Канали витікання інформації
Економічна безпека підприємства
Розділ 3. ЕКОНОМІЧНА РОЗВІДКА
(економічне шпигунство)
3.4. Канали витікання інформації
Для того, щоб максимально захистити секрети підприємства від шпигунів, необхідно насамперед визначити, яка саме інформація може стати об’єктом комерційного та промислового шпигунства, хто або що є її носієм, яким чином до неї можна отримати доступ, а також хто може бути зацікавлений в отриманні такої інформації. Кожне підприємство мусить самостійно визначати всі ці перераховані параметри відносно своєї
Передусім необхідно визначити, розголошення якої інформації може завдати шкоди підприємству, а також визначити носіїв цієї інформації. Найчастіше часто об’єктами шпигунства стають:
1) розробка нових виробів, ідеї;
2) науково-дослідні роботи, нові технології;
3) інформація про розробників;
4) створення нових підприємств, злиття;
5) ноу-хау;
6) ресурси;
7) умови контрактів;
8) постачальники, клієнти;
9) рекламні програми;
10) інвестиції;
11) плани;
12) способи захисту інформації.
Після визначення ступеня секретності інформації необхідно визначити,
Необхідно зазначити, що першочерговим каналом як виникнення, так витікання інформації є людина, тому необхідно визначити осіб – потенційних викрадачів секретів:
1) конкуренти;
2) клієнти;
3) постачальники;
4) рекламні агенти;
5) працівники державних органів контролю;
6) журналісти;
7) професійні шпигуни;
8) незадоволені працівники та особисті вороги керівників.
Найбільш вірогідним каналом витікання інформації є людина, тому
Основна увага повинна приділятись психологічній профілактичній роботі зі співробітниками підприємства, прищепленні відданості підприємству.
Отже, основними каналами витікання інформації можуть бути:
1) працівники підприємства, міграція спеціалістів;
2) публікації в засобах масової інформації, звіти про НДДКР, доповіді і виступи співробітників підприємства на симпозіумах, семінарах тощо;
3) спільна робота з іншими підприємствами, контрагентами ринкових відносин, а також контакти з потенційними замовниками та покупцями, постачальниками, інвесторами;
4) торгові виставки, рекламні матеріали;
5) комп’ютерна техніка та інші технічні засоби.
Оцінити шкоду від викрадення конфіденційної інформації дуже важко, оскільки економічна злочинність багатопланова і практично завжди копіювання товару, корупція, рекет або шахрайство передбачають попереднє викрадення інформації. Фахівці багатьох країн намагались систематизувати інформацію про нанесені таким чином збитки, але точних статистичних даних отримати не вдалось. У даному розділі наведені деякі цифри, що характеризують обсяги нанесеної економічним шпигунством шкоди та затрат, які деякі підприємства несуть як в процесі його здійснення, так і в процесі боротьби з ним.
Викрадення комерційних та промислових секретів у США наносить шкоди значно більше 100 млрд. доларів рік, і якщо не буде вжито заходів, ця сума буде й надалі постійно зростати.
Дрібні підприємства Нью-Йорка через злочинні посягання терплять збитки в розмірі 1 млрд. доларів на рік. Шкода, що наноситься американському бізнесу від викрадення торгових секретів, складає близько 4 млрд. доларів на рік, незважаючи на те, що приватні компанії в США витрачають на забезпечення конфіденційності своєї інформації понад 12 млрд. доларів на рік, а приватна поліція нараховує понад 1 млн. чоловік, що вдвічі перевищує кількість державних поліцейських.
При цьому щорічна шкода від комп’ютерних злочинів у США складає 100 млрд. доларів, а в Західній Європі – 35 млрд. доларів. У середньому шкода, нанесена кожним комп’ютерним злочином, становить 450 тис. доларів США.
В Японії витрати на комерційну розвідку складають в середньому 1,5% обороту великих концернів, а витрати на захист комерційних секретів – близько 20% річного прибутку підприємств.
У Франції на економічне шпигунство витрачається понад 1 млрд. доларів США, а займаються ним більше 50 тис. чоловік.
У Німеччині функціонує понад 3 тис. фірм, що займаються виготовленням засобів захисту підприємств від економічного шпигунства на суму приблизно 4 млрд. доларів США на рік, а щорічне зростання цієї галузі промисловості складає 7-8%. У цій країні нараховується понад 280 тис. приватних детективів та охоронців (при штаті офіційної поліції – 250 тис. чоловік).
Економічна оцінка втрати комерційної таємниці повинна базуватися на розмірах прибутку, який отримує підприємство від впровадження або використання нових технологій, продуктів, товарів та послуг. Для впровадження будь-яких інновацій, що складають комерційну таємницю, розробляються конкретні бізнес-плани з урахуванням витрат на її захист. До таких затрат відносяться разові закупівлі технічних засобів захисту об’єктів, систем сигналізації та їх монтаж, а також поточні витрати: витрати на утримання спеціалістів з експлуатації систем сигналізації і працівників, які постійно займаються питаннями забезпечення захисту комерційних секретів, а також на утримання приміщень служби безпеки, друкування спеціальних бланків, перепусток, карток для відвідувачів тощо.
Закордонні джерела визначають витрати на захист комерційної таємниці підприємства в розмірі до 20% його прибутку.
Додаткові витрати можуть виникати при зверненні до суду для захисту своїх комерційних інтересів при порушенні комерційної таємниці.
Закордонні джерела рекомендують завчасно підрахувати ефективність звернення до суду. Так, послуги адвоката по захисту комерційної таємниці в США коштують 75 тис. доларів, зняття копій з документів для подання до суду – до 2 тис. доларів. Виникнуть додаткові витрати на консультантів, експертів, а також дорожні витрати. Однак спеціалісти США вважають, що найбільшою шкодою є втрата часу менеджерів на участь в судових розглядах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...