Політологічний словник Державні (національні) інтереси – фундаментальні духовні цінності, у яких в інтегрованому вигляді відображаються життєво важливі прагнення та потреби особи, суспільства, держави й способи їх реалізації. У Концепції (основи державної політики) національної безпеки

Політологічний словник Визнання виборів недійсними – процедура, згідно з якою встановлюються причини невизнання акту політичного волевиявлення громадян шляхом голосування. Регулюється виборчим законодавством кожної окремої країни. Вирізняють такі дві найбільш поширені підстави для визнання виборів

Політологічний словник Єврокомунізм – течія у комуністичних партіях Західної Європи в середині 70-х – у 80-х роках, що сповідувала демократичний шлях завоювання влади і проголошувала будівництво соціалізму на цих засадах. Термін запроваджений журналістом Ф.

Політологічний словник ЮНІСЕФ (Дитячий Фонд ООН) – спеціальна структура ООН, створена 1946 року (сучасна назва – 1953 р.) для координації діяльності з програм для дітей. Така допомога надається Фондом насамперед країнам, що розвиваються. Джерелами

Політологічний словник Запит – один з видів звернення органу державної влади, депутатів, уповноважених посад і службових осіб, громадян або об’єднань громадян до органів державної влади, їхніх посадових осіб з вимогою дати у визначений строк

Політологічний словник Влада виборна (electedpower/office) – особи та органи влади, що здобули владу, вступили на посаду через процедуру відбору і подальшого обрання. М. Головатий

Політологічний словник Оборонна політика – поняття, яке часто вживається у значенні “політика безпеки”, однак відмінність його полягає в тому, що поняття О. п. орієнтує на військові (у власному значенні цього слова) аспекти політичної діяльності,

РАДИКАЛІЗМ – політичні ідеї та рух, спрямовані на рішучу, докорінну зміну методів політичної діяльності, основних інститутів політичної системи або негайне здійснення інших політичних цілей.

Політологічний словник Європейська політика – сукупність інституціональних умов, процесів і цільового змісту політичних дій, які покликані впливати на курс і зміст європейської інтеграції (Європейське Співтовариство). У вужчому значенні Є. п. передбачає або політику Європейської

Політологічний словник Панібудьласка Володимир Федорович (нар. 1929) – український історик, політолог. Народився на Дніпропетровщині, в с. м. т. Петриківка, Петриківського району. По закінченні середньої школи вчився живопису в Дніпропетровському художньому училищі, потім у художньому

Політологічний словник Андресюк Борис Павлович (нар. 1956) – народний депутат України третього і четвертого скликань, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, кандидат економічних, доктор політичних наук. Народився

Політологічний словник Конгломерат – об’єднання різнорідних частин. Застосовується до визначення форми територіального устрою поряд з такими відомими формами, як унітарна, федеративна, конфедеративна. Конгломерат є великим за територією державним об’єднанням різнорідних за історико-культурним розвитком земель.

Політологічний словник Етнорегіональна структура України – структура розселення етносів та субетносів, що населяють територію України загалом, її окремі області, історичні місцевості. Визначається власне етносами, закономірностями їх розселення, соціально-політичною та економічною роллю, яку вони відіграють,

Політологічний словник Глобальні проблеми сучасності (від фр. Global – загальний та лат. globus (terrae) – земна куля) – це складна система взаємозалежних всеохоплюючих (глобальних), усвідомлюваних на політичному рівні проблем, що загострилися з другої половини

Політологічний словник Арабізм – слово або мовний зворот, які запозичені з арабської мови; мовний зворот, побудований за зразком арабської мови. М. Головатий

Політологічний словник Ортега-і-Гассет Хосе (1883 – 1955) – відомий іспанський філософ. Закінчив Мадридський університет. Глибоко вивчав проблеми людини, її творчої активності, взаємозв’язки людини і соціального світу, людини і суспільства. Суспільство поділяв на меншість і

Політологічний словник Винниченко Володимир (1880 – 1951) – український політичний діяч, письменник. Походив із селянського роду на Херсонщині. Студіював на юридичному факультеті Київського університету. Був одним з організаторів Революційної української партії (РУП), а пізніше

