Зв’язок ендокринної системи з іншими регуляторними системами організму
Розділ 9 ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ
§ 44.Зв’язок ендокринної системи з іншими регуляторними системами організму
Взаємозв’язок нервової і ендокринної систем. Нормальне життя людини є ланцюгом постійних фізичних і психічних навантажень. Ви біжите, поспішаючи до школи, хвилюєтеся перед контрольною, напружуєтеся під час шкільних занять, радієте зустрічі з другом тощо. Проте ваш організм навіть у напруженому режимі функціонує надійно. І це завдяки тому, що в ньому є кілька механізмів, які регулюють роботу тих самих
Працездатність організму залежить від рівня в крові глюкози, що є для клітин джерелом енергії. Якщо енерговитрати зростають, концентрація глюкози в крові падає. Аби повернути її до належного рівня, у діяльність органів, що постачають у кров цей енергоносій, втручаються регуляторні системи (мал. 44.1).
Першим нестачу глюкози в крові фіксує гіпоталамус, де міститься нервовий центр регуляції гомеостазу. Він надсилає нервові імпульси до печінки, і в ній зростає продукція глюкози з глікогену. Одночасно
Зауважмо, що першою в регуляторний процес включається нервова система, яка діє швидко. Проте її вплив на печінку нетривалий, тому нервова система залучає до роботи систему тривалої дії – залози внутрішньої секреції. їх гормони діють не лише на органи – виробники глюкози, а й на серцево-судинну і дихальну системи. Перша пришвидшує і перерозподіляє кровоток, прискорюючи доставку глюкози до виконавчих органів, які активно працюють. Інша посилює газообмін, збільшуючи надходження кисню. Якщо концентрація глюкози в крові перевищує норму, гіпоталамус перестає надсилати сигнали до печінки, надниркових та підшлункової залоз.
Мал. 44.1. Зв’язок нервової і гуморальної регуляції рівня глюкози в крові: 1 – підшлункова залоза; 2 – надниркові залози;
3 – печінка; 4 – скелетні м’язи
Печінка знижує вироблення глюкози з глікогену. До регуляторного процесу приєднується підшлункова залоза, збільшуючи секрецію інсуліну. Інсулін діє на клітини печінки і скелетних м’язів, і до них з крові повертається надлишок глюкози – починається її перетворення на глікоген. Отже, у зниженні рівня глюкози в крові провідну роль виконує ендокринна система.
Взаємозв’язок систем нервової й гуморальної регуляції забезпечують численні рецептори нейронів і клітин ендокринних залоз. Так, на нейронах є рецептори до гормонів надниркових залоз, до глюкози тощо. Клітини ендокринних залоз мають рецептори до медіаторів, які виробляють нейрони. Це дає клітинам змогу обмінюватися інформацією про стан внутрішнього середовища організму.
Нейрогуморальна регуляція та імунна система. Усі ми хворіємо на інфекційні захворювання. У боротьбі з інфекцією завжди беруть участь усі регуляторні системи. Як взаємодіють вони в цьому процесі?
Відомо, що під час захворювання зазвичай підвищується температура тіла. Це означає, що до справи стала імунна система: її реакції супроводжуються виділенням великої кількості тепла. Проте організм не відповідає на зростання температури у звичайний спосіб, тобто потінням. Чому? Лейкоцити продукують біологічно активні речовини пірогени. Надходячи до нервового центра терморегуляції в гіпоталамусі, вони сигналізують про початок опору інфекції. Гіпоталамус гальмує реакції, що відводять тепло: висока температура внутрішнього середовища підвищує ефекти імунних реакцій і стримує розвиток мікроорганізмів.
Сигнали імунної системи впливають й на гіпоталамо-гіпофізарно – надниркову систему, яка у відповідь зменшує секрецію кортизолу Відомо, що кортизол пригнічує активність органів імунної системи, а вони на початковій фазі боротьби з інфекцією мають продукувати якомога більше Т – і В-лімфоцитів. Аби кортизол не гальмував їх дозрівання, його продукція на певний час значно знижується.
