Явище паразитизму та його поширення у природі – Біологічні основи паразитизму і паразитарних інвазій у людини
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.2. Біологічні основи паразитизму і паразитарних інвазій у людини
На Землі фауна налічує 20 типів, які об’єднують 1500000 видів тварин. Серед представників тваринного світу майже 50000 видів ведуть паразитичний спосіб життя.
Понад 270 видів гельмінтів і 18 видів найпростіших викликають захворювання людей у всіх частинах світу. Так, щорічно на Землі реєструється від 100 до 489 млн. осіб, що захворіли на малярію, а вмирає від цієї інвазії –
Успіхи медицини в боротьбі з інфекційними і паразитарними хворобами незаперечні. Проте проблема далека від вирішення, а ситуація з паразитарними хворобами в Україні
Порівняно з 1997 роком має місце зростання захворюваності різними нозологічними формами паразитарних хвороб на 6,6 %. У 1998 році, за даними карт епідобстеження, що надійшли до УЦДСЕН МОЗ України, зареєстровано 134 випадки завезеної малярії та паразитоносійства, а з 1995 по 1999 роки їх кількість склала 480 випадків, із них 75,2 % – триденна малярія, викликана РL vivax, що епідемічно небезпечно. Понад 55 % випадків малярії, зареєстрованих в Україні, були завезені до м. Києва (О. О. Бобильова і співавт., 2000 р.).
Турбує проблема завезення малярії на територію України, і першочергово – з країн СНД. Це загрозливо через адаптованість збудника до схожих екологічних умов і повної відсутності лікарських засобів, зокрема примахіну.
Залишаються масовими й інші паразитарні хвороби: ентеробіоз, аскаридоз, трихоцефальоз. Епідемічного характеру за останні 5 років набув гіменолепідоз через припинення вітчизняного виробництва ефективною препарату фенасал для дегельмінтизації хворих і контактних в осередках захворювання. Зареєстровано 370 випадків ехінококозу, 79 – амебіазу, 106 – криптоспоридіозу, 183 – пневмоцистозу, 375 – бластоцистозу, 3 – балантидіазу, 5 випадків завезеного лейшманіозу, а захворюваність на трематодози з 1995 року зросла на 20 % (406 випадків). Виявлено 175 нових випадків теніаринхозу, 146 – стронгілоїдозу, 74 – ехінококозу, 21 – дифілоботріозу, 20 – щурячого гіменолепідозу, 19 – теніозу. Для багатьох із зазначених хвороб характерна різна частота специфічних клінічних проявів – від безсимптомного (субклінічного) перебігу до тяжких форм, які закінчуються смертю. Вони ускладнюють у інвазованих супутні захворювання, викликають хронічні алергодерматози.
Згідно зі статистичними повідомленнями Департаменту охорони здоров’я і соціального забезпечення СІЛА, кількість померлих у країні від інфекційних і паразитарних хвороб така, як від серцево-судинної та онкологічної патології.
3.2.1. Явище паразитизму та його поширення у природі
Паразитизм широко розповсюджений у природі (бактерії, віруси, гриби, багато безхребетних). Особливо багато видів паразитів серед типів найпростіших, плоских і круглих червів.
Паразитологія (від грец.παράσιτος – дармоїд, паразит і λόγος – наука) – наука про біологію та екологію паразитів, їх взаємини з хазяями і навколишнім середовищем, викликані хвороби і заходи боротьби з ними в людини, тварин і рослин. Вона вивчає морфологію, фізіологію і функціональні пристосування у процесі формування паразитизму як явища, причини й механізми розвитку багатьох хвороб людини, свійських і диких тварин та рослин.
Медична паразитологія розробляє питання біології і екології паразитів людини, викликаних ними хвороб, методи їх діагностики, лікування і профілактики.
Медичну паразитологію поділяють на три розділи:
1) медична протозоологія – вивчає паразитів людини, які належать до підцарства одноклітинних і викликають протозойні захворювання;
2) медична гельмінтологія – вивчає паразитів людини, які належать до типів плоских і круглих червів і викликають гельмінтози;
3) медична арахноентомологія – вивчає тварин з типу членистоногих, які є переносниками, природними резервуарами чи збудниками хвороб людини.
Елементарна паразитарна система включає два компоненти: організм-паразит і організм-хазяїн. Для паразита організм хазяїна виконує такі функції:
– місце проживання;
– джерело живлення;
– “захищає” паразита;
– створює умови для розмноження;
– регулює зв’язок між паразитом і середовищем проживання хазяїна.
Організм хазяїна для паразита є середовищем першого порядку, а середовище існування хазяїна – середовищем другого порядку. Ідея про подвійне середовище існування паразита належить Є. Н. Павловському.
Ставлення до паразитизму як біологічного явища не повинно бути лише негативним, адже відносини в системі “паразит – хазяїн” грунтуються на певних екологічних закономірностях. Так, паразити беруть участь у регуляції чисельності в популяціях хазяїна, інакше вона зросте. Це, у свою чергу, призведе до виснаження харчових ресурсів, порушення екологічної рівноваги і може нанести збитків самому паразитові.
Різні паразити можуть відігравати також і роль хазяїнів для більш дрібних паразитів. Йдеться про явище “надпаразитизму”, або ” гіперпаразитизму”. Наприклад, у зовнішньому шарі сисунів можуть паразитувати найпростіші.
Система “паразит – хазяїн” є антагоністичною, вона приносить користь лише одному з її учасників – паразитові.
Хвороби людини, зумовлені патогенними найпростішими, гельмінтами або членистоногими, називаються інвазійними, на відміну від інфекційних хвороб, які викликають патогенні мікроби, спірохети, віруси та ін.
Людина, інвазована паразитами, може стати джерелом зараження не тільки оточуючих, але й самої себе. Таке явище отримало назву аутоінвазії. Повторне зараження людини паразитом, яким вона раніше інвазувалася і перехворіла, називається реінвазією.
Джерелом інвазії можуть бути носії паразитів – хворі тварини, людина. Наприклад, людина, хвора на аскаридоз, трихоцефальоз, дифілоботріоз або інший гельмінтоз, постійно виділяє в навколишнє середовище яйця. Люди, які перенесли амебіаз, лямбліоз, можуть виділяти назовні цисти дизентерійної амеби, лямблій і сприяти зараженню оточуючих.
Згідно з уніфікованою номенклатурою інвазійних хвороб, які позначаються за зоологічною назвою збудника, до родової назви паразита додається закінчення “аз” або “оз” (амеба – амебіаз, лейшманія – лейшманіоз, трихомонада – трихомоноз тощо).
Знання паразитів людини, їх біології та екології, вивчення шляхів передачі інвазії, впливу паразитів на людину, а також чутливості паразитів до різних чинників – все це необхідно для розробки заходів боротьби з паразитарними хворобами.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...