Здоров’я і хвороба
ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник
РОЗДІЛ І
ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
1.4. Здоров’я і хвороба
Здоров’я людини – це стан повного соціально-біологічного і психічного комфорту, коли функції всіх органів і систем організму людини зрівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.
Здоров’я – найкращий дарунок молодості та головних умов досягнення успіху в житті. Воно потрібне нам для того, щоб знайти своє місце, реалізувати свій творчий і фізичний
І.
Розуміння здоров’я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини і суспільства. Кожна особа прагне прожити довге плідне життя. Суспільство, зі свого боку, зацікавлене у здоров’ї громадян, оскільки тільки здорові громадяни зможуть принести максимальну користь для його розвитку.
Здоров’я може бути популяційним, або здоров’ям суспільства, та індивідуальним.
Суспільне здоров’я характеризується системою статистичних показників:
– відтворення (медико-демографічна характеристика);
– запас фізичних сил або дієздатність (показники фізичного розвитку);
– особливості адаптації до умов навколишнього середовища (показники захворюваності).
Відповідно до вимог ВООЗ, популяційне здоров’я характеризується такими показниками:
1. Політика в галузі здоров’я:
– виділення ресурсів на медичну допомогу на одного громадянина;
– рівномірність прибутків у суспільстві;
– наявність мережі охорони здоров’я;
– забезпеченість лікарями;
– рівень доступності охорони здоров’я для населення.
2. Структурно-економічні показники:
– рівень народжуваності та смертності серед населення;
– валовий національний продукт та його приріст;
– рівень безробіття;
– житлові умови;
– енергетична забезпеченість населення.
3. Медична освіта:
– наявність медичної освіти;
– доступність медичної освіти (фізична й економічна).
4. Охоплення населення первинною медичною освітою:
– санітарна освіта;
– доброякісність харчування;
– доброякісність води;
– охорона здоров’я матері та дитини;
– планування сім’ї;
– профілактичні щеплення;
– забезпеченість ліками;
– можливість ефективного лікування.
5. Показники здоров’я населення:
– доля новонароджених (%) із масою менше 2,5 кг;
– доля новонароджених (%) із масою (3,3-3,4 кг);
– психічний розвиток дітей і підлітків;
– дитяча смертність;
– тривалість життя;
– смертність від окремих хвороб;
– захворюваність загальна та індивідуальна;
– самогубство, алкоголізм, наркоманія.
Критерії індивідуального здоров’я розробляються валеологією.
Поняття здоров’я індивідуума чітко не визначено. Це пояснюється значною широтою індивідуальних коливань важливих показників життєдіяльності організму, а також численними факторами, які впливають на здоров’я людини.
Хоча здоров’я – це стан, протилежний хворобі, воно не мас чітких меж, тому що є різні перехідні стани. Здоров’я не виключає наявності в організмі ще не виявленого хворобливого начала або суб’єктивних коливань у самопочутті людини. Тому виникло поняття практично здорова людина, яке включає відхилення від норми, що не відображаються на самопочутті та працездатності. Однак відсутність об’єктивних проявів порушення здоров’я ще не вказує на відсутність хворобливого стану, оскільки перенапруження захисно-пристосувальних механізмів не порушує здоров’я, але може призвести до виникнення захворювання внаслідок дії на організм надзвичайних подразників. Розлади адаптації організму до умов зовнішньою середовища, які постійно змінюються, є перехідним станом між здоров’ям і захворюванням.
Хвороба – процес, що характеризується порушенням структур і функцій організму, зниженням його пристосованості до зовнішнього середовища за одночасної мобілізації захисних сил. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили. Виникнення недуг у людини – наслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів.
Людині важко дізнатися, коли вона починає хворіти, тому що вона адаптувалася до здоров’я і згадує про нього лише тоді, коли його немає. Є люди, які ніколи не прислухаються до свого організму, особливо, коли зайняті захоплюючою справою. І, навпаки, людина, яка постійно прислухається до себе, може спонукати цим обтяжливі відчуття, що набувають форми хвороб, інтенсивність скарг деяких пацієнтів не завжди відповідає рівневі їхнього захворювання. Справа в тому, що вони “занурились” у свою хворобу, постійно думають про неї, вимагають жалю і поблажливості. Тому лікарі не повинні керуватися скаргами пацієнтів у визначенні діагнозу та способу лікування, але обов’язково повинні звільнити людину від психологічної недуги. Коли ж трапляється, що вони не в змозі вилікувати тілесних страждань, обов’язково доводиться лікувати душевні наслідки.
Психологічний фактор може посилити хворобу, якщо він негативний, і, навпаки, віра в одужання допомагає хворому і лікареві перемогти недугу.
Людина хворіє тому, що різні фактори впливають на наші органи і викликають негативні зміни. Так, травна система хворіє від переїдання, браку сирої їжі. Серце, легені, суглоби – від детренованості організму. Печінка, нирки – від неправильного харчування. Гіпертонія (підвищений тиск) – від куріння, перетренування системи напруження.
