Джерела географічних знань
Розділ 1. Україна та її географічні дослідження
Тема 2. ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Джерелами географічної інформації з дитинства щоденно користується кожний з нас. І не тільки для успішного навчання у школі. В умовах мінливої погоди в Україні джерела географічної інформації потрібні, наприклад, для того, щоб своєчасно дізнатися про негоду і зустріти її у всеозброєнні. Вони потрібні й для того, щоб обрати найзручніший маршрут подорожі горами, лісами чи степовими просторами, щоб серед численних курортних місцевостей України обрати
§4. Джерела географічних знань
Географічна розминка
Знайдіть у себе вдома джерела географічних знань про Україну, спираючись на знання, здобуті з географії 7-го класу.
Пошукайте у власній бібліотеці опис подорожей, що стали джерелами
Традиційні джерела географічних знань. Від самого початку свого існування на Землі люди завжди збирали географічну інформацію. Попервах для цього їм достатньо було відійти на невелику відстань від своєї домівки. Потім, щоб зібрати нові географічні дані, вони почали робити короткочасні мандрівки. І тільки пізніше, коли з’явилася потреба, почали здійснювати тривалі подорожі, що супроводжувалися ретельним вивченням нових земель. Так поступово народилися різні типи досліджень – стаціонарні, екскурсійні та експедиційні, які стали основними джерелами географічних знань.
Стаціонарні дослідження (у перекладі з латинської мови – нерухомий) здійснюють в установах і закладах, які працюють на одному місці. Це науково-дослідні інститути, наукові лабораторії університетів, а також наукові підрозділи національних парків і заповідників.
В Україні діє 126 метеорологічних і 25 гідрологічних станцій, а також близько 470 гідрометеорологічних постів (мал. 14). Серед них 114 метеорологічних станцій України включені до каталогу станцій спостережень Всесвітньої метеорологічної організації. При цьому синоптична інформація із 37 станцій через Глобальну систему телезв’язку оперативно надається для світового обміну.
Проблема
Нині багато установ, які здійснюють стаціонарні дослідження, мають дуже застаріле обладнання. Яке ваше ставлення до цього і що б ви запропонували для подальшої успішної роботи цих наукових лабораторій?
Зазвичай стаціонари мають необхідне наукове обладнання, на якому працюють підготовлені співробітники. Деякі з українських стаціонарів діють упродовж багатьох десятків років, що дає змогу докладно вивчати зміни у часі природних об’єктів, явищ і процесів.
Мал. 14. Київська метеостанція (1). Позначки найвищих рівнів Дніпра на київській гідрологічній станції (2)
Мал. 15. Високогірний стаціонар “Пожежевська” Інституту екології Карпат
На стаціонарах досліджують окремі природні компоненти і в цілому природні комплекси (мал. 15). Скажімо, за водами України спостерігають на сотнях спеціальних гідрологічних станцій або постів, розташованих на річках і озерах, водосховищах і морських узбережжях. Так само в Україні дуже поширені метеорологічні станції, на яких регулярно спостерігають за станом атмосфери. Для спостережень за рухами у земній корі призначені сейсмічні станції.
Крім того, в Україні працює дві сніголавинні станції, 14 морських станцій, а також озерні станції на водосховищах. Спеціальне спостереження за атмосферним повітрям здійснюють на 162 стаціонарних постах у 53 містах України, за атмосферними опадами – у 33, сніговим покривом – у 54, поверхневими водами суходолу – у 240, морськими водами – у 97 населених пунктах, за грунтами – у 56 адміністративних районах. Функціонує розгалужена мережа з 293 пунктів спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля.
Екскурсійні дослідження дістали свою назву від латинського слова, що перекладається як поїздка, вилазка. Йдеться про короткочасні (зазвичай на один день без ночівлі) поїздки для ознайомлення з цікавими географічними об’єктами, з метою поглиблення географічних знань, для відпрацювання певних практичних навичок на місцевості тощо. Екскурсії як джерело географічних знань передбачені навчальними програмами з географії.
Мал. 16. Київські музеї просто неба: “Козацька слобода” (1) та в селі
Пирогове (2)
Мал. 17. Національний науково-природничий музей у Києві
Експедиційні дослідження, що разом з екскурсійними дають змогу відстежувати зміни природи у просторі, зародилися ще за часів перших подорожей купців. Пригадайте з географії 6-го і 7-го класів, наскільки значні географічні відкриття було зроблено завдяки пошукам нових земель і народів з метою торгівлі.
Відомості, які привозили з далеких мандрів купці, спонукали вчених також рушати в далеку путь. Спочатку це були одинаки-ентузіасти, що на свій страх і ризик намагалися проводити наукові дослідження далеко за межами своєї батьківщини. Однак згодом такі люди почали об’єднуватися в групи й вирушати в наукову подорож у складі експедицій. Деякі з них тривали роками й налічували не одну сотню учасників.
