-, – ізаці(і)-(-изаці(і)-), – фікаці(і)- у назвах дії, утворених, як правило, на базі іншомовної інтернаціональної лексики, напр.: агітація, дезактивація, меліорація, політизація, механізація, яровизація, газифікація, радіофікація; – к – у запозичених з російської мови похідних, утворених від дієслівних основ, напр.: промивка, прошивка, прокладка, ліпка; – нин-, – б-, – в-, – от-, – ав-, – щип – у назвах дії з різним ступенем опредмечення та стилістичного забарвлення, напр.: біганина, молотьба, гонитва, скорбота, грюкотнява, бувальщина; – от-, – н-, – ин-, – іан-, – гад – у назвах сукупності, збірності, напр.: голота, комашня, спартакіада, шевченкіана, озимина.
Ознакою іменника середнього роду є суфікс – н(і)-, – ен(і)-, – ін(і)-, – т(і)- у назвах абстрактної дії, процесуального стану, напр.: змагання, перенесення, запровадження, голосіння, горіння, шиття, биття; -(і)-, – ин(і)- у назвах із семою збірності, напр.: насіння, кукурудзиння, вороння, суччя; – ств – і його графічні варіанти у назвах діяльності особи, напр.: виноградарство, квітникарство, бджільництво, будівництво; суспільно-політичних понять, напр.: рабовласництво, кантіанство, суспільство, козацтво; назвах якостей, напр.: зухвальство, боягузтво, див.: всесилля (середи. р.); – л-, – в – у назвах речовин та знарядь дії, напр.: мило, масло, білило, шило, свердло, пиво, паливо, питво.
Іменники чоловічого роду незалежно від суфіксального складу слова мають завжди кінцевий приголосний, напр.: максималізм, символізм; вимикач, черпак; дубляж, бракераж; березняк, вишняк; океанарій, імунітет.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...