Політологічний словник Прокопович Феофан (1681 – 1736) – український мислитель, церковний і громадський діяч, письменник, засновник освіченого абсолютизму в Україні і Росії. Закінчив Києво-Могилянську колегію, навчався у Польщі, Італії. З 1710 р. – ректор

Політологічний словник Лассуелл Гарольд Дуайт (1902 – 1978) – американський політолог. Використовуючи методи психоаналізу, соціальної психології, вивчав політику як поведінку відповідних суспільно-політичних груп і як систему аналізу процесу прийняття політичних рішень. Вважав владу атрибутом

9 Що таке нація? Які основні теорії походження нації? Латинське слово “natio” своїм походженням сягає доби античності. За нових часів його почали вживати для позначення політично активних верхніх верств суспільства на противагу його нижчим

Політологічний словник Рух прихильників миру – масовий рух проти війни, з вимогами припинення гонки озброєнь, з організацією контролю над озброєнням, роззброєнням. Р. п. м. об’єднував і об’єднує мільйони громадян незалежно від їх національної належності,

Політологічний словник Депутатський запит – форма парламентського контролю, яка використовується у парламентських та змішаних республіках. Це звернення депутата парламенту до уряду, міністра, інших вищих органів держави і посадових осіб на пленарному засіданні парламенту (палати)

Політологічний словник Цицерон Марк Туллій (106 – 43 рр. до н. е.)- давньоримський політичний діяч, оратор, мислитель, належав до стану вершників, уперше виступив з політичними промовами у 81 – 80 рр. до н. е.

Політологічний словник Свободи політичні – різновид соціальних свобод, що виявляються як сукупність політичних і правових норм і визначають соціально-політичний статус людини і громадянина, право на участь у вирішенні державних справ та можливість громадян захищати

Політологічний словник Канетті Еліас (нар. 1905) – німецько-англійський мислитель, драматург, лауреат Нобелівської премії з літератури (1981 р.). Народився у Болгарії, вчився у Цюріху, Франкфурті-на-Майні, у Відні. Автор твору “Маса і влада”. Вважав, що в

Політологічний словник Віце-президент – постійний заступник президента в США, Бразилії, Індії, в інших державах, В.-п. обирається, як правило, на той самий термін, що й президент, і є за посадою головою верхньої палати парламенту. За

ДИСИДЕНТ – особа, що відступає від учення панівної церкви або не погоджується з офіційною ідеологією та існуючим режимом. Як феномен характерний для тоталітарних режимів у період їх кризи й розкладу.

Політологічний словник Ідеологічний апарат держави – термін, який став широко відомим завдяки Л. Альтюссеру і означає один із засобів, завдяки яким певний клас, велика соціальна група забезпечує своє владарювання. Основною функцією І. а. д.,

Політологічний словник Виборщики – особи, яких безпосередньо обирають вибори і які уповноважені на остаточне обрання на виборну посаду у разі двоступеневих або багатоступеневих виборів. Так здійснюється обрання президента США, так було на виборах до

Політологічний словник Авантюризм політичний (від фр. aventure – пригода) – політичні наміри й дії, що спираються на інтригу, віру в щасливу долю й обман, спрямовані на здійснення мети, що грунтується на уявленнях, бажаннях, міфічних

42 Які особливості політичної влади? Політична влада – реальна здатність соціальної спільноти, індивіда до вияву своєї волі у політиці на основі осмисленого політичного інтересу і сформованих політичних потреб. Вона має низку особливостей. По-перше, це

Політологічний словник Малоросійство – свідомісний феномен, властивий представникам української вищої верстви в Російській імперії, а згодом – і частині української радянської інтелігенції. Виник на грунті знищення царським самодержавством наприкінці XVIII – на початку XIX

Політологічний словник Доктрина політична (від лат. doctrina) – ідейно-політичне вчення, система політичних поглядів, керівний політичний принцип. Є теоретичною формою політичної свідомості. Орієнтована на обгрунтування інтересів певної спільноти людей. Ключові Д. п. базуються на поглядах

Політологічний словник Міжнародна асоціація політичної науки (МАПН) (англ. International Political Science Association – IPSA) – громадсько-політична організація, створена в 1949 p. під егідою ЮНЕСКО з ініціативи п’яти національних асоціацій політичних наук (американської, британської, канадської,

Політологічний словник Апієва дорога – фактично одна з перших вимощених доріг, побудованих людиною. Вона сполучала Рим з Капуєю. А. д. було прокладено за цензора Апія Клавдія (312 р. до н. е. (350 км.)). А.

