Головна ⇒ 📌Довідник з економіки ⇒ Аналіз стану і ефективності формування майна підприємства

Аналіз стану і ефективності формування майна підприємства

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

3.3. Аналіз стану і ефективності формування майна підприємства

В процесі господарської діяльності відбувається постійна трансформація активів і, очевидно, будь-який об’єкт активів може мати два джерела фінансових ресурсів: власні та залучені.

При аналізі показників активів підприємства порівнянням абсолютних величин в динаміці та оцінкою зміни структури обмежуватись не можна, оскільки їх не досить для з’ясування характерних рис і особливостей об’єктів, що

вивчаються. Більш глибоким є аналіз наявності та стану активів підприємства на основі розрахунку відносних показників, що дає можливість вивчити кількісні співвідношення між окремими різноіменними показниками.

У процесі подальшого дослідження здійснюють оцінку ефективності змін структури і динаміки активів підприємства за величиною результативних показників ефекту і ефективності господарської діяльності та щодо їх формування за рахунок окремих джерел фінансових ресурсів.

Ефективна господарська діяльність потребує створення відповідних взаємозв’язків між активами та фінансовими ресурсами, залученими

для їх формування (рис. 3.3.1).

Формування необоротних активів та частини оборотних активів щодо залишків виробничих запасів має повністю фінансуватись за рахунок джерел фінансових ресурсів власного капіталу і довгострокових зобов’язань. Товарні запаси, дебіторська заборгованість і грошові кошти повинні покриватися поточними зобов’язаннями.

Рис. 3.3.1. Основні взаємозв’язки між активами та джерелами їх формування

Отже, на підприємстві мають бути виконані дві умови:

Оцінку стану формування необоротних активів можна здійснювати за окремими ознаками (табл. 3.3.1).

Таблиця 3.3.1

ТИПИ ФОРМУВАННЯ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ВІДНОСНО ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

Типи формування	Джерела фінансових ресурсів	Розрахунок оцінки
1. Абсолютний	ВКП	Необоротні активи (НА) ВКП Надлишок ВКП ВКП : НА > 1,0
2. Нормальний 3. Нестійкий 4. Кризовий	ВПК ВДЗ ВДЗ	ВКП < Необоротні активи ≤ ВПК Надлишок ВПК ВПК : НА > 1,0 ВПК < Необоротні активи ≤ВДЗ Надлишок ВДЗ ВДЗ : НА > 1,0 Необоротні активи > ВДЗ Нестача ВДЗ ВДЗ : НА < 1,0
Де ВКП – власний капітал; ВПК – власний і прирівняний до нього капітал; ВДЗ – власний і прирівняний до нього капітал та довгострокові зобов’язання

Щоб визначити суму необоротних активів (НА), що створені за рахунок джерел власного капіталу, необхідно від їх загальної балансової вартості відняти інвестовані в них довгострокові зобов’язання (ДЗ). Частки необоротних активів, які формувались за рахунок власного капіталу (ВНА) і залученого капіталу (ЗНА), визначають у такий спосіб:

Для оцінки стану і ефективності формування майна підприємства використовують порівняння темпів зміни показників. Зокрема, окремі порівняння можуть свідчити про наступне:

– приріст активів, власного капіталу і зобов’язань

Поліпшення фінансової незалежності підприємства;

– приріст необоротних, оборотних і в цілому активів

Нарощування потенціалу підприємства;

– приріст середньорічної вартості активів (СВА) і чистого доходу

Ефективне використання активів;

– приріст середньорічної вартості активів і доданої вартості

Поліпшення задоволення потреб всіх учасників господарської діяльності;

– приріст середньорічної вартості активів і валової продукції

Ефектнвне використання потенціалу підприємства;

– приріст середньорічної вартості активів і створеного прибутку від господарської діяльності

Поліпшення ефективності господарської діяльності;

– приріст середньорічної вартості активів і чистого прибутку

Привабливість господарської діяльності;

– приріст продуктивності праці і середньорічної вартості активів

Поліпшення використання активів;

– приріст балансової і первісної вартості активів

Поліпшення придатності активів;

– приріст ринкової і балансової вартості активів

Привабливість суб’єкта господарювання;

– приріст валового прибутку і середньорічної вартості активів

Ефективність діяльності структурних підрозділів по виробництву об’єктів господарської діяльності;

– приріст продуктивності праці і майнового забезпечення працівників (вартість активів у розрахунку на 1 середньооблікового працівника)

Ефективне формування активів.

