ГОМЕОСТАЗ

Related posts:

1. АНТАГОНІЗМ Екологія – охорона природи АНТАГОНІЗМ – суперечність між живими організмами, що виявляється у боротьбі за існування, в якій один або обидва організми зазнають шкоди. Найчіткіше антагоністичні взаємовідносини виявляються між хижаком і його здобиччю, між паразитом і хазяїном. У фізіології трапляється А. фізіол. функцій органів, їх частин і регуляторних впливів нервової системи. А. фізіол. функцій є […]...
2. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТИПУ “ПАРАЗИТ – ХАЗЯЇН” Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТИПУ “ПАРАЗИТ – ХАЗЯЇН” – розміщення одного живого організму на поверхні або всередині ін. живого організму з обов’язковою повною чи частковою залежністю від споживання в їжу рідких тканин організму хазяїна (кров, лімфа) або напівперетравленої їжі (кишкові паразити). Така залежність може бути постійною або тимчасовою. Цей тип взаємозв’язку характерний як для […]...
3. ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) Екологія – охорона природи ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) – об’єднання в ціле будь-яких окремих частин, функц. об’єднання окремих фізіол. процесів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму. І. характерна для живих систем на будь-якому рівні їхньої організації. В багатоклітинному організмі І. виражається в процесах його онтогенезу. На рівні угруповань – популяцій, видів і біоценозів. І. виявляється в […]...
4. Гомеостаз популяції ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 7. ДИНАМІКА ПОПУЛЯЦІЙ 7.5. Гомеостаз популяції Гомеостазом популяції називають Стан підтримання певної чисельності та її саморегуляції. Гомеостаз (від грецького Гомео – такий самий, Стасис – стан) – термін, який використовують для характеристики здатності біологічних систем протистояти змінам і зберігати стан рівноваги. Вивчення природних механізмів забезпечення рівноваги необхідне для керування розвитком популяції, […]...
5. СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ – основні елементи будови біоценозів: видовий склад, у т. ч. ценотипи, популяції; розміщення особин, у т. ч. парцели, мікроценози, шари, яруси, біогоризонти; заг. розподіл біомаси; характерні ознаки біоценотичного середовища. Зумовлює Особливості біоценотичних та трансабіотичних взаємозв’язків організмів і усього біоценозу....
6. СТАБІЛІЗАЦІЯ ВІДХОДІВ Екологія – охорона природи СТАБІЛІЗАЦІЯ ВІДХОДІВ – збереження сталості виходу та складу відходів виробництва....
7. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
8. НАРОДЖУВАНІСТЬ Екологія – охорона природи НАРОДЖУВАНІСТЬ – одна з ознак популяції, що характеризує її як ціле, як здатність популяції до кільк. збільшення за фактичних умов середовища (т. з. екол. Н.) за одиницю часу (в осн. за рік). Виділяють також макс. Н. (абсолютну, або фізіол.) – утворення теоретично максимально можливої кількості нових особин за ідеальних умов (коли […]...
9. ГЕНОСФЕРА Екологія – охорона природи ГЕНОСФЕРА – коеволюційно взаємозв’язана ген. система біосфери, яка забезпечує її існування, відтворення та істор. розвиток як цілісного утворення. У Г. зафіксовані основні істор. етапи еволюц. розвитку життя, дивергенція і конвергенція її форм, адаптивні комбінації ген. елементів, які забезпечують стійкість біол. угруповань, прискорення колообігу речовини та потоку енергії в рамках біогеоценозів. Г. […]...
10. ОХОРОНА ДИЧИНИ Екологія – охорона природи ОХОРОНА ДИЧИНИ – заходи, спрямовані на збереження чисельності та якості популяційно-видового складу ДИКИХ тварин на рівні, який забезпечував би їм нормальне існування. О. д. охоплює також заходи зі збереження та охорони їх місцезнаходження, відтворення відповідних умов існування....
11. ЛЕТАЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ЛЕТАЛЬНІСТЬ – відношення числа особин, які загинули від певної хвороби, до числа особин, які захворіли, виражене у відсотках....
12. ВИЖИВАННЯ Екологія – охорона природи ВИЖИВАННЯ, виживаність – 1) кількість особин (у відсотках), які збереглися в популяції за певний інтервал часу; 2) ступінь збереження популяції або виду в умовах довкілля. В. розуміється істор. або еволюц., тобто за порівняно короткий і тривалий періоди. В. – пересічна для популяції вірогідність збереження особин кожного покоління за певний проміжок часу. […]...
13. ОХОРОНА РОСЛИН Екологія – охорона природи ОХОРОНА РОСЛИН – комплекс міжнар., держ. і регіональних адмін.- госп. та громадських заходів, спрямованих на збереження видового і популяційного складу та підтримання чисельності рослин на рівні, що забезпечує їхнє існування....
14. ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) Екологія – охорона природи ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) – несприйнятливість живих організмів до збудників інфекц. хвороб та впливу деяких чужорідних речовин (отрут). Зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біол. особливостей та механізмів організму, які здатні протистояти шкідливому впливу мікробів і токсинів. Розрізняють прир. і набутий І. (т. і л.). Прир. І. (т. і л.) є стійкою […]...
