ІНТЕРЕС СОЦІАЛЬНИЙ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ІНТЕРЕС СОЦІАЛЬНИЙ (лат. interest – має значення) – а) особлива форма існування та вияву сусп. інтересу; б) вираження соціальних потреб суб’єкта (індивіда, групи, класу, нації, народу) через його місце (статус) у системі соціальних відносин та взаємодій з приводу умов та засобів задоволення цих потреб. Отже, I. с. – складне утворення, що об’єктивно виникає в результаті трансформації потреб даного суб’єкта через той чи інший тип (модель) його відносини та взаємодій з іншими суб’єктами.
Як і соціальна потреба (див. Потреба соціальна), I. с. містить у собі внутрішню необхідність, завдяки якій він набуває енергії спонукальної сили. Ця необхідність передається йому від потреби, що є його основою. Об’єкт I. с. – ін-ти, норми, цінності, групи, що функціонують і діють у суспільстві і від яких залежить розподіл, придбання, створення умов і засобів задоволення потреб даного суб’єкта як носія інтересу. Суб’єкт (“інтересант”) прагне вплинути на ці фактори й регулятори або ж використати їх у такий спосіб, щоб реалізувати свій інтерес.
I. с. мають конкретно-істор. характер. Це означає, що вони формуються, функціонують, спонукають до дій людей і реалізуються в контексті певного соціального простору і часу, а також відображають якісно різну соціальність. Якщо, скажімо, в суспільстві соціальні відносини переважно конфліктні, антагоністичні, то й I. с. набувають відповідного вираження й спрямування. За цих умов “інтересанти” реалізують їх за рахунок інтересів інших суб’єктів, відтак стає неминучою жорстка боротьба інтересів та їх надмірна експансія, що виявляється, напр., у класовій боротьбі, нац, воєнних, расових, реліг. протистояннях і конфліктах.
В неантагоністичних, солідаристських соціумах протистояння і боротьба інтересів теж не зникають, однак вони регулюються і врівноважуються механізмами обмеження міри й масштабів цієї боротьби, експансії інтересів тих чи інших (особливо панівних) соціальних груп державою, компромісами, партнерством, соціальним контролем, нормами. Крім того в цих суспільствах інтереси (зокрема керівні) різних соціальних груп і прошарків можуть об’єктивно збігатися, що усуває грунт для їх антагоністичного протистояння. Однак не слід думати, що ці групи відмовляються від своїх інтересів чи поступаються ними на користь сусідніх груп. Навпаки, тут має місце інше – взаємоузгодження I. с.
Класифікація I. с. – складна справа, бо, як і у випадку із соціальними потребами, наука не має ні каталогів I. с., ні обгрунтованих критеріїв для цього. Як правило, групи I. с. виділяються за різними підставами, що не дає їх цілісної системи. Так, за сферою вияву I. с. поділяють на трудові й виробничі (сфера праці, в-ва), споживацькі (сфера споживання), професійні (сфера професійної діяльності), дозвільні (сфера дозвілля, відпочинку) та ін.; за носієм – індивідуальні, групові, класові, нац., держ. і т. д.; за об’єктом (умовою, засобом) реалізації, задоволення – матеріальні й духовні; за значущістю – корінні (базові) й некорінні, основні й неосновні (другорядні), всезаг., заг. й часткові (тут уплітається й інший критерій – сфера охоплення інтересом); за часовою ознакою – довготривалі й короткотривалі; за характером, способом вираження – реальні та позірні тощо.
Щоб виступати рушієм до дії, I. с. має бути усвідомленим, а саме усвідомлення зумовлюється багатьма об’єктивними та суб’єктивними чинниками. Ця обставина безпосередньо позначається на способі представлення I. с. на арені сусп. боротьби, взаємодій, коли ці інтереси можуть як маскуватися ідеол., політ., морально-етичними, естетичними фразами, заявами, обіцянками, так і виставлятися напоказ, з огляду на привернення до них заг. уваги. Зрозуміло, метою такого “одягання” і “роздягання” I. с. є боротьба за сприятливі умови його реалізації чи експансії.
Категорія I. с. – одна з фундаментальних у соціології. Вона фіксує глибинну сутність процесів соціального спричинювання в суспільстві.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...