Використовуючи порівняння, можна зробити висновок: якщо темпи збільшення активів переважають темпи збільшення результативних показників господарської діяльності, то при інших рівних умовах підприємство втрачає фінансову стабільність. А якщо ж навпаки, відбувається зменшення ресурсомісткості об’єктів господарювання, покращується використання активів, підвищується їх рентабельність.

Результативні показники віддачі активів є основним джерелом самофінансування підприємств, регіонів і держави, забезпечують розвиток продуктивних сил і сприяють покращенню добробуту населення.

Великий вплив на фінансовий стан підприємства справляє ефективність використання окремих елементів активів.

Для оцінки рівня впливу на фінансовий стан підприємства основних засобів можна використовувати наступну систему показників:

1. Показники забезпечення господарської діяльності розміщеними фінансовими ресурсами в основних засобах.

1.1. Капіталовіддача (фондовіддача) – показує, які обсяги господарської діяльності (виробничі, товарні) здійснює підприємство протягом року в розрахунку на кожну гривню розміщених фінансових ресурсів в основних засобах за їх первісною вартістю (СЗ). Збільшення цього відношення слід тлумачити як підвищення ефективності управління основними засобами. Для розрахунку показника обсяги господарської діяльності можуть виступати у формі чистого доходу (за товарними об’єктами) або доданої вартості.

Показник капіталовіддачі (КВ) характеризує рівень інтенсивності використання (завантаження) основних засобів і, свідчить

Про обсяг господарської діяльності, що забезпечується кожною гривнею, розміщеною в об’єктах основних засобів. За допомогою цього показника можливо розрахувати приріст підприємницької потужності підприємства (ПГ).

1.2. Капіталомісткість (фондомісткість) – обернений показник до капітал овід дачі, який показує, яку суму фінансових ресурсів розмістило підприємство в основних засобах, щоб забезпечити обсяги господарської діяльності на суму в 1 гривню. Зменшення цього показника при одночасному збільшенні розміщення фінансових ресурсів в основних засобах і обсягів господарювання слід вважати як поліпшення фінансового стану.

1.3. Рівень використання наявних основних засобів – характеризується відношенням вартості об’єктів, що використовуються в господарській діяльності, до вартості всіх наявних об’єктів. Різниця між вартістю наявних і використовуваних основних засобів, помножена на капіталовіддачу, становить потенційний резерв зростання обсягів господарської діяльності.

1.4. Відносна економія (перевитрата) фінансових ресурсів, що розміщені в основних засобах, показує, яку величину коштів економить (Е) або перевитрачає (П) підприємство за рахунок зміни інтенсивності їх використання за показником капіталовіддачі:

Де КК1, СЗ1, ОГ1, КВ0, СЗ0, ОГ0 – відповідно капіталовіддача, середньорічна вартість основних засобів і обсяги господарської діяльності в періоді, що аналізується, і в попередньому.

1.5. Рівень екстенсивного використання основних засобів – визначається відношенням суми вартості основних засобів, які використовуються за окремими змінами роботи підприємства до загальної вартості основних засобів. Підвищення цього показника прямо пропорційне збільшенню обсягів господарської діяльності.

2. Показники оцінки стану основних засобів.

2.1. Придатність основних засобів – характеризується відношенням балансової і первісної їх вартості, відбиває частку, яка за розрахунком ще не зносилась і, отже, не перенесена на об’єкти господарської діяльності. Слід зауважити, при прийнятті управлінських рішень щодо оновлення і ліквідації основних засобів, потрібно враховувати, що сума нарахованого зносу, а отже і частка придатності, не завжди достатньо точно відбивають рівень фактичного фізичного зносу. Тому треба визнати, що оскільки знос основних засобів визначається за розрахунковими нормами амортизації, то і оцінка їх стану є дещо умовною. Більш висока величина придатності основних засобів забезпечує більшу ймовірність стійкого фінансового стану підприємства.

Якщо відняти від 1,0 показник придатності основних засобів, одержимо їх рівень зносу. Цей показник можна розрахувати і як відношення суми зносу до первісної вартості основних засобів. Він виражає частину вартості основних засобів, яка перенесена на об’єкти господарської діяльності.

