Дисоціація кислот, основ і солей у водних розчинах – РОЗЧИНИ
ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
Розділ 5. РОЗЧИНИ. ТЕОРІЯ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНОЇ ДИСОЦІАЦІЇ
§ 5.8. Дисоціація кислот, основ і солей у водних розчинах
За допомогою теорії електролітичної дисоціації дають означення й описують властивості кислот, основ і солей.
Кислотами називаються електроліти, під час дисоціації яких як катіони утворюються тільки катіони гідрогену.
Наприклад:
НСl ⇆ Н+ + СlO-;
СН3СООН ⇆ Н+ + СН3СОО-.
Основність кислоти визначається числом катіонів
Дво – та багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто (поступово). Наприклад:
Н3РО4 ⇆Н+ + Н2РО4- (перший ступінь);
Н2РО4- ⇆ Н+ + НРО42- (другий
НРО42- Н+ + РО43- (третій ступінь).
Дисоціація багатоосновної кислоти відбувається головним чином за першим ступенем, меншою мірою – за другим і лише незначною мірою – за третім. Тому у водному розчині, наприклад, ортофосфатної кислоти поряд з молекулами Н3РO4 є іони (у кількостях, що послідовно зменшуються) Н2РО4- , НРO42- і РО43- .
Основами називаються електроліти, під час дисоціації яких як аніони утворюються тільки гідроксид-іони.
Наприклад:
КОН ⇆ К+ + ОН-; NH4OH ⇆ NH4+ + ОН-
Розчинні у Воді основи називаються лугами. їх небагато. Це основи лужних і лужноземельних металів: LiOH, NaOH, КОН, RbOH, CsOH, FrOH, Ca(OH)2, Sr(OH)2, Ba(OH)2, Ra(OH)2, а також NH4OH. Більшість основ у воді розчиняються мало.
Кислотність основи визначається числом її гідроксильних груп (гідроксигруп). Наприклад, NH4OH – однокислотна основа, Са(OН)2 – двокислотна, Fe(OH)3 – трикислотна тощо. Дво – і багатокислотні основи дисоціюють ступінчасто:
Са(ОН)2 ⇆ Са(ОН)+ + ОН – (перший ступінь);
Са(ОН)+ ⇆ Са2+ + ОН – (другий ступінь).
Однак є електроліти, які під час дисоціації одночасно утворюють катіони гідрогену і гідроксид-іони. Ці електроліти називаються амфотерними, або амфолітами. До них належать вода, гідроксиди цинку, алюмінію, хрому і ряд інших речовин. Вода, наприклад, дисоціює на іони Н+ і ОН – (у незначних кількостях):
H2O ⇆ Н+ + ОН-.
Отже, в неї однаковою мірою виражено і кислотні властивості, зумовлені наявністю катіонів гідрогену Н+ , і лужні властивості, зумовлені наявністю іонів ОН – .
Дисоціацію амфотерного гідроксиду цинку Zn(OH)2 можна виразити рівнянням
2OН – + Zn2+ + 2Н2O ⇆ Zn(OH)2 + 2Н2О ⇆ 2- + 2Н+.
Солями називаються електроліти, під час дисоціації яких утворюються катіони металів (а також катіон амонію МН4+ ) і аніони кислотних залишків.
Наприклад:
(NH4)2S)4 2NH4+ + SO42-; Na3P)4 ⇆ 3Na++ PO43-
Так дисоціюють середні солі. Кислі ж і основні солі дисоціюють ступінчасто. У кислих солей спочатку відщеплюються іони металів, а потім – катіони гідрогену. Наприклад:
KHSO4 ⇆ К+ + HSO4-
І далі
HSO4- ⇆ Н+ + SO42-.
В основних солей спочатку відщеплюються кислотні залишки, а потім – гідроксид-іони. Наприклад:
Мg(ОН)Сl ⇆ Мg(ОН)+ + Сl-
І далі
Мg(ОН)+ ⇆ Мg2+ + ОН-.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...