15. КУЛЬТИВАР Екологія – охорона природи КУЛЬТИВАР – сукупність культивованих особин, яка відрізняється певними ознаками (мор., анат., фізіол. та ін.), важливими для с. г., лісництва, садівництва, та яка зберігає свої характерні властивості при відтворенні (статевому чи нестатевому)....
16. ГЕНОСТАЗ Екологія – охорона природи ГЕНОСТАЗ – здатність ген. системи біосфери зберігати і відтворювати свої структуру і функції в процесі істор. розвитку планетарної біол. системи та її пристосування до нових біотичних і абіотичних умов довкілля. Г. є результатом взаємодії біол. механізмів, які діють на рівні макромолекул, клітин, організмів, популяцій, біоценозів. Г. відображає дію заг. законів збереження […]...
17. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....
18. АДАПТАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНА – швидке пристосування органів чуття, метаболічних процесів та фізіол. функцій до порівняно нетривалого впливу певних подразників....
19. ОХОРОНА ТВАРИН Екологія – охорона природи ОХОРОНА ТВАРИН – комплекс міжнар., держ. і регіональних адмін.-госп. і громадських заходів, спрямованих на збереження популяційно-видового складу і середовища існування, підтримання чисельності тварин на рівні, що забезпечує їхнє існування....
20. ПАНМІКСІЯ Екологія – охорона природи ПАНМІКСІЯ – вільне, що базується на випадковому, однаково ймовірному поєднанні всіх типів гамет, схрещування особин у межах популяції. Той чи ін. ступінь П. характерний для переважної більшості видів рослин і тварин....
21. ОХОРОНА ПТАХІВ Екологія – охорона природи ОХОРОНА ПТАХІВ – складова частина охорони тварин, включає комплекс міжнар., держ. та регіональних адмін. – госп. та сусп. заходів, спрямованих на збереження популяційно-видового складу та підтримання чисельності видів птахів на рівні, що забезпечує їхнє існування....
22. ФЕРОМОНИ Екологія – охорона природи ФЕРОМОНИ – біологічно активні речовини, що виділяються тваринами в навколишнє середовище і специфічно впливають на поведінку, фізіол. та емоційний стан або метаболізм ін. особин того самого виду. Продукуються спеціалізованими залозами – анальними, статевими, шкірними тощо. Ф., як правило, діють через органи нюху. Статеві Ф. комах приваблюють або збуджують особин протилежної статі; […]...
23. МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ – залежність фізіол. стану організму (людини, тварини, рослини) від погоди та окремих метеорологічних чинників (тиску, напруженості магн. поля тощо)....
24. ПРОПАГАНДА ПРИРОДООХОРОННА Екологія – охорона природи ПРОПАГАНДА ПРИРОДООХОРОННА – відбір і широке розповсюдження через органи масової інформації та комунікації (газети, радіо, телебачення, журнали, публічні лекції тощо) фактів, поглядів та ідей, що забезпечують макс. збереження прир. багатства. Особливе місце в П. п. посідає пропаганда охорони живої природи як розуміння необхідності ретельного збереження місць помешкання тварин і рослин, їхнього […]...
25. ЦЕНОКІНЕЗ Екологія – охорона природи ЦЕНОКІНЕЗ – сукупність процесів, що зумовлюють існування, розвиток, продуктивність, стійкість і динаміку біоценозів залежно від ритміки їх сезонного розвитку. Включають процеси засвоєння сонячної енергії, створення первинної продукції, її використання і трансформацію консументами, роботу редуцентного ланцюга екосистем....
26. Внутрішнє середовище організму і гомеостаз Розділ 3 КРОВ І ЛІМФА § 19. Внутрішнє середовище організму і гомеостаз Складові внутрішнього середовища організму. Більшість клітин організму людини функціонує в рідкому середовищі. Воно відокремлено від зовнішнього середовища епітеліальними тканинами, наприклад, шаром змертвілих клітин шкіри, тому його називають внутрішнім середовищем організму. Внутрішнє середовище утворюють три рідини: кров, тканинна (міжклітинна) рідина й лімфа. Ці рідини […]...
27. ГАБІТУС Екологія – охорона природи ГАБІТУС – зовн. вигляд кристала, мінералу, тваринного або рослинного організму. Г. живого організму – це сукупність його морфострукт. ознак, що характеризують заг. тип будови тіла....
28. ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ФАУНИ Екологія – охорона природи ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ФАУНИ – облік кількості, видового складу тваринних організмів конкретного регіону....
29. МУТАЦІЯ Екологія – охорона природи МУТАЦІЯ – різка спадкова зміна організму, що змінює його морф, та (чи) фізіол. поведінкові ознаки. Пов’язана зі зміною кількості та структури хромосом, структури окремого гена або їх груп....
30. БЕТА-РІЗНОМАНІТТЯ Екологія – охорона природи БЕТА-РІЗНОМАНІТТЯ – ступінь мінливості видового складу організмів в угрупованні залежно від умов середовища....