Капітал промисловий – сукупність економічних відносин між капіталістами-підприємцями і найманими працівниками у сфері безпосереднього виробництва та частково обігу щодо виробництва, реалізації та привласнення вартості товарів і послуг, передусім втіленої в них додаткової вартості. Категорію “К. п.” вперше обгрунтував К. Маркс. Оскільки складовими економічних відносин є техніко – економічні, організаційно-економічні та відносини економічної власності, то розвиток і функціонування К. п. відбуваються в межах кожного з них. У разі
купівлі робочої сили та засобів виробництва рух К. п. охоплює першу стадію і починається у грошовій формі, що виражається формулою де Г – гроші; Т – товар; Рс – робоча сила; Зв – засоби виробництва. З усієї сукупності економічних відносин на цій стадії частково реалізуються техніко – економічні відносини (у разі купівлі різних знарядь і предметів праці в інших підприємців), організаційно-економічні відносини (у разі дослідження ринків збуту маркетологами для товарів, які будуть вироблені в майбутньому, й умов купівлі – продажу в інших підприємств засобів виробництва для виготовлення власної продукції
та ін.) і відносини економічної власності (у процесі купівлі – продажу робочої сили та засобів виробництва, використання робочої сили маркетологів тощо), формами економічної реалізації яких є ціна на відповідні товари, заробітна плата, необхідний і додатковий продукти та ін. На сучасному етапі вона доповнюється такими передвиробничими (здійснюваними до початку виробничого процесу) функціями, як робота конструкторів, дизайнерів, наукових працівників, маркетологів, менеджерів, що наповнює грошову форму К. п. виробничим змістом і перетворює її з абсолютної на домінантну (таку, що переважає). На другій стадії за класичного капіталізму почався процес виробництва товарів, і абсолютно переважаючою формою руху К. п. був продуктивний капітал – “В” (виробництво). Нині цей процес частково здійснюється на першій стадії й втілюється у діяльності науковців, конструкторів, маркетологів та ін. Тому продуктивна форма К. п., залишаючись абсолютною на другій стадії, ділиться на передвиробничу, продуктивну та післявиробничу (коли виготовлені товари пакують, доправляють до кінцевого споживача) форми, які водночас є складовою торговельного капіталу, що домінує на третій стадії (див. Кругооборот капіталу). Водночас у межах К. п. кожна зі стадій, а отже, форм капіталу, є відносно самостійною; їм властиві специфічні закони та суперечності. Названі відмінності та суспільний поділ праці спричиняє зростання відокремленості деяких функціональних форм капіталу в межах К. п., що зумовлює появу грошового, позичкового (банківського), торговельного капіталу і злиття (зведення) К. п. до продуктивної форми капіталу. Такий К. п. на нижчій стадії капіталізму був основним виробничим відношенням. З переходом домонополістичного капіталізму у вищу стадію відбувається зворотний, але на якісно новій основі, процес – зрощування банківського монополістичного, промислового монополістичного, торговельного монополістичного та інших форм в єдину систему фінансового капіталу.
Loading...