Зміни структури промислового виробництва України та їх прояв на стані довкілля
СИСТЕМА “ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО”
ТЕМА 5 ПРОМИСЛОВЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
§22.Зміни структури промислового виробництва України та їх прояв на стані довкілля
Структура промислового виробництва. Вона поділяється на галузеву та територіальну. Галузева структура відображає процеси суспільного поділу праці, що вказують на функціональні відмінності між окремими галузями або групами галузей. Водночас територіальна структура відображає просторові особливості організації промислового виробництва.
Основними
– Зміни в галузевій структурі промисловості. Порівняно з відповідною галузевою структурою України 1989 року відбувся ряд негативних змін. Так, з 30,5 до 14,4 % скоротилася частка машинобудування, катастрофічних змін зазнала легка промисловість, частка якої скоротилася з 11,3 до 0,9 %. Водночас майже подвоїлася частка продукції металургії з 12,9 до 24,7 %, зросла частка гірничовидобувних галузей до 8,5%. Такі тенденції свідчать про сировинну спрямованість промисловості України і зростання частки екологічно “брудних” виробництв (гірничовидобувні галузі, металургія, хімія і нафтохімія, електроенергетика), що негативно позначиться на стані екологічної ситуації в Україні.
– Екологічна ситуація в промислових районах України. У територіальному відношенні розвиток промисловості сприяє формуванню таких форм просторової організації, як промислові пункти, центри, вузли, райони. Найбільшими промисловими районами України є Донецький, Придніпровський, Прикарпатський. З найпотужніших промислових вузлів України виділяються Харківський, Донецько – Макіївський, Горлівсько-Єнакіївський, Маріупольський, Запорізький, Київський. Понад 250 міст України виконують функції промислових центрів, найбільшими серед яких є Керч, Сімферополь, Стрий, Івано – Франківськ, Чернівці тощо.
Мал. 29. Частка (%) галузей промисловості у загальному обсязі промислового виробництва, 2007р.
Серед екологічних особливостей промислових районів, центрів, вузлів слід зазначити високу частку атмосферних забруднень від стаціонарних джерел (до 75 %) та найбільші абсолютні величини забруднень (мал. 30, 31). Найбільш високий рівень забруднення відмічено в Кривому Розі, Маріуполі, Макіївці, Горлівці, Красноперекопську, Дніпродзержинську, Донецьку, Лисичанську, Єнакієвому, Дзержинську, Армянську, Краматорську, Рубіжному, Сєверодонецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі.
Структура викидів, особливості екологічної ситуації території значною мірою зумовлені її функціональним використанням. У промислових районах спостерігається найвища частка забруднень від стаціонарних джерел (Кривий Ріг, Маріуполь, Горлівка). У транспортних вузлах (Жмеринка, Знам’янка, Ковель), адміністративних центрах (Київ, Тернопіль, Ужгород, Вінниця, Полтава, Херсон), курортно-рекреаційних центрах (Моршин, Яремча, Миргород, Ялта, Бердянськ) частка від мобільних забруднювачів є домінуючою у загальній структурі забруднень атмосфери.
Аргументи і факти
Мал. 30. Динаміка шкідливих викидів у атмосферне повітря й утворення відходів в Україні за роками (млн т)
Мал. 31. Динаміка загального відведення зворотних вод, обсяг забраних і забруднених вод України
ВИСНОВКИ
1. Неефективність галузевої структури виробництва та концентрація промисловості у трьох основних районах (Донецькому, Придніпровському, Прикарпатському) є причиною складної екологічної ситуації на цих територіях.
2. Масштаби і структура забруднень навколишнього середовища залежать від функціонального призначення і використання тих чи інших територій. Для індустріально розвинутих територій у загальній структурі забруднень висока частка викидів від стаціонарних джерел. Для транспортних вузлів, туристсько – рекреаційних центрів основна частка забруднень атмосфери припадає на мобільні джерела забруднення (транспортні засоби).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...