Головна ⇒ 📌Довідник з політології ⇒ Чи можлива взагалі держава загального добробуту?

Чи можлива взагалі держава загального добробуту?

76 Чи можлива взагалі держава загального добробуту?

Концепція держави загального добробуту набула особливої популярності у 50 – 60-х роках XX ст. Нині її розглядають як одну з теоретичних і практичних складових третьої хвилі модернізації суспільства. Західні вчені пов’язують виникнення ідеї держави загального добробуту із притаманним людині почуттям справедливості й розвитком поняття “громадянин”.

Нині свободу тлумачать як політичну цінність, як засіб та елемент досягнення загального блага, що в цілому свідчить про трансформацію

лібералізму в неолібералізм. У неолібералізмі поняття “свобода” означає не тільки відсутність обмежень, а й реальні можливості людини на певні вчинки. Отже, гармонійне поєднання інтересів особи та держави сприятиме просуванню суспільства до загального добробуту.

Звернімо увагу на виступ неолібералів проти одвічної альтернативи: свобода особи чи свобода держави. Держава загального добробуту перестає бути “нічним сторожем” – інститутом політичної системи, що виконує виключно негативні функції, і розширює свої повноваження, вважаючи за необхідне втручання в соціальну сферу суспільства

заради добробуту всіх громадян.

Досягнення добробуту забезпечується здійсненням державної політики у таких напрямах:

– господарській діяльності шляхом різних форм регулювання ринкової економіки, зокрема політики “повної зайнятості” та запобігання економічним кризам (у табл. наведено індекси основних соціально-економічних показників в Україні за 1990 – 2000 рр.);

– соціальній діяльності, яка охоплює піклування про здоров’я громадян, соціальне страхування, організацію системи освіти та науки;

Таблиця

Індекси основних соціально-економічних показників (відсотків. попереднього року)

Показник 1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Валовий внутрішній продукт, усього	___	87,8	90,0	97,0	98,1	99,8	105,8
У розрахунку на одну особу	–	88,5	90,7	97,8	98,8	100,6	106,7
Основні фонди, всього	103,1	99,6	99,6	100,2	100,8	101,3	101,0
У тому числі виробничі	103,4	99,4	99,0	98,5	100,8	101,2	100,9
Грошові доходи населення	115,7	491,7	152,1	124,2	108,6	113,8	140,5
Продукція промисловості	99,9	88,0	94,9	99,7	99,0	104,0	112,4
Товари народного споживання	105,8	82,2	82,2	88,1	100,0	107,2	124,5
Продукція сільського господарства	–	96,4	90,5	98,1	90,2	93,1	109,8
Інвестиції в основний капітал	101,9	71,5	78,0	91,2	106,1	100,4	114,4
Уведення в експлуатацію загальної площі житлових будинків	89,4	85,8	78,0	94,3	91,8	105,1	90,4
Перевезення вантажів усіма видами транспорту	100,2	95,7	75,9	99,0	90,7	91,9	99,4
Відправлення пасажирів транспортом загального користування	99,8	77,0	99,3	106,1	107,9	102,1	98,9
Роздрібний товарооборот	111,5	86,1	94,9	100,2	93,4	92,9	108,1
Платні послуги населенню	107,6	67,7	85,8	94,9	96,2	93,8	107,7
Зовнішньоторговельний оборот	–	–	111,5	98,8	86,8	86,5	117,8
Кількість постійного населення (на кінець року)	100,2	99,2	99,0	99,2	99,4	99,2	99,0
Кількість зайнятих у всіх сферах економічної діяльності	99,9	103,0	97,9	97,3	98,9	97,7	97,5
Загальна кількість зареєстрованих безробітних (на кінець року)	_	154	277	181	157	117	98
Середньомісячна заробітна плата (до грудня попереднього року)
Номінальна	370,2	121,8	108,9	105,6	124,3	135,4
Реальна	–	128,1	86,2	97,6	87,1	103,4	103,6

Таблиця

Мережа та кадри закладів охорони здоров’я, тис.

Рік	Кількість лікарів усіх спеціальностей	Кількість середнього медичного персоналу	Кількість лікарняних закладів	Кількість лікарняних ліжок	Кількість амбулаторно – поліклінічних закладів
1913	8	12	1,4	48	–
1940	36	102	2,5	161	8
1960	86	276	5,0	344	7
1965	111	332	4,9	428	6
1970	131	412	4,7	511	6
1975	157	484	4,1	578	6
1980	183	516	3,8	627	6
1985	211	567	3,8	669	6
1990	227	607	3,9	700	7
1991	230	618	3,9	700	7
1992	228	602	3,9	689	7
1993	230	600	3,9	679	7
1994	227	588	3,9	665	7
1995	230	595	3,9	639	7
1996	229	583	3,7	580	7
1997	227	566	3,4	503	7
1998	227	557	3,3	483	7
1999	228	553	3,3	477	7
2000	226	541	3,3	466	7

Дані за 1913 р. наведено по території України у межах кордонів колишньої УРСР до 17 вересня 1939 р.; за 1940-2000 рр. – по території України в сучасних межах.

– діяльності у сфері перерозподілу національного доходу, завдяки чому досягається розвиток системи соціальних послуг.

У результаті діяльності держави загального добробуту відбуваються істотні зрушення у соціально-економічній структурі західних суспільств, зокрема вдосконалення соціальної сфери під патронатом держави. Розширення діяльності держави у цій сфері зумовило важливі структурні зміни в системі стратифікації суспільства: значна частина представників середнього класу, які раніше працювали за наймом (так звані білі комірці), розпочала власний бізнес. Цей процес сприяв консолідації західного

Таблиця 12

Наукові кадри вищої кваліфікації в Україні

Науковий ступінь
Фахівці	Доктора наук	Кандидата наук
1995	1998	1999	2000	1995	1998	1999	2000
Усього	9759	10 446	10 233	10 339	57 610	59 703	59 547	58 741
У тому числі мають вчене звання академіка	1224	1391	1407	1433	389	440	445	427
Члена – кореспондента	451	514	518	519	476	524	532	532
Професора	5369	5562	5281	5193	877	950	909	894
Доцента	1373	1649	1726	1909	24 602	24 656	24 007	22 982
Старшого наукового співробітника	2198	2322	2270	2219	8037	7659	7151	6565

Суспільства, а головне, остаточному формуванню та зміцненню середнього класу – класу власників – підвалини сучасних демократичних країн, головної передумови стабілізації суспільства.

Водночас у державі загального добробуту відбуваються зміни в політичній системі суспільства. З одного боку, посилюється роль держави, що виявляється, зокрема, у розширенні повноважень виконавчої влади, а з іншого – зростає роль громадян.

У сучасних умовах держава має відображувати баланс інтересів усіх соціальних верств суспільства. Багато політологів найважливішою функцією держави вважають регулятивну, зокрема регулювання різноманітних соціальних інтересів на засадах політичної культури та плюралізму. Слід наголосити, що розширення в цьому випадку функцій держави не означає згортання діяльності інститутів громадянського суспільства. За умов функціонування держави загального добробуту держава є партнером громадянського суспільства. Результатом такого партнерства стали істотні зміни в соціально розвиненій структурі сучасних демократій, що характеризуються домінуванням у суспільстві класу власників. Звичайно, йдеться про розвинені західні держави постіндустріального суспільства.

Щодо України, то після здобуття незалежності вона опинилася у специфічних умовах. Найбажанішою моделлю розвитку українського соціуму є паралельне становлення інститутів держави та громадянського суспільства. Однак поки що цей процес гармонізувати не вдається.