ІДІОСИНКРАЗІЯ

Related posts:

1. СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи СЕНСИБІЛІЗАЦІЯ – підвищення чутливості організмів до повторного впливу певних подразників – деяких речовин, т-ри, світла тощо. Напр., після дії на організм ІЧ-випромінювання або низьких т-р зростає його чутливість до впливу йонізуючого випромінювання; введення в клітину деяких барвників спричинює високу чутливість її до світла....
2. ДИСТРЕС Екологія – охорона природи ДИСТРЕС – негативна неспециф. (загальнофункц.) реакція живого організму на будь-яке зовн. подразнення (вплив, “негативний” стрес). Див. також Стрес....
3. ІНФОРМАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА Екологія – охорона природи ІНФОРМАЦІЯ ГЕНЕТИЧНА – програми про склад, будову і характер обміну речовин, що входять до складу організму, які спадково передаються від предків і закладені в спадкових структурах організму у вигляді сукупності генів (ген. код). Потенціальна різноманітність ген. коду в межах виду дуже висока (до 10 1000 біт). У багатоклітинних організмів, які розмножуються […]...
4. ПОТЕНЦІАЛ БІОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ БІОТИЧНИЙ -1) спадково зумовлений ступінь стійкості виду до несприятливих умов середовища, включаючи П. 6.-2 та потенціал виживання; 2) потенційна здатність живих організмів збільшувати чисельність у геометричній прогресії (потенціал розмноження). Визначається або середньою величиною приплоду, або показником итиску життя” (швидкість, з якою при гіпотетичному безперешкодному розмноженні особини даного виду вкриють земну […]...
5. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТИПУ “ПАРАЗИТ – ХАЗЯЇН” Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ТИПУ “ПАРАЗИТ – ХАЗЯЇН” – розміщення одного живого організму на поверхні або всередині ін. живого організму з обов’язковою повною чи частковою залежністю від споживання в їжу рідких тканин організму хазяїна (кров, лімфа) або напівперетравленої їжі (кишкові паразити). Така залежність може бути постійною або тимчасовою. Цей тип взаємозв’язку характерний як для […]...
6. НІКОТИН Екологія – охорона природи НІКОТИН – високотоксичний алкалоїд із листків тютюну. Вміст Н. у водній витяжці з 4-6 цигарок є достатнім, щоб убити людину. В процесі паління до організму курця Н. надходить у кількості кількох мг. За ступенем токсичності Н. можна порівняти з синільною кислотою. Підвищена частота захворювань раком легень у курців зумовлена вмістом у […]...
7. ТЕРАТОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи ТЕРАТОГЕНЕЗ – виникнення виродливостей у тварин і людини. Виродливості є наслідком порушення зародкового розвитку організму тетрагенами. Деякі з них передаються спадково....
8. СПАДКОВІСТЬ Екологія – охорона природи СПАДКОВІСТЬ – здатність організмів передавати потомству свої ознаки й властивості, а також тип обміну речовин; невід’ємна властивість живого організму потребувати певних умов для свого життя і певним чином реагувати на ті чи ін. зміни умов середовища. С. забезпечує матер. і функц. наступність поколінь, створює безперервність орг. світу і самовідтворення в процесі […]...
9. ГАБІТУС Екологія – охорона природи ГАБІТУС – зовн. вигляд кристала, мінералу, тваринного або рослинного організму. Г. живого організму – це сукупність його морфострукт. ознак, що характеризують заг. тип будови тіла....
10. МІКРОЕЛЕМЕНТИ Екологія – охорона природи МІКРОЕЛЕМЕНТИ – хім. елементи, що містяться в рослинних і тваринних організмах у малих кількостях (у тисячних і менших частках відсотка). До М. належать марганець, бор, йод, мідь, молібден, фтор, цинк та ін.). Більшість М. входять до складу специф. орг. сполук організму (ферментів, гормонів, вітамінів, пігментів) і часто зумовлюють їхню високу хім. […]...
11. ЧИННИК ЕТОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕТОЛОГІЧНИЙ – чинник-1, що виникає в разі прямого контакту особин у їх групах....
12. ЧИННИК ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕВОЛЮЦІЇ – будь-який чинник-1, що змушує живе спадково (спадкоємно для надорганізмених прир. систем) змінюватися або, навпаки, зберігати власні структуру та функції. Ч. е. діє у всій ієрархії прир. систем. Розглядаючи природу загалом, термін “Ч. е.” застосовують не лише до живого, а й до неживих прир. систем – Ч. е. Землі, […]...