Людина неправильно реагує на неприємні емоції: передбачає, згадує, а це викликає тривогу, роздуми без рухів, іноді ночі без сну. Все це призводить до роботи шлунка без їжі, що провокує виразку Серце при цьому також скорочується швидше і викликає тахікардію. Судини звужуються – виникає гіпертонія.
Хвороба перебігає у двох фазах:
Перша фаза – поглиблення змін у клітинах і органах, зниження основних показників настільки, що звичайні навантаження стають занадто великі та призводять до наростання хвороби. Друга фаза – паталогічні зміни в організмі. А це вже хвороба. Лікування відбувається також у два етапи.
Перший етап. Потрібно знижувати навантаження, надати хворому фізичний і психічний спокій, мінімальне харчування. Обов’язково треба жаліти, заспокоювати, щоб зменшити страх і вселити надію. На це потрібен час (2-3 тижні), щоб виробилися нові білки. Після цього хвороба як така минає.
Другий етап. Відновлення детренованих функцій, реабілітація. Тут одужуючого не треба оберігати, а спонукати до роботи. Бо тільки власними зусиллями можна повернути здоров’я.
Одним із факторів, що спричиняє хвороби, є недостатня пристосовуваність організму людини до досить складного комплексу умов життя. Він включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут, суспільно-виробничі відносини та ін.), а також умови проживання індивіда.
Причиною хвороб може бути і спадковість, в основі якої лежать генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до покоління. Недуга може виникнути і внаслідок природно закладеної певної спрямованості біологічних процесів, які здійснюються в нашому організмі від народження до старіння та смерті.
Ступінь розвитку хвороби може бути різним, і організм частково може компенсувати виниклі порушення. Але хвороба завжди обмежує фізичні, психічні та соціальні можливості людини.
Недуг багато. Спричиняються вони по-різному. Але підраховано, що у 70 % людей виникнення хвороб залежить від самої людини: це шкідливі звички, порушення санітарно-гігієнічних норм, харчування, відсутність режиму праці та відпочинку, збереження довкілля. Зберегти і зміцнити здоров’я можна тільки знаючи свій організм, причини, що призводять до хвороби, та засоби запобігання їм. Одним із симптомів недуги є біль. Біль можна розглядати як сигнал небезпеки для організму і як захисне пристосування, що спричиняє захисні рефлекси і реакції.
Донозологічний, або пограничний, стан між здоров’ям і хворобою
Здоров’я і хвороба – це два протилежні стани, властиві організму людини. Однак існує ще й донозологічний, або перед хворобливий, або пограничний стан. Більша частина населення планети знаходиться у передхворобливому стані.
Вся сума факторів негативного впливу фізичної, хімічної, біологічної, психічної й іншої природи, що притаманні сучасним умовам життя, призводять не тільки до появи низки загальних симптомів, характерних для “пограничного стану” (неврастенії, втрати апетиту, дратівливості, головного болю, сухості шкіри тощо).
До людей, що перебувають у “донозологічному стані”, належать ті, котрі постійно зазнають впливу шкідливих хімічних речовин. Ці речовини можуть входити до складу хімічних додатків до харчових продуктів, до складу синтетичних ліків, вони також містяться у вихлопних газах автотранспорту, викидах ряду виробництв. Люди, котрі вживають наркотики, алкоголь і палять, також знаходяться у “пограничному стані”, тому що всі ці речовини згубно впливають на їхнє здоров’я.
Найбільше людей перебуває у “передхворобливому стані” через неправильне харчування і невміння дотримуватися здорового способу життя.
Дія різних несприятливих факторів виявляється, насамперед, у зміні загального стану, самопочуття і працездатності, а не у захворювання. Саме такі зміни в організмі і є проявом “пограничного стану”, або передхвороби.
Цьому станові властиві такі особливості: якщо хвороба триває добу, тиждень, місяць і довше, то цей стан – роки, десятиріччя або навіть усе життя. При цьому людина володіє приблизно тільки половиною психофізіологічних можливостей, закладених природою.
Слід пам’ятати, що життя людини – єдиної розумної живої істоти не вічне. Терміни житія для людини не визначені. Щоб мати тривале та щасливе життя, потрібно навчитись цінити та берегти природу, як середовище життя, яке нічим не можна замінити. Окрім природного середовища, здоров’я і довголіття людини визначають умови її праці та життя, тому з дитинства важливо оволодівати культурою свого народу. І, звичайно, тільки здоровий спосіб життя сприятиме реалізації всіх можливостей, наданих природою людині. Потрібно раз і назавжди зрозуміти, що саме кожен із нас є господарем свого здоров’я. Який би не був рівень розвитку медицини у державі, скільки б не було побудовано санаторіїв, лікарень, стадіонів та інших спортивних споруд, користі від них буде мало, якщо “мода” на здоров’я, культ здоров’я не стануть у суспільстві панівними. Одне із завдань валеології – це навчитись запобігти передхворобі, розпізнавати й усувати її.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...