Закон планомірного розвитку економіки – особливий економічний закон, тобто закон, який діє лише на одній із стадій (етапів) розвитку капіталістичного способу виробництва і виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між еволюцією технологічного способу виробництва, який базується на автоматизованій праці, та інтенсивним розвитком державної та інтегрованої власності. Формування такого технологічного способу виробництва і перетворення державної власності в домінуючу суспільну форму розвитку продуктивних сил починається
лише з середини 50-х років XX ст. До цього часу в капіталістичному способі виробництва планомірність і організованість обмежувались спочатку масштабами окремих підприємств (в період панування індивідуальної форми власності – з початку XVI ст. до 60-х років XX ст.), згодом – крупних монополістичних (в т. ч. олігополістичних) об’єднань (в період панування колективних форм власності) та державного сектора економіки. З початком інтенсивного процесу одержавлення економіки, тобто з 30-х років XX ст., в межах окремих національних держав діяла лише тенденція планомірного розвитку, яка з середини 50-х років переросла в З. п.
р. е. Поступово цей закон став діяти в інтернаціональному масштабі і охопив найбільш розвинуті міжнародні економічні організації – ЄЕС, ЄОВС та інші. В межах технологічного способу виробництва дія З. п. р. е. зумовлена також поглибленням суспільного поділу праці. Так, після 30-х років XX ст. домінуючою формою суспільного поділу праці стають подетальна та поопераційна форми одиничного поділу праці, а їх матеріальною основою – комплексна механізація й часткова автоматизація виробництва. З середини 50-х років починає формуватися технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці. У зв’язку з переростанням продуктивними силами меж окремих національних країн подетальна та поопераційна форми одиничного поділу праці розвиваються як в окремих національних країнах, так і в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). Так, з 8 тис. компаній – суміжників, з якими кооперується італійський автомобільний концерн „Фіат”, 2 тис, – зарубіжні. У виробництві нового пасажирського літака „ Аеробус” беруть участь 1,4 тис. компаній із 17 країн. Це відбувається за допомогою як ринкових, так і позаринкових зв’язків. Якщо при загальному й особливому поділі праці збільшення кількості галузей промисловості супроводжується повним юридичним, технологічним і економічним відокремленням спеціалізованих підприємств, то при пануванні одиничної форми поділу праці кожне з них залишається технологічно взаємопов’язаним з іншим. Всі виробничі одиниці, навіть ті, що перебувають у різних країнах, повинні працювати за єдиним технологічним планом, дотримуватись єдиного ритму виробництва, кількісно-якісних характеристик продукції. Якщо за умов особливого поділу праці взаємозв’язок відокремлених одна від одної сфер виробництва при їх злитті у. суспільний виробничий організм супроводжувався купівлею-продажем товарів і мала місце опосередкована форма зв’язку, то при одиничному поділі праці здійснюється пряма безпосередня взаємодія між його ланками і результати окремих видів відокремленої праці всередині гігантських фірм перестають бути товарами. Ними вони стають лише після завершення виробничого циклу, після купівлі їх іншими компаніями. Ця тенденція не обмежується гігантськими корпораціями, а пробиває собі дорогу у їх взаєминах з багатьма дрібними та середніми підприємствами Наприклад, у контрактні відносини з американською автомобільною корпорацією „Дженерал моторе” втягнуто більше 40 тис. таких підприємств. У сучасних умовах, крім того, значно поширилась робота компаній на замовлення, має місце планомірне формування попиту на продукцію тощо. Аналогічні процеси посилюються діями держави при виконанні крупними компаніями державних замовлень і закупівлі нею товарів і послуг Так, федеральний уряд США розміщує щорічно близько 15 млн. замовлень у більш ніж 130 галузях промисловості (із близько 700 галузей і підгалузей). При цьому держава зобов’язує генерального підрядника передавати від 35 до 50% загальної вартості контракту субпідрядникам (в основному дрібним і середнім фірмам). Дія З. п. р. е. значною мірою зумовлена фінансовою централізацією великої долі національного доходу або розвитком державної власності на національний доход (у 1902 р. у США було одержавлено 1,6 млрд. дол., а у 1993 р. – більше 1,5.трлн. дол.), державним регулюванням, плануванням та прогнозуванням економіки тощо. Дія З. п. р. е., як і дія всіх інших економічних законів, супроводжується розвитком протидіючих факторів (наявністю економічних криз, не прогнозованою діяльністю багатьох монополій, в т. ч. транснаціональних корпорацій та ін. ), тому він – функціонує як закон – тенденція, де планомірний розвиток поєднується із стихійним. Однак дія З. п. р. е. означає, що масштаби свідомого регулювання розвитку народного господарства у розвинутих країнах Заходу є домінуючими і переважна більшість виробничих зв’язків стала контрольованою з боку держави та інших суб’єктів господарювання.
Loading...