2.2. Співвідношення темпів приросту балансової і первісної вартості основних засобів – показує на скільки відсотків змінюється балансова вартість зі зміною первісної на 1 %. Якщо величина цього показника більша 1,0, це свідчить про створення умов поліпшення фінансового стану підприємства.

2.3. Рівень оновлення основних засобів – характеризує частку основних засобів, що надійшли на підприємство за період, що аналізується, у загальній їх первісній вартості на дату оцінки. Нормативний рівень показника повинен бути більший ніж середня норма амортизації основних засобів на підприємстві.

2.4. Термін оновлення основних засобів – показує період, на протязі якого підприємство може оновити всі наявні основні засоби. Показник визначається як відношення вартості основних засобів на початок періоду, що аналізується, до вартості основних засобів, що надійшли на підприємство в цьому періоді.

2.5. Рівень вибуття основних засобів – характеризує відношення вартості об’єктів, що вибули в періоді, що досліджується, до їх вартості на початок цього періоду. Показник свідчить про інтенсивність вибуття основних засобів, тобто показує рівень вибуття тих об’єктів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для подальшого використання.

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість основних засобів, що надходять на підприємство, перевищує вартість вибулих основних засобів. Для визначення стану цієї ситуації розраховують рівень приросту основних засобів, як відношення різниці між надходженням і вибуттям основних засобів до їх вартості на початок досліджуваного періоду.

2.6. Середньорічна норма амортизації основних засобів – показує суму (інтенсивність) їх зносу в процесі господарської діяльності відносно середньорічної первісної вартості.

3. Показники ефективності використання основних засобів.

3.1. Продуктивність використання основних засобів – характеризує обсяги господарської діяльності на 1 грн. перенесеної їх вартості (амортизації) на витрати, пов’язані із створенням об’єктів господарювання. Збільшення цього показника в динаміці свідчить про можливість поліпшення фінансового стану підприємства.

3.2. Амортизаційне навантаження на господарську діяльність – показує рівень перенесеної вартості основних засобів (амортизації) на 1 грн. обсягів господарської діяльності. Поліпшення фінансового стану відбувається, якщо величина цього показника зменшується.

3.3. Окупність фінансових ресурсів, розміщених в основних засобах, показує протягом якого періоду за рахунок чистого прибутку і амортизації можна здійснити формування аналогічної суми фінансових ресурсів.

3.4. Співвідношення темпів приросту результативних показників господарської діяльності і основних засобів – визначається за чистим доходом, доданою вартістю і чистим прибутком і, за умови його величини більше 1,0, свідчить про поліпшення фінансового стану підприємства.

3.5. Прибутковість основних засобів – відношення чистого прибутку до середньорічної первісної вартості основних засобів. Збільшення цього показника свідчить про поліпшення ефективності використання фінансових ресурсів, розміщених в основних засобах.

Рівень прибутковості основних засобів можна визначити через взаємозв’язок показників:

Де ЧП – чистий прибуток; СЗ – середньорічна вартість основних засобів; ОГ – обсяг господарської діяльності за величиною створених об’єктів підприємництва; ЧД – чистий дохід за величиною реалізованих об’єктів господарської діяльності.

Показник показує скільки чистого прибутку створює власнику кожна гривня фінансових ресурсів, розміщена в основних засобах.

4. Показники рівня розміщення фінансових ресурсів в основних засобах.

4.1. Капіталозабезпеченість доходів персоналу – характеризує вартість основних засобів, що використовуються на формування 1 грн. оплати праці працівників. Зростанню цього показника повинні сприяти більші темпи зростання продуктивності праці.

4.2. Капіталоозброєність (фондоозброєність) персоналу – розраховують за відношенням середньорічної вартості основних засобів до середньооблікової чисельності персоналу (СП).

Доцільно порівняти рівні зміни капіталоозброєності персоналу (КО) і продуктивності праці (ПП). Бажано, щоб було:

Між показниками капіталоозброєності, продуктивності праці і капіталовіддачі (КВ) існує детермінований зв’язок у вигляді залежності:

Індекси цих показників – також взаємопов’язані. Якщо продуктивність праці росте швидше, ніж її озброєність, то віддача основних засобів зростає.

4.3. Співвідношення власного капіталу і балансової вартості основних засобів – характеризує рівень стійкості фінансового стану підприємства щодо розміщення фінансових ресурсів в основних засобах.

