Економічний цикл – рух капіталістичного виробництва від чергової до наступної кризи. Перша економічна криза в умовах капіталізму відбулась у 1825 р. З того часу здійснився 21 цикл. Кожний цикл складається із чотирьох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення і підйом. Основною з них є криза, тому з’ясування причин її виникнення значною мірою розкриває і найважливішу причину Е. ц. Оскільки криза носить багато аспектний характер (криза надвиробництва, платіжна, фінансова, валютна тощо), то її виникнення зумовлене певним комплексом внутрішніх
суперечностей. Найбільш глибинною з них є економічна суперечність між суспільним характером виробництва та приватною формою привласнення його результатів. З моменту виникнення капіталістичного способу виробництва (початок XVI ст.) і виробництво, і привласнення носили приватний характер, Впродовж приблизно двох століть приватне виробництво перетворилось у суспільне, Матеріальною основою цього процесу був розвиток крупної машинної індустрії. Посилення суспільного характеру виробництва у розвитку і поглибленні суспільного поділу праці всередині галузей народного господарства (особлива форма поділу праці),
посиленні зв’язків між підприємствами і галузями промисловості, у зростанні масштабів підприємств, кількості зайнятих на них, збільшенні питомої ваги крупних підприємств в кожній галузі тощо. Розвиток крупної машинної індустрії дав можливість значно збільшити обсяг виготовлюваної продукції. Але протягом цього періоду від процесу постійно зростаючого суспільного виробництва все більше відставала форма привласнення Як і 200 років тому воно залишалось приватним, тобто привласнення більшої кількості створених благ здійснювалось окремими капіталістами, Це спричинило переростання суперечності між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення у конфлікт, що вимагав свого вирішення. Таке часткове вирішення і відбулось під час першої економічної кризи. Конкретною формою прояву цієї глибинної суперечності було протиріччя між зростаючими масштабами виробництва і відносним звуженням платоспроможного попиту населення, Оскільки в той період було відсутнє державне регулювання заробітної плати, не було встановлено її мінімального рівня, кожен окремий капіталіст намагався знизити заробітну плату до мінімуму, тому зменшувався платоспроможний попит населення в умовах неконтрольованого масового виробництва товарів на невідомий ринок. Отже, виникла криза надвиробництва Її посилює диспропорційність розвитку економіки. Криза проявляється у нагромадженні товарних мас у гуртовій торгівлі. Підприємці, продавши товари торговим капіталістам, вважають їх реалізованими і продовжують виробництво у тих же масштабах, Але з часом масштаби товарообміну скорочуються, торгівля перестає закуповувати нові партії товарів, що призводить до падіння виробництва, банкрутства підприємств, зростання безробіття, відповідно – подальшого скорочення платоспроможного попиту. Торговий капітал з метою реалізації товарів знижує ціни, що в умовах різкого скорочення виробництва сприяє встановленню ринкової рівноваги (відповідності попиту і пропозиції). Після цього кризове падіння припиняється й економіка входить у фазу депресії. Кризи виникали кожні 10-11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу. Перша економічна криза підштовхнула процес еволюції власності. Тому не випадково у 30-ті роки 20 ст. починають виникати акціонерні компанії – колективна форма капіталістичної власності. Але процес еволюції власності відставав від темпів та масштабів усуспільнення виробництва і праці, що призвело до нової кризи, нового Е. ц. Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 pp. (виробництво у США скоротилось на 53%, інвестиції – на 79%, з’явилась величезна армія безробітних), яка тривала 37 місяців. Саме в цей час стало остаточно зрозумілим, що ринкова економіка неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз. З цього моменту починається широкомасштабне втручання держави в економіку, антициклічне регулювання її Гігантські монополії починають вивчати ринок, платоспроможний попит населення, прогнозувати його і під час кризи свідомо скорочують масштаби виробництва. В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення старалось замінити на кращі моделі і т. ін. Так виникає нова матеріальна основа Е. ц. – масове оновлення товарів широкого вжитку. Поряд з цим державою активно ведеться. амортизаційна політика, спрямована на прискорення процесу оновлення основного капіталу. Антициклічне регулювання здійснюється також за допомогою податкової, фінансово-кредитної, грошової політики тощо. Тому Е. ц. у післявоєнний період стає коротшим, а кризи – не такими глибокими. Замість надвиробництва товарів з’являється надвиробництво основного капіталу, коли виробничі потужності навіть у період відсутності кризи завантажені на 75-80%, відсутнє різке зниження цін тощо. Тому під час кризи 1990-1992 рр. падіння промислового виробництва у США становило 1,9%, а тривалість кризи – 10 місяців. В Україні в 1991-1993 pp. внаслідок розриву господарських зв’язків, скорочення платоспроможного попиту населення, галопуючої інфляції, відсутності науково обгрунтованої економічної політики уряду та інших факторів промислове виробництво скоротилось на 42%, кількість офіційно зареєстрованих безробітних досягла 1 млн., а приховане безробіття охопило близько 40% працюючих. Все це відбувалось на фоні різкого підвищення цін, зростання масштабів підпільної (тіньової) економіки тощо За цих умов урядові необхідно перш за все всебічно і глибоко вивчити досвід антициклічного регулювання у розвинутих країнах Заходу і застосовувати його стосовно специфічних умов економічної кризи в Україні.
Loading...