Бюджет місцевий – бюджет адміністративно-територіальних одиниць у формі кошторису щорічних доходів і видатків місцевих органів влади. В політекономічному контексті Б. м. – це система відносин економічної власності між різними суб’єктами влади, підприємницької діяльності і населенням з приводу привласнення доходів та їх використання для виконання функцій місцевою владою. У державах з федеративним устроєм податки вилучають центральний уряд, уряд штатів та місцевих органів влади, в унітарних державах – лише центральний уряд,
місцеві органи влади. Внаслідок децентралізації управління в розвинених країнах світу, посилення ролі регіональної політики та впливу інших факторів в останні три десятиріччя розширюється сфера діяльності місцевої влади, що призводить до зростання їхніх бюджетних доходів, видатків і місцевих податків. Так, у США доходи штатів і місцевих органів влади збільшились з 452 млрд. дол. 1980 до 1742 млрд. дол. 2000 (на душу населення відповідно 1993 і 6902 дол.). Доходи Б. м. акумулюються насамперед за рахунок вилучення різних видів податків (близько 50% усіх надходжень). Основні види цих податків – майновий та особистий подохідні податки.
Крім них, сплачуються промисловий податок, податок на жителів і професію, земельний тощо, які є прямими податками. До непрямих податків належать податки на закупівлю, специфічні акцизи (податки на окремі види споживчих товарів) – на алкогольні напої, бензин, деякі види комунальних послуг. Майновий податок стягується з землі, житлових будинків, господарських споруд фермерів, машин тощо, а також з вартості цінних паперів (у США – в окремих штатах). Цей податок забезпечує в Англії до 100% податкових надходжень місцевих органів влади, у США – від 25 до 98%. Доходи Б. м. також формуються від муніципальної власності (рента від будинків), від надання комунальних послуг, різних адміністративних зборів тощо, а також з державного бюджету (позики, цільові субсидії, дотації). Джерелом доходів Б. м. є також плата за комунальні послуги, продаж на аукціонах об’єктів муніципальної власності, їх оренда та ін. Основні статті витрат місцевих органів влади – витрати на розвиток освіти, будівництво доріг, допомогу малозабезпеченим, охорону здоров’я. В Україні Б. м. наприкінці 90-х XX ст. формувалися переважно за рахунок відрахувань з державного бюджету. До центрального бюджету уряд забирав близько 80% надходжень Б. м., що перевищувало рівень централізації в СРСР. Це свідчить про невідповідність системи Б. м. вимогам часу, недостатню економічну самостійність регіонів і місцевих органів влади. Внаслідок нераціональної регіональної та податкової політики різниця у доходах на душу населення між окремими областями наприкінці 90-х становила 30-45% (за міжнародними стандартами не повинна перевищувати 20%). З 1996 по 2003 частка доходів Б. м. у ВВП скоротилась з 12,9 до 7,5%, а у зведеному бюджеті – з 51,1 до 26,4%.
Loading...