Політологічний словник Комісія виборча – орган у виборчому процесі, що організовує і здійснює формальну частину виборчого процесу, реєструє кандидатів, організовує і проводить голосування, виконує підрахунки голосів. Для забезпечення неупередженого ставлення виборчої комісії до виборчого

Політологічний словник Мислення політичне – це опосередковане й узагальнене відображення людиною (політиком) політичних явищ і процесів об’єктивної дійсності в їх історичних, часових зв’язках і відносинах. М. п. пов’язане передусім з пізнанням реалій, що разом

Політологічний словник Ідеальполітика (від нім. Idealpolitik) – альтернатива силової концепції “політичного реалізму” (нім. Realpolitik). Її могутньою гілкою є лібералізм, що сягає корінням кантіанської ідеї про мирну взаємодію і наближення “вічного миру” завдяки моральному удосконаленню.

Політологічний словник Протекція, протегування (лат. protego – захищаю) – заступництво, підтримка впливової особи, прихильність до кого-небудь, яка полягає в сприянні влаштуванню справ, кар’єри, з порушенням діючого законодавства їх розгляду чи розв’язання. В. Захожай

Політологічний словник Бебик Валерій Михайлович (нар. 1959) – політолог і психолог. Закінчив Київський політехнічний інститут. Працював інженером – програмістом, інструктором, консультантом Київського облвиконкому, головним консультантом прес-служби Адміністрації Президента України. Віце-президент Міжрегіональної Академії управління персоналом.

Політологія РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ОСНОВНІ ПАРАДИГМИ ПОЛІТОЛОГІЇ 2. Предмет політології Предмет політології, як це спостерігається і в піших науках, учені визначають по-різному. Одні вважають, що політичну

Політологічний словник Полеміка (фр. polémiqué, від грецьк. polemikos – ворожий, войовничий) – наукова суперечка, словесна війна, літературна перепалка. М. Головатий

Політологічний словник Лімітроф – а) прикордонна живильна область між імперіями, цивілізаціями; б) прикордонні (білякордонні) області, що повинні були утримувати військо, яке стояло на кордонах; в) держави, які є “санітарним кордоном” між ворожими блоками, державами.

Політологічний словник Африканістика – комплекс наукових дисциплін, які вивчають історію, економіку, соціально-політичні проблеми, право, літературу і мистецтво, мову, культуру тощо народів Африки. М. Головатий

Політологічний словник Батьківщина (Вітчизна) – рідний край; територія, яка належить певному народові. Поняття Б. і В. майже збігаються, але В. має більш узагальнений характер, а в поняття Б. найперше вкладають те, що має етнічний

Політологічний словник Конвенція про захист прав і основних свобод людини – європейський договір міжнародно-правового характеру. К. було підписано 4 листопада 1950 р. в Римі, вона набрала чинності у 1953 р. На її основі було

Політологічний словник Політичне панування – це політична категорія, яка означає здатність конкретної соціальної групи поширювати дію правил, звичаїв і традицій на певному політичному просторі, в межах якого застосовується примус і насильство. Це насилля не

Політологічний словник Всесвітня конфедерація праці (ВКП) – спадкоємниця заснованої у 1920 p. Міжнародної конференції християнських профспілок (МКХП), яка потім була перейменована у ВКП. ВКП являє собою насамперед християнський профспілковий рух, хоча формально є світським

Політологічний словник Віце-… (від лат. vice – замість) – частка, що додається до слова для позначення заступника чи помічника високої посадової особи, представника влади: віце-президент, віце-прем’єр, віце-міністр, віце-губернатор, віце-мер, віце-адмірал тощо. М. Головатий

Політологічний словник Ідеал політичний – уявлення класу, партії, соціальної групи, еліти, особи про досконалість політичного устрою суспільства. В ньому відображаються корінні інтереси, завдання політичних суб’єктів, що стосуються основ їх життєдіяльності – характеру власності і