4.4. Частка основних засобів в активах – свідчить про інвестиційно-інноваційну спрямованість розміщення фінансових ресурсів для забезпечення господарської діяльності.

4.5. Питома вага амортизації в операційних витратах – показує, яку частку перенесена вартість основних засобів складає у витратах операційної діяльності.

4.6. Співвідношення приросту амортизаційних відрахувань і чистого доходу – характеризує рівень стійкості фінансового стану підприємства щодо формування фінансових ресурсів для простого відтворення основних засобів.

На зміну рівня результативних показників щодо ефективності формування основних засобів впливають окремі фактори.

Як приклад, наведемо факторну модель аналізу капіталовіддачі (табл. 3.3.2).

Отже, за даними табл. 3.3.2 на капіталовіддачу вплинули два фактори-показники: обсяг господарської діяльності (позитивно) і середньорічна вартість основних засобів (негативно). Зростання обсягу господарської діяльності зумовило приріст капіталовіддачі на 0,61 грн., а збільшення середньорічної вартості основних засобів спричинило її зниження на 1,10 грн. Водночас, зміна показників – факторів у поточному періоді щодо приросту обсягу господарської діяльності на 24395,0 тис. грн. при зростанні середньорічної вартості основних засобів на 14519,6 тис. грн. формувала капіталовіддачу лише 1,68 грн., що на 1,86 грн. менше, ніж було досягнуто в минулому періоді. Це свідчить про те, що у поточному періоді підприємство мало екстенсивну модель використання приросту основних засобів.

Таблиця 3.3.2

ФАКТОРНА МОДЕЛЬ АНАЛІЗУ КАПІТАЛОВІДДАЧІ

Показники	Періоди	Відхилення (+/-)
Минулий	Поточний
Обсяг господарської діяльності, тис. грн.	141901,2	166296,2	24395,0
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	40080,2	54599,8	14519,6
Капіталовіддача, грн.	3,54	3,05	-0,49
Зміна капіталовіддачі за рахунок факторів, грн.:
– обсягу господарської діяльності	X	X	0,61
– середньорічної вартості основних засобів	X	X	-1,10

Після вивчення узагальнюючих показників стану і ефективності використання основних засобів на підприємстві, можна провести більш детальний їх аналіз щодо оцінки інтенсивного і екстенсивного використання. Показники екстенсивного використання основних засобів характеризують їх роботу за часом і кількістю (охопленням) в господарській діяльності. Показники інтенсивного використання пов’язані з виробітком основних засобів (виготовленням об’єктів діяльності за 1 годину), тобто визначають рівень їх продуктивності.

Для характеристики ступеня завантаження основних засобів аналізують коефіцієнти, що дозволяють здійснити оцінку:

– екстенсивного використання – як співвідношення фактичного і нормативного (можливого) часу використання основних засобів;

– інтенсивного використання – як співвідношення фактичного і нормативного (можливого) обсягу створених об’єктів діяльності (у вартісному або натуральному виразі) за одиницю часу;

– комплексного (інтегрального) використання, як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного використання.

Результати розрахунку наведених показників подано в табл. 3.3.3.

За даними табл. 3.3.3 в поточному періоді відбулося зменшення екстенсивного, інтенсивного та інтегрального коефіцієнтів використання основних засобів. Підприємство має значні резерви щодо використання виробничої потужності. За рахунок повного використання виробничої потужності підприємство мало можливість у поточному році збільшити обсяги створених об’єктів на 1110 тис. грн. Робота підприємства при повному використанні виробничої потужності призводить до зниження витрат на одиницю вартості створених об’єктів, можливого зменшення цін, збільшення прибутків за рахунок витрат та обсягів реалізації і відповідно – поліпшення фінансового стану.

Необхідність ефективного управління активами за ринкових відносин визначається передусім конкуренцією суб’єктів підприємницької діяльності. Саме конкуренція спонукає підприємства здійснювати прискорене оновлення необоротних матеріальних активів шляхом списання наявних фізично і морально зношених об’єктів та вкладення коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних засобів. Розширене відтворення необоротних матеріальних активів підприємства відбувається з одночасною заміною морально і фізично зношених об’єктів.

Фізичний знос – це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів.

Моральний знос – знос основних засобів внаслідок створення нових більш прогресивних і економічно ефективних засобів праці. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільним заміну діючих основних засобів ще до їх фізичного зносу.

