Клас Стьожкові (Cestoidea) – Тип Плоскі черви Plathelminthes
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.10. Клас Стьожкові (Cestoidea)
Цестоди (клас Cestoidea, підклас Cestoda), або стьожкові черви, відносяться до типу Плоскі черви (Plathelminthes). Цестоди мають стрічкоподібне сегментоване тіло довжиною від 2,5-5 мм до 1820 м. Тіло складається із голівки (сколекса), шийки і членистої стробіли, окремі сегменти (членики) якої називаються проглотидами (рис. 3.80). На голівці є органи фіксації: присоски,
Рис. 3.80. Цестоди (І – сколекси; II – гермафродитні членики; III – зрілі членики; IV – поперечний
А – стьожак широкий (Diphyllobothrium latum); б – ціп’як озброєний (Taenia solium); в – ціп’як неозброєний (Taeniarhynchus saginatus); г – ціп’як карликовий (Hymenolepis nana)):
1 – ботріі; 2 – зона росту; 3 – цирусна сумка; 4 – піхва; 5 – матка; 6 – жовтівники; 7 – яєчник; 8 – оотип; 9 – вивідний отвір матки; 10 – тільце Меліса; 11 – сім’яники;
12 – віночок гачків; 13 – присоски; 14 – зона росту; 15 – сім’яники; 16 – матка; 17 – яєчник; 18 – тільце Меліса; 19 – оотип; 20 – жовтівники;
21 – матка, заповнена яйцями; 22 – піхва; 23 – сім’явивідна протока.
Покриви тіла утворюють шкірно-м’язовий мішок. Зовнішній його шар – кутикула має мікроворсинки для збільшення всмоктувальної поверхні, тому що поглинання поживних речовин відбувається всією поверхнею тіла. Такий спосіб живлення визначив локалізацію статевозрілих особин тільки в тонкій кишці хазяїна. Кутикула також виділяє антипротеолітичні ферменти, що захищають гельмінта від перетравлювання. Під кутикулою знаходяться шари кільцевої і поздовжньої мускулатури. Простір між органами заповнений паренхімою.
Травна, кровоносна, дихальна системи відсутні. Видільна система протонефридіального типу, нервова система гангліонарно-драбинчастого типу.
Цестоди – гермафродити. Чоловіча статева система представлена сім’яниками, сім’явиносними протоками, що зливаються в загальний сім’япровід і закінчуються копулятивним органом – цирусом. Жіноча статева система складається із яєчника, яйцепровода, жовтівників, тільця Меліса, піхви, оотипу, матки. Цирус і піхва відкриваються у статеву клоаку, звідти чоловічі статеві клітини потрапляють в оотип, де відбувається запліднення. Можливе перехресне запліднення між двома особинами або різними проглотидами одного гельмінта.
Цестоди є біогельмінтами. Статевозрілі особини живуть у тонкій кишці тварин і людини. Розвиток відбувається зі зміною хазяїнів і двома личинковими стадіями. Усередині яйця утворюється онкосфера – шестигачковий зародок, що вивільняється в тілі проміжного хазяїна. Там із онкосфери розвивається друга личинкова стадія – фіна (ларвоциста), інвазійна для остаточного хазяїна. Розрізняють кілька типів фін:
– циспшцерк – невеликий заповнений рідиною міхурець розміром з горошину, всередину якого завернутий один сколекс;
– цистицеркоїд – двостінний міхурець із завернутим всередину сколексом і хвостоподібним придатком;
– ценур – міхур, всередину якого завернуто декілька сколексів;
– ехінококовий міхур – міхур, що досягає великих розмірів, всередині якого знаходиться токсичнаspan> рідина, безліч сколексів, дочірні і внучаті міхурці;
– альвеококовий міхур – конгломерат дрібних міхурів з колоїдним вмістом, всередині яких невелика кількість сколексів;
– плероцеркоїд – червоподібна личинка з присмоктувальними щілинами (ботріями) на передньому кінці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...