Економічна безпека підприємництва – 1) стан нормальної і рентабельної діяльності підприємств різних видів та комплекс умов і заходів, що забезпечують її; 2) незалежність суб’єктів підприємницької діяльності від недобросовісної конкуренції підприємств-монополістів, непередбачуваних договорами дій підприємств – постачальників і торговельних організацій, від нераціональної економічної і правової політики держави та інших чинників, яка дає змогу привласнювати більшу частину створених законними методами прибутків. Е. б. п. на макрорівні
досягають внаслідок: 1) посилення державної підтримки підприємництва і створення в країні належної політичної, ідеологічної та правової атмосфери, а також організаційних передумов; 2) комплексу заходів, спрямованих на ліквідацію засад економічної злочинності, на піднесення економіки і формування цивілізованого ринку; 3) проведення раціональної монетаристської політики центральним банком; 4) захисту бізнесу від недобросовісної конкуренції та її проявів (промислового шпигунства, корупції, фальсифікації, обману, шахрайства); 5) проведення якісних маркетингових досліджень та інформаційного забезпечення діяльності
підприємства; 6) ліквідації економічної неграмотності певної частини підприємців та співробітників служб безпеки та ін. Небезпека підприємницьким об’єктам та їх майну – ще й від державних структур, конкурентів, недобросовісних і нечесних працівників і партнерів. Головний засіб захисту та забезпечення Е. б. п. – управління підприємницькими ризиками (див. Управління ризиком). Так, до системи заходів щодо компенсації ризику не реалізації профільної технології фірми, підприємства через не укладання договору на поставку вихідних продуктів належать: диверсифікація поставок; систематичний збір і актуалізація інформації про можливих постачальників; придбання підприємством акцій підприємств – постачальників; створення страхових запасів вихідних матеріалів; завчасна розробка системи функціонування підприємства в умовах пошуку альтернативних постачальників та ін. Для компенсації ризиків неповернення передоплати постачальником доцільно використовувати: створення регіональної системи страхування фінансово-господарських угод і відповідної системи перестрахування; залучення незалежних організацій (банків, страхових товариств, фондів) як гарантів угод; розвиток заставних угод та ін. Для компенсації збитків від не реалізації виробленої продукції використовують такі методи, як диверсифікація виробництва та структури збуту; активне використання всіх форм маркетингу; обмін акціями з традиційними споживачами і придбання їх акцій; пошук технологій і методів поліпшення якості продукції та ін. Для компенсації ризиків зриву власних робочих планів або інноваційних проектів використовують такі методи: проведення НДДКР у сфері технології виробництва; розробка стратегії технологічного розвитку і технологічної безпеки у складі комплексної техніко – економічної та соціальної стратегій підприємства; створення системи техніко – економічного резервування ресурсів та ін. Компенсація ризику неотримання зовнішніх інвестицій і кредитів можлива за умови організації цілеспрямованого маркетингу, в т. ч. всебічного інформування потенційних споживачів та інвесторів про переваги продукції підприємства і про підприємство загалом.
(
1 votes, average:
5.00 out of 5)
Loading...