Політологічний словник
Історичний матеріалізм – соціально-філософська теорія суспільного буття, що досліджує закономірності, джерела та рушійні сили розвитку; розроблена в руслі марксизму на основі принципів діалектичного матеріалізму. Кінцеву причину і вирішальну рушійну силу історичних подій теорія вбачає в економічному розвитку суспільства, в змінах способів виробництва й обміну, в поділі суспільства на протилежні класи і боротьбі класів між собою. Ця теорія названа Ф. Енгельсом “І. м.”. Основні положення І. м.: виробництво
матеріальних благ, що здійснюється людьми заради задоволення своїх потреб, визначає можливості людини у перетворенні нею природи, становить основу розвитку суспільства. На основі (базисі) виникають певні відносини між людьми (соціальні відносини), які породжують певні ідеологічні форми життєдіяльності – надбудову (ідеї, установки, переконання, відносини), що усвідомлюються й визначаються людьми. Матеріальне виробництво зумовлює формування соціальної структури суспільства, його політичну організацію. Кожна історична епоха характеризується наявністю певного кола індивідів, певних виробничих сил і виробничих
відносин. Це ті природно-історичні передумови, що дані як реальні умови життєдіяльності людей і визначають весь історичний процес розвитку суспільства. Люди не вільні вибирати ці передумови власного існування, однак можуть їх змінювати активною діяльністю. Отже, об’єктивні умови (соціальна необхідність) розглядаються як передумови творчо-перетворювальної діяльності (свободи). Завдяки людській діяльності відбувається історичний розвиток (зміна суспільства). Зміна різних епох в історії виявляється як закономірний процес зміни способів виробництва. В основі змін способів виробництва перебувають суперечності, які постійно виникають між рівнем виробничих сил і певними виробничими відносинами. Ці суперечності розв’язуються соціальною революцією, що є вищою формою боротьби класів, які виступають носіями певних виробничих відносин. До влади приходить клас – носій нових виробничих відносин. Система суспільних відносин, зумовлена існуючими засобами виробництва матеріальних благ, утворює певний тип суспільства – суспільно-економічну формацію. Завдяки соціальній революції відбувається перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої. Зміна формацій – об’єктивний закономірний процес зміни прогресуючих від однієї епохи до інших типів суспільства (первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне). У процесах переходу втілюється механізм дії об’єктивних законів історії, що виявляється через діяльність мас, класів, їхніх організацій, інститутів. Різноманітність суспільних відносин і форм діяльності визначає ступінь свободи окремої людини, історичні типи особистості та суть самої людини як сукупності всіх суспільних відносин. Основні теоретичні положення І. м. розкриваються через систему категорій, яка базується на матеріалістичних принципах (суспільне буття і суспільна свідомість, матеріальні та ідеологічні відносини, базис і надбудова, об’єктивні умови і суб’єктивний фактор, суспільно-економічна формація та ін.).
І. м. містить частину категорій, принципів соціального пізнання, які мають загальнонаукове значення і пізнавальну цінність, якщо класовий аспект не перебільшується, а теорія суспільно-економічних формацій використовується виважено до тих регіонів Європи, де справді існували ці формації.
М. Михальченко
Loading...