13. АКУМУЛЯЦІЯ ЗАБРУДНИКІВ ОРГАНІЗМАМИ Екологія – охорона природи АКУМУЛЯЦІЯ ЗАБРУДНИКІВ ОРГАНІЗМАМИ – нагромадження в живих організмах хім. речовин, що забруднюють середовище проживання, внаслідок засвоєння їх у процесі харчування і контакту з середовищем. Оскільки об’єм спожитої протягом тривалого часу їжі значно перевищує масу споживача, а забрудники далеко не завжди повністю виводяться з організму з виділеннями, на кожному наступному трофічному рівні […]...
14. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
15. МЕТЕОПАТІЯ Екологія – охорона природи МЕТЕОПАТІЯ – гостра хвороблива залежність самопочуття людини від клімат, явищ – зміни погодних умов або клімату в разі переїзду до іншої клімат, зони. Фіз. стан більшості людей залежить від метеочинників, але М. характерна не для всіх людей....
16. СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУБОРДИНАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – форма ієрархії прир. систем, де як супідрядні за висотою організації системні одиниці виступають структури з участю живого організму. Напр., підсистеми відносно біоценозу: популяції, синузїї, консорцїї....
17. ЕКСТРЕС Екологія – охорона природи ЕКСТРЕС – позитивна неспециф. реакція організму на будь-який зовн. вплив (“добрий” стрес). Напр., збуджений стан, спричинений великою радістю....
18. ГІПОКСІЯ Екологія – охорона природи ГІПОКСІЯ – зниження вмісту кисню у тканинах організму. Хворобливий стан, що виникає в разі Г., зумовлюється тим, що інтенсивність надходження кисню до тканин організму чи здатність тканин використовувати його нижча, ніж їх потреба в ньому....
19. БІОІНДИКАТОР(И) Екологія – охорона природи БІОІНДИКАТОР(И) – організми, наявність, кількість або інтенсивний розвиток яких е показником певних природних процесів або умов довкілля, в т. ч. наявності і конц. певних забруднювальних речовин....
20. ГДС Екологія – охорона природи ГДС – див. Скидання граничнодопустиме (певних речовин у водойму)....
21. ІНКОРПОРАЦІЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи ІНКОРПОРАЦІЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН – приєднання, включення до свого складу шкідливих, напр., радіоакт. речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею або крізь шкіру. Багато радіоакт. речовин поза тілом людини здатні спричинити незначне радіаційне ураження, а в разі їхньої інкорпорації становлять велику небезпеку. Радіоакт. речовини здатні нагромаджуватися у внутр. органах організму людини. […]...
22. ДЕПРЕСІЯ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ДЕПРЕСІЯ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНА – хворобливий стан пригніченості, безвиході, відчаю, пов’язаний з псих, захворюваннями або реакцією організму на важку життєву ситуацію. Іноді виникає внаслідок різких змін довкілля (напр., невміле оновлення або планування міста) та різкого підвищення його забруднення. Одним із виявів Д. п. є т. з. явище “сум нових міст” – підвищена захворюваність […]...
23. ГІПОПЛАЗІЯ Екологія – охорона природи ГІПОПЛАЗІЯ – недорозвинення тканини, органа, частини тіла чи організму загалом, що виникає внаслідок порушення внутрішньоутробного розвитку плода....
24. РЕЗИСТЕНТНІСТЬ Екологія – охорона природи РЕЗИСТЕНТНІСТЬ – стійкість організму, несприйнятливість до певних чинників або агентів (патогенних мікроорганізмів, отрут, забрудників тощо)....
25. БІОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи БІОГЕНЕЗ – 1) утворення орг. речовин живими організмами; 2) одна з теорій походження життя на Землі, яка заперечує виникнення живого з неживої матерії, постулює вічне життя і протиставляє живу природу неживій....
26. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ – здатність організмів підтримувати на сталому рівні температуру тіла незалежно від змін температури довкілля. Т. розвинулася в процесі еволюції як пристосовна реакція організму на мінливість температурних умов існування шляхом регуляції метаболічних процесів....
27. ГЕКСАХЛОРБЕНЗОЛ (ГХБ) Екологія – охорона природи ГЕКСАХЛОРБЕНЗОЛ (ГХБ) – фунгіцид, який застосовують для протруювання насіння с.-г. культур, проти збудників багатьох хвороб. Г. – порівняно малотокс. сполука, проте в разі тривалого контакту подразнює слизові оболонки, має наркотичну дію, викликає захворювання печінки і статевих органів. Г. дуже стійкий і здатний нагромаджуватись у харч, каналі та жировій тканині організму людини. […]...
28. ГРАНИЧНОДОПУСТИМЕ СКИДАННЯ (ПЕВНИХ РЕЧОВИН У ВОДОЙМУ) Екологія – охорона природи ГРАНИЧНОДОПУСТИМЕ СКИДАННЯ (ПЕВНИХ РЕЧОВИН У ВОДОЙМУ) – див. Скидання граничнодопустиме (певних речовин у водойму)....