Як просте, так і розширене відтворення основних засобів здійснюється за допомогою капітальних інвестиційно-інноваційних вкладень. Для аналізу стану інноваційної діяльності підприємства щодо формування майна, її оцінюють за наступними напрямами:

– виробництво нових об’єктів діяльності чи наявних, але з якісно новими властивостями (готова продукція, товари);

– впровадження нових засобів виробництва (необоротні активи, виробничі запаси);

– освоєння нового ринку збуту (дебіторська заборгованість);

– залучення нових джерел ресурсів (власний капітал, зобов’язання);

– введення нових організаційних та інституційних форм господарювання та систем управління (необоротні і оборотні активи);

– зміна інфраструктури (необоротні активи).

Важливим етапом аналізу стану формування майна підприємства є вивчення ефективності управлінських рішень щодо оптимізації величини оборотних активів.

Вплив стану формування величини залишків оборотних активів на ефективність господарської діяльності можна визначити за показниками табл. 3.3.4.

Таблиця 3.3.3

АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

Показники	Періоди	Відхилення, +, –
Минулий	Поточний
1	2	3	4
Тривалість використання основних засобів в господарській діяльності в перерахунку на загальну вартість годин
– виробнича потужність	2500	2600	100
– план	2000	2500	50
– фактично	1950	2100	150
Обсяг господарської діяльності за показником вартості створених об’єктів:
– всього, тис. грн.:
– виробнича потужність	3000	3200	200
– план	2150	2240	90
– фактично	2210	2090	-120
– в розрахунку на 1 годину використання основних засобів, грн.
– виробнича потужність	1200	1231	31
– план	1075	1093	18
– фактично	1133	995	-138
Коефіцієнт інтенсивного використання щодо:
– виробничої потужності	0,944	0,808	-0,136
– плану	1,054	0,910	-0,144
Коефіцієнт екстенсивного використання щодо:
– виробничої потужності	0,780	0,808	0,028
– плану	0,975	0,840	-0,135
Інтегральний показник використання щодо:
– виробничої потужності	0,736	0,653	-0,083
– плану	1,028	0,764	-0,264
Резерв використання виробничої потужності в порівнянні з:
– планом:
– годин роботи	-500	-100	400
– вартості створених об’єктів, тис. грн.	-850	-960	-110
– виробництва за 1 годину, грн.	-125	-138	-13
– фактичними обсягами діяльності:
– годин роботи	-550	-500	50
– вартості створених об’єктів, тис. грн.	-790	-1110	-310
– виробництва за 1 годину, грн.	-67	-236	-169

Таблиця 3.3.4

ВПЛИВ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, (тис. грн.)

Показники	Рівень залишків
Максимальний	Мінімальний
Середньорічна вартість активів – всього в т. ч.	2000	1700
– необоротних	1200	1200
– оборотних	800	500
Питома вага оборотних активів, %	40,0	29,4
Чистий дохід	1800	1800
Завантаженість оборотних активів, грн.	2,25	3,60
Чистий прибуток	500	500
Рентабельність активів, %	25,0	29,4

Дані табл. 3.3.4 свідчать, що за мінімального формування залишку оборотних активів, підприємство зменшує залучення фінансових ресурсів на 300 тис. грн. (800 – 500) і відповідно витрати на виконання зобов’язань та збільшує ефективність використання активів за чистим прибутком в розрахунку 4,4 коп. (29,4 – 25,0) з 1 грн., авансованої в господарську діяльність.

При визначенні загальної оцінки майнового стану підприємства слід брати до уваги також форму власності суб’єкта господарювання на земельну ділянку, її розмір та умови користування.

Економічна ефективність формування активів – складне і багатофакторне явище. Вона формується під впливом результатів використання не тільки необоротних і оборотних активів, але і робочої сили, природних ресурсів, підприємницьких здібностей, економічної політики держави. Показники господарювання відбивають ефективність використання активів і її вплив на фінансовий стан комплексно, з урахуванням всіх факторів. Водночас, рівень ефективності використання активів впливає на показники віддачі інших ресурсів. Тому, вивчення ефективності використання активів за допомогою загальних показників ефекту господарювання не тільки не применшує роль фінансового аналізу, але і збагачує інформаційну базу для потреб прийняття управлінських рішень щодо поліпшення фінансового стану господарюючих суб’єктів.