Коли хворобу переборено, надмірна активність імунної системи втрачає сенс. У крові зменшується кількість продуктів розпаду мікроорганізмів, комплексів антитіло-антиген. Т-лімфоцити продукують спеціальні речовини, які подають сигнал гіпоталамусу про необхідність підвищити секрецію кортизолу, аби уберегти організм від аутоімунних захворювань.
Так завдяки обміну інформацією між імунною, нервовою та ендокринною системами регулюється діяльність організму, спрямована на його захист.
ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я
Важливо розуміти, які особливості навколишнього середовища можуть бути несприятливими для вашого здоров’я. Так, за нестачі надходження Йоду в організмі знижується продукція гормонів щитоподібної залози. Часто нестача Йоду зумовлена його недостатністю у воді, яку споживають мешканці певного регіону. В Україні йододефіцитними є західні регіони, зокрема Закарпаття, і гірська частина Криму. У них мешканцям постачається бідна на Йод вода з гірських річок. Аби запобігти гіпотиреозу, необхідно споживати їжу, що містить цей елемент (морських молюсків, рибу, морську капусту), додавати в їжу йодовану сіль. Проте слід пам’ятати, що надмірне споживання Йоду може призвести до змін у щитоподібній залозі, не менш загрозливих, ніж гіпотиреоз. Тому перш ніж використовувати добавки, що містять Йод, необхідно порадитися з лікарем.
Тяжкою хворобою є цукровий діабет, під час якого вміст глюкози в крові перевищує норму гомеостазу. Часто надмірний вміст глюкози спричинений зменшенням секреції інсуліну. Це відбувається, якщо клітини підшлункової залози гинуть унаслідок інфекцій, онкологічних або аутоімунних захворювань, алкоголю, куріння тощо. Проте цукровий діабет може розвинутися й тоді, коли інсулін виробляється в кількості, що відповідає нормі. У цьому разі причиною хвороби є порушення функцій рецепторів до інсуліну в клітинах печінки і м’язів. В обох випадках для відновлення нормального вуглеводного обміну організм потребує додаткової кількості інсуліну. Запобігти цукровому діабету допомагає здоровий образ життя, повноцінне збалансоване харчування.
НАША ЛАБОРАТОРІЯ
Як відкрили інсулін?
Хворобу, симптомами якої є рясне сечовиділення, спрага і втрата ваги, було описано ще римськими лікарями. Тривалий час її причини були невідомі, а хворі – приречені на загибель. У XVII ст. було з’ясовано, що в сечі таких хворих наявний цукор.
Мал. 1. Фредерік Бантінг
Хворобу назвали цукровим діабетом і лікували її за допомогою дієти, що виключала солодке.
Перелом у боротьбі з цукровим діабетом настав у 1921-1922 рр., коли канадські вчені Фредерік Бантінг (мал. 1) і Джон Маклеод виділили з підшлункової залози корови інсулін і зважилися ввести його людині. Першим одержав інсулін 14-річний хлопчик, який потрапив до лікарні у важкому стані. Ці ін’єкції врятували йому життя. Так почалася нова ера в ендокринології. За відкриття інсуліну Ф. Бантінг і Д. Маклеод здобули Нобелівську премію. День народження Ф. Бантінга – 14 листопада – проголошено Всесвітнім днем боротьби з цукровим діабетом. Сьогодні цукровий діабет лікують здебільшого людським інсуліном, одержаним методами генної інженерії.
В Україні вперше інсулін був синтезований у 1923 р. В. М. Коганом – Ясним. У 1930 р. він організував у Харкові першу в Україні ендокринологічну клініку.
ПІДСУМКИ
– Ендокринна система складається із залоз, які виділяють у кров гормони, які, зв’язуючись з білком-рецептором клітини-мішені, змінюють її метаболізм. Гормони регулюють обмін речовин, ріст і розвиток організму, підтримують гомеостаз, забезпечують пристосування організму до роботи різної інтенсивності.
– Центральним механізмом регуляції діяльності ендокринних залоз є гіпоталамо-гіпофізарна система. Між ендокринною, нервовою та імунною регуляцією є тісний взаємозв’язок.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...