АЛЕЛОПАТІЯ

Related posts:

1. ПРОЦЕС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ПРОЦЕС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – проходження потоку енергії, коло – обіг речовин, встановлення будь-яких суттєвих зв’язків у біогеоценозі і взагалі всякі функц. зміни в ньому....
2. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
3. ВІТАМІНИ Екологія – охорона природи ВІТАМІНИ – біол. активні орг. сполуки різної хім. природи, які виконують найважливіші біохім. та фізіол. функції в живих організмах. Більшість В. не утворюється в організмі тварин і людини і надходить з їжею. На відміну від інших життєво необхідних сполук В. не є енергетичним чи буд. матеріалом, а входять до складу ферментних […]...
4. МІКРОЕЛЕМЕНТИ Екологія – охорона природи МІКРОЕЛЕМЕНТИ – хім. елементи, що містяться в рослинних і тваринних організмах у малих кількостях (у тисячних і менших частках відсотка). До М. належать марганець, бор, йод, мідь, молібден, фтор, цинк та ін.). Більшість М. входять до складу специф. орг. сполук організму (ферментів, гормонів, вітамінів, пігментів) і часто зумовлюють їхню високу хім. […]...
5. ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН – фізіол. процес вбирання і засвоєння рослиною поживних речовин. Ж. р. є частиною заг. обміну речовин рослинного організму. За характером живлення рослини поділяються на гетеротрофні, тобто такі, що живляться готовими орг. сполуками (гриби, більшість бактерій, безхлорофільні вищі рослини), та автотрофні, яким властиве мін. живлення, тобто вони синтезують орг. сполуки […]...
6. ЕКЗОМЕТАБОЛІТИ Екологія – охорона природи ЕКЗОМЕТАБОЛІТИ – прижиттєві і посмертні виділення організмами біол. активних речовин, які відіграють певну роль у виконанні рістрегулювальної, інформ. та ін. функцій в угрупованнях організмів. Багато зелених рослин дуже чутливі до Е., особливо в грунт, середовищі, що викликає грунтовтому і закономірну зміну рослинності з неминучою зміною складу супутнього тваринного світу. Е. є […]...
7. ВИМЕРЗАННЯ (РОСЛИН) Екологія – охорона природи ВИМЕРЗАННЯ (РОСЛИН) – загибель рослин при низьких мінусових т-рах довкілля внаслідок порушення обміну речовин, утворення льоду в клітинах, зневоднення та ушкодження мембран протопласта. Можлива загибель рослин і від морозобоїн стовбурів і гілок, а також унаслідок промерзання грунту, що спричинює пошкодження вузлів кущіння та кореневої системи озимих культур, деяких сортів плодово-ягідних культур....
8. АДСОРБЦІЯ Екологія – охорона природи АДСОРБЦІЯ – вбирання (поглинання) речовини (адсорбата) з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром твердого тіла (адсорбента) або рідини. Розрізняють фіз. А. і хемосорбцію. Ефективність А. залежить від природи адсорбента й адсорбата, властивостей і конц. адсорбованої речовини, т-ри. У біол. системах А. – перша стадія вбирання субмікроскопічними колоїдними структурами, клітинами і тканинами […]...
9. СПОКІЙ У РОСЛИН Екологія – охорона природи СПОКІЙ У РОСЛИН – стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів, що дає змогу рослинам витримувати несприятливі умови існування (зимовий холод, літні посухи тощо). Характеризується різким зниженням інтенсивності обміну речовин і глибокими змінами вмісту клітин (втратою вологи, нагромадженням речовин, що гальмують ріст). Розрізняють вимушений спокій, зумовлений несприятливими умовами зовн. середовища (низькою […]...
10. ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність багатьох видів рослин зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами. Забезпечується їхніми анат.-морф., фізіол. та біохім. особливостями, що здійснюють ефективну метаболічну деградацію та окиснювальну детоксикацію домішок, що надходять....
11. НАТУРАЛІЗАЦІЯ (біол.) Екологія – охорона природи НАТУРАЛІЗАЦІЯ (біол.) – повне закріплення акліматизованого виду в новому для нього регіоні, остаточне входження інтродуцента в екол. нішу раніше чужої йому екосистеми, пов’язане з набуттям цим видом спец. адаптацій. Найкраще Н. піддаються рослини з високими темпами росту і здатністю до швидкого розмноження (карантинні бур’яни) та тварини, які успішно витримують конкуренцію з […]...
12. ГУМУС Екологія – охорона природи ГУМУС, перегній – темнозабарвлена opr. речовина, що утворюється внаслідок розкладання рослинних і тваринних решток та продуктів їхньої життєдіяльності. До складу Г. входять гумінові кислоти, фульвокислоти, гумін, ульмін. Г. визначає родючість грунту....
13. КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА – сукупність морф., анат. і фізіол. особливостей рослин, що визначають успішне зростання їх у посушливих умовах середовища....
14. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
15. АСПЕКТ Екологія – охорона природи АСПЕКТ (біол.) – зовн. вигляд рослинних угруповань (фітоценозу). Змінюється протягом року відповідно до чергування сезонних фаз розвитку рослин. Залежить від видового складу рослин, чисельності видів, їхньої феностадії та ярусної будови угруповання. Бувають постійними (напр., у темнохвойному лісі, де вигляд угруповання майже не змінюється) і тимчасовими (степові і лучні угруповання, які протягом […]...
16. МІКРОФЛОРА Екологія – охорона природи МІКРОФЛОРА – 1) сукупність мікроорганізмів в угрупованні (біогеоценозі, кишках тощо); 2) бактерії, деякі гриби (актиноміцети) та водорості....
17. РОСЛИННІСТЬ Екологія – охорона природи РОСЛИННІСТЬ – сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) планети в цілому або її окремих регіонів та місцевостей. Розрізняють природну Р. та антропогенну, а також сучасну Р. та Р. минулих геол. періодів. Планетарні кліматично-зональні особливості зумовлюють зональний розподіл Р. на планеті (тропічні ліси, савани, пустелі, напівпустелі, степи, широколистяні та хвойні ліси, тундра, полярні пустелі […]...
18. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН – наука про взаємозв’язки рослинних організмів та їхніх угруповань з навколишнім середовищем. Е. р. включає екологію окремих організмів (особин) – аутекологію, яка вивчає пристосування рослин до умов зростання, встановлює і досліджує їхні життєві форми, відношення до окремих чинників середовища, та синекологію, яка вивчає взаємозв’язки популяцій та ін. угруповань рослин […]...
19. БІОТЕХНОЛОГІЯ Екологія – охорона природи БІОТЕХНОЛОГІЯ – 1) прикладні мікробіологія і біохімія; 2) сукупність пром. методів, що використовують живі організми і біол. процеси для виробництва цінних для нар. госп-ва продуктів. Прикладами таких методів можуть бути мікробіол. синтез ферментів, вітамінів, амінокислот, антибіотиків тощо. Перспективним є пром. добування ін. біол. активних речовин (напр., гормональних препаратів, стимуляторів імунітету) методами […]...
20. БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ Екологія – охорона природи БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ – здатність живої тканини та організмів тварин і людини за допомогою спец, фізіол. пристосувань (т. з. бар’єрів) забезпечувати вибіркове проникнення із зовн. середовища у внутр. одних речовин і видалення з останнього ін....
21. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біол. об’єктів до дії йонізуючого випромінювання., яке спричинює в клітинах організмів зміни, ступінь прояву яких різний. Мірою Р. є доза опромінення, що викликає загибель 50 % клітин або організмів (ЛД50). Для різних біол. об’єктів Р. може відрізнятись у сотні і тисячі разів: ЛД50 для клітин ссавців становить 2-5 […]...
22. ПРИСТОСУВАННЯ Екологія – охорона природи ПРИСТОСУВАННЯ, адаптація – морфофізіол. та/або поведінкова (для тварин) зміна організму або угруповання відповідно до змін умов середовища (для окремої особини – в межах еволюційно досягнутої норми реакції, для популяцій та їхніх груп – у процесі зміни частоти прояву окремих генотипів або складових форм у біогеоценозі). Див. також Адаптація....
23. ТОЛУОЛ Екологія – охорона природи ТОЛУОЛ – безбарвна рідина, яка за запахом нагадує бензол, входить до складу кам’яновугільного дьогтю та нафти. Т. – вихідний продукт для виробництва бензальдегіду, вибухових речовин (тринітротолуолу), а також використовується як розчинник. У людей спричинює захворювання нервової системи, печінки, деякі його похідні (толуол-сульфонати) є сильними алергенами....
24. АНТАГОНІЗМ Екологія – охорона природи АНТАГОНІЗМ – суперечність між живими організмами, що виявляється у боротьбі за існування, в якій один або обидва організми зазнають шкоди. Найчіткіше антагоністичні взаємовідносини виявляються між хижаком і його здобиччю, між паразитом і хазяїном. У фізіології трапляється А. фізіол. функцій органів, їх частин і регуляторних впливів нервової системи. А. фізіол. функцій є […]...
25. СУКЦЕСІЯ ПЕРВИННА Екологія – охорона природи СУКЦЕСІЯ ПЕРВИННА – поява і розвиток рослинних угруповань у місцеіснуваннях, де рослинності раніше не було (поселення лишайників на скельних породах, вищих рослин – на пісках тощо)....
26. ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ – організми з вузькими межами екол. пристосованості (стенобіонти), які своєю поведінкою, зміною фізіол. реакції або самою своєю наявністю свідчать про зміни в середовищі їх існування або його певні характеристики (прир. чи антроп.)....
27. ЖИТТЄВА ФОРМА Екологія – охорона природи ЖИТТЄВА ФОРМА – 1) у тварин – група систематично споріднених організмів, здебільшого з близьких рядів або родин, що мають подібні екол.-морф, пристосування для життя в однаковому середовищі; 2) у рослин (біоморфа) – сукупність видів рослин, подібних за зовн. виглядом (габітусом), зумовленим анатомо-морф. будовою й еколого-фізіол. ознаками, які виробилися в процесі еволюції […]...
28. ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ Екологія – охорона природи ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ -1) у тварин – послідовна зміна в життєвому циклі певного виду двох або кількох поколінь, що відрізняються одне від одного морф, ознаками, фізіол. особливостями і способом життя. Ч. п. підвищує пристосованість виду до змінних умов існування; 2) у рослин – чергування в циклі розвитку двох поколінь: статевого (гаметофіту) і […]...
29. Willie’s School UNIT 9. SCHOOL STORIES Lesson 9.1 Willie’s School 1. Speak about your school using these words. There are three floors in our school. Floor Principal’s office Canteen Hall Stairs Entrance Classroom Sports ground 2. Say what you should do and what you should not do in the places from Task 1? We shouldn’t push our […]...
30. БЕНЗОЛ Екологія – охорона природи БЕНЗОЛ – високотоксична безбарвна горюча рідина з т-рою кипіння 80 °С, погано розчиняється у воді і важко піддається розкладанню. Суміш Б. з повітрям вибухонебезпечна. Б. утворюється під час коксування кам’яного вугілля, хім. переробки нафтових фракцій. Застосовують для отримання аніліну, фенолу, стиролу, капролактаму, інсектицидів тощо. У навколишнє середовище Б. потрапляє з вихлопними […]...
31. ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) Екологія – охорона природи ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) – об’єднання в ціле будь-яких окремих частин, функц. об’єднання окремих фізіол. процесів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму. І. характерна для живих систем на будь-якому рівні їхньої організації. В багатоклітинному організмі І. виражається в процесах його онтогенезу. На рівні угруповань – популяцій, видів і біоценозів. І. виявляється в […]...
32. МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ – залежність фізіол. стану організму (людини, тварини, рослини) від погоди та окремих метеорологічних чинників (тиску, напруженості магн. поля тощо)....
33. СПЕКТР Екологія – охорона природи СПЕКТР – графічне зображення змін фенологічних фаз рослин (фенологічний С.), складу життєвих форм (біол. С.), складу екоморф (екол. С.) тощо....
34. ЖАРОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЖАРОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати значні підвищення т-ри порівняно з оптимальною. Ж. р. забезпечується зміною обміну речовин, специф. фіз.-хім. властивостями організму, зокрема, підвищеними в’язкістю та гідрофільністю цитоплазми, посиленням транспірації тощо. Серед вищих рослин найбільш жаростійкими є сукуленти....
35. ІНБРИДИНГ Екологія – охорона природи ІНБРИДИНГ – примусове самозапилення або схрещування споріднених організмів. У самозапильних рослин (пшениця, ячмінь, цитрусові) І. – норм, явище, а в тварин та перехреснозапильних рослин воно спричинює зниження життєздатності потомства; система розведення тварин, згідно з якою застосовують спаровування споріднених особин....
36. ВИПРІВАННЯ Екологія – охорона природи ВИПРІВАННЯ – загибель трав’янистих зимуючих рослин під товстим шаром снігу, який випав на незамерзлий грунт. У цьому разі, як правило, створюється своєрідна волога камера над перезволоженим грунтом з т-рою близько 0 °С, що спричинює досить інтенсивне дихання, швидку втрату рослиною запасних речовин та бурхливий ріст грибів (“снігова плісень”). В. характерне для […]...
37. ТОКСИНИ Екологія – охорона природи ТОКСИНИ, отрути – отруйні речовини білкової природи, що їх продукують і виділяють деякі організми (мікроорганізми, рослини, тварини) і які спричинюють токсикоінфекційні захворювання людини й тварин. Тварини, що виділяють Т., використовують їх для захисту й добування їжі. Т. можуть зумовлювати пригнічення фізіол. функцій і навіть загибель тварин і рослин....
38. БІОГЕННИЙ КОЛООБІГ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи БІОГЕННИЙ КОЛООБІГ РЕЧОВИН – постійний колообіг води і всіх елементів, які входять до складу живих організмів. Це обмін речовиною між абіотичною (неживою) та біотичною (живою) частинами біосфери....
39. ІНГІБІТОРИ Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ – прир. і синтетичні речовини, здатні пригнічувати активність ферментів у живому організмі та в безклітинних системах. І. відрізняються за характером дії, специф. та ін. властивостями. Прир. І. відіграють важливу роль у пристосуванні організмів до умов життя. І. використовують для вивчення дії ферментів, встановлення природи їхніх функц. груп і ролі в […]...
40. СТІПАКСЕРОФІТИ Екологія – охорона природи СТІПАКСЕРОФІТИ – екол. група рослин, що характеризується прискореним фізіол. реагуванням на зміну зовн. чинників, особливо зволоження. С. швидко і найбільш повно використовують вологу короткочасних злив, порівняно добре витримують перегрівання, проте досить чутливі до зневоднення – можуть витримувати лише короткочасну нестачу вологи в грунті. До С. належать ковила, тонконіг та ін. вузьколисті […]...