29. МОДИФІКАЦІЇ Екологія – охорона природи МОДИФІКАЦІЇ – не спадкові фенотипні відмінності, спричинювані факторами довкілля в однакових за генотипом організмів. М. – це корисна пристосовна (адаптивна) реакція організму на вплив чинників навколишнього середовища, які неодноразово зустрічались раніше у процесі тривалої еволюції даного виду....
30. ІНТОКСИКАЦІЯ ПЕСТИЦИДАМИ Екологія – охорона природи ІНТОКСИКАЦІЯ ПЕСТИЦИДАМИ – отруєння організму пестицидами, що може статися внаслідок контакту людини з пестицидами під час їх транспортування, зберігання, застосування в С.-г. виробництві. Найшкідливішими є ртуть-, хлор-, фосфорорг. та арсеновмісні сполуки, а також похідні карбамінової кислоти, нітрофеноли тощо. Профілактика – чітке дотримання чинних сан. норм і правил роботи з пестицидами як […]...
31. АДАПТОГЕНИ Екологія – охорона природи АДАПТОГЕНИ – речовини переважно рослинного походження, які підвищують пристосувальну здатність організму до впливу певних чинників (напр., настоянки ехінацеї пурпурової, елеутерококу)....
32. МЕТАБОЛІЗМ Екологія – охорона природи МЕТАБОЛІЗМ, обмін речовин – сукупність хім. процесів, що відбуваються в організмі і становлять основу його життєдіяльності. Часто цей термін застосовують щодо обміну речовин та енергії. Терміном “М.” позначають і проміжний обмін – перебіг процесів перетворення речовин всередині клітини....
33. ЗЕМЛЕТРУС АНТРОПОГЕННИЙ Екологія – охорона природи ЗЕМЛЕТРУС АНТРОПОГЕННИЙ, землетрус техногенний – землетрус, що виникає внаслідок Локальної зміни тиску на земну кору (напр., у разі заповнення водосховища або висихання великої водойми), відкачування підземних вод або ін. впливів на літосферу, зокрема підземних випробовувань ядерної зброї. Причиною сейсмічних явищ можуть стати також гірничодобувні роботи (м. Калуш, 1987)....
34. ЖИТТЯ Екологія – охорона природи ЖИТТЯ – вища форма існування матерії, яка закономірно виникає за певних умов у процесі її розвитку. Найхарактернішими рисами живої матерії є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення. Ж. існує безпосередньо в зовн. середовищі у формі окремих організмів, які відрізняються від неживих об’єктів здатністю до розвитку, росту, розмноження, обміну речовин, активного регулювання власного складу […]...
35. ЧИННИК МУТАГЕННИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК МУТАГЕННИЙ – чинник-1, що прямо чи опосередковано спричинює ген. мутації, напр., підвищена радіоактивність середовища, забруднення його хім. речовинами....
36. ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (біол.) Екологія – охорона природи ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (біол.) – зменшення або усунення чутливості організму людини чи тварин до Повторного введення хім. (переважно білкових) речовин, що спричинюють виникнення алергічного стану....
37. ОХОРОНА БОЛІТ Екологія – охорона природи ОХОРОНА БОЛІТ – сукупність заходів, виконання яких запобігає надлишковому осушенню боліт, ліквідації їх як регуляторів стоків та місць помешкання різних видів живого....
38. АВАРІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АВАРІЯ ЕКОЛОГІЧНА – поняття, суворо визначене в правових актах про захист від шкідливих впливів, дій. Виникає в разі, коли певні виробничі чи інші об’єкти викидають у навколишнє середовище шкідливі речовини в таких розмірах, що створюється реальна загальна загроза населенню, довкіллю, матер. цінностям. Так, лише у 1993 р. в Україні зафіксовано 282 […]...
39. СКИДАННЯ ГРАНИЧНОДОПУСТИМЕ (ГДС) (ПЕВНИХ РЕЧОВИН У ВОДОЙМУ) Екологія – охорона природи СКИДАННЯ ГРАНИЧНОДОПУСТИМЕ (ГДС) (ПЕВНИХ РЕЧОВИН У ВОДОЙМУ) – маса речовини в стічних водах, максимально допустима до відведення в установленому режимі в конкретному пункті за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті. ГДС встановлюється з урахуванням ГДК речовин у місцях водокористування, асиміляційної здатності водного об’єкта та оптим. розподілу […]...
40. МОНІТОРИНГ БАЗОВИЙ Екологія – охорона природи МОНІТОРИНГ БАЗОВИЙ – спостереження за загально-біосферними, в основному прир. явищами без накладання на них антроп. регіональних впливів....