Сучасні експедиційні дослідження також організовують з метою вивчення компонентів природи і природних комплексів у цілому. Тому до складу географічних експедицій часто входять фахівці різних профілів – знавці земної кори і корисних копалин (геологи), рельєфу (геоморфологи) і поверхневих вод (гідрологи), карстових печер (спелеологи) й органічного світу (біогеографи) тощо.
Як джерело географічних знань велику цінність мають музеї, передусім краєзнавчі (мал. 16,17). Вони зазвичай є у кожному обласному і подекуди в районному центрах. Саме тут можна ознайомитися із зібраними місцевими краєзнавцями матеріалами щодо природи, населення і господарства того чи іншого куточка України. Особливе місце серед таких музеїв посідає Національний науково-природничий музей у Києві, де можна почути історію найцікавіших наукових знахідок і побачити численні пам’ятки природи (мал. 17).
Цікаві та різноманітні експонати народної творчості зберігають у музеях народної архітектури і побуту, інколи просто неба, як-от музей у селі Пирогове в Києві (мал. 16). Подібні музеї, де просто неба демонструють житло й речі домашнього вжитку, вироби народних промислів тощо, є також і в інших регіонах країни – на Черкащині, Львівщині, у Закарпатті, у Чернівецькій області та на Івано-Франківщині.
Географічні енциклопедії, довідники і словники також є важливими джерелами географічних знань. Адже в них узагальнено результати численних наукових досліджень, що здійснювались упродовж багатьох років. Прикладом є тритомна “Географічна енциклопедія України”, яку створив великий колектив українських учених. Крім того, є географічні періодичні видання, як-от “Український географічний журнал”, що регулярно висвітлює географічні проблеми та пропонує способи їх вирішення. Останніми роками все більшої популярності як джерело географічної інформації набуває Інтернет. Нерідко нові географічні знання здобувають під час туристичних подорожей і краєзнавчих пошуків.
Нетрадиційні джерела географічних знань. Серед таких, зокрема, географічні описи в мистецьких творах. Природа України надзвичайно колоритно змальована в багатьох художніх творах вітчизняних письменників. Так, яскраві картини Волині (“Подорож до моря”) або Криму (“Уривки з листа”) можна знайти в поезії Лесі Українки. Донеччину оспівували у своїх віршах Володимир Сосюра (“Зима”) і Дмитро Павличко (“Шахтар”). Виразні описи Карпат є у творах Івана Франка. Влучні поетичні описи окремих географічних об’єктів або явищ неважко знайти у численних творах Тараса Шевченка. Надзвичайно барвистий опис повені є, наприклад, у Максима Рильського (цикл “Весняні води”).
Географія культури
Гімн Волині. Ось як оспівувала, наприклад, своє рідне Полісся Леся Українка:
Передо мною килими чудові
Натура стеле – темнії луги,
Славути красної бори соснові
І Случі рідної веселі береги.
Снується краєвидів плетениця,
Розтопленим сріблом блищать річки,
То ж матінка-натура чарівниця
Розмотує свої стобарвнії нитки.
Яскравим засобом відображення української природи і водночас цінним джерелом географічної інформації є живопис. Варто звернутися, зокрема, до творчості І. К. Айвазовського, який, крім численних морських сюжетів, залишив картину “Море. Коктебель” із зображенням Карадагу (мал. 18). Інший географічний об’єкт зображений на картині Н. Г. Чернецова “Вид на Аю-Даг з боку моря”. Так само художнім відображенням реальної події – землетрусу 1927 року в Криму – є картина К. С. Петрова-Водкіна “Землетрус у Криму”.
Одним із найулюбленіших об’єктів уваги художників є головна ріка України, прикладом чого є такі картини, як “Над Дніпром” українського художника Миколи Мурашка або “Дніпро вранці” і “Ніч на Дніпрі” нашого співвітчизника Архипа Куїнджі.
Справжньою скарбницею географічних знань є український фольклор: прислів’я та приказки, народні казки і легенди, народні прикмети і загадки тощо.
Мал. 18. І. К. Айвазовський. Море. Коктебель Практичне завдання
Підберіть приклади з українського фольклору, що можуть бути джерелом географічних знань.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Основні джерела географічних знань – стаціонарні, екскурсійні та експедиційні дослідження.
Інші джерела географічних знань – музеї, географічні енциклопедії, довідники і словники, географічні періодичні видання, Інтернет, туристичні подорожі та краєзнавчі пошуки тощо.
Ключові терміни і поняття
Джерела географічних знань стаціонарні, екскурсійні та експедиційні дослідження географічні видання нетрадиційні джерела географічних знань.
Самоперевірка
Наведіть приклади географічних описів у творах Тараса Шевченка (за власним вибором).
Наведіть конкретні приклади географічних знань, які можна здобути з нетрадиційних джерел, екскурсія відрізняється від експедиції?
Назвіть основні джерела географічних знань.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...