Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ КЛІТИНИ, ТКАНИНИ – БУДОВА ТІЛА ЛЮДИНИ – ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

КЛІТИНИ, ТКАНИНИ – БУДОВА ТІЛА ЛЮДИНИ – ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

БУДОВА ТІЛА ЛЮДИНИ

КЛІТИНИ, ТКАНИНИ

У процесі анатомічного вивчення людини її структури умовно підрозділяються на клітини, тканини, органи, системи органів, які і формують організми. Проте слід застерегти від буквального розуміння цього розподілу. Організм єдиний, він може існувати лише завдяки своїй цілісності. Основною структурною одиницею будови живого є клітина. Клітини та їх похідні утворюють тканини, з яких сформовані органи, які створюють системи органів. І, нарешті, системи

інтегруються в цілісний організм. Цілісність організму забезпечується завдяки єдиній нейрогуморально-гормональній регуляції його функцій. І. П. Павлов – основоположник теорії нервізму – довів провідну роль нервової системи в інтеграції організму і здійсненні його зв’язку із зовнішнім середовищем.

Клітина (cellula, cytus) – елементарна одиниця живого, яка здійснює передачу генетичної інформації шляхом самовідтворення. Кожна клітина представляє складну систему біополімерів, що містить ядро і цитоплазму, з розташованими в ній органелами, укладеними в клітинну оболонку – цитолему (плазмалему).

Основні властивості клітин – це подразнення, провідність, скоротність тощо.

Життя підтримується завдяки клітинному розподілу, суть якого лежить в подвоєнні ДНК і рівномірному її розподілі між двома дочірніми клітинами. Проте деякі високоспеціалізовані клітини (наприклад, нервові) втратили здатність розмножуватися. Інші, також високоспеціалізовані (наприклад, клітини печінки – гепатоцити), які у звичайних умовах не діляться, після різних пошкоджень або видалення частини органу починають ділитися. І, нарешті, існують високоспеціалізовані клітини (наприклад, клітини крові, епітелію), які також не діляться, проте швидко гинуть і постійно заміщаються завдяки інтенсивному поділу стовбурних (або камбіальних) клітин, що здатні ділитися. Ця категорія клітин називається такими, що оновлюються.

Клітини входять до складу тканин.

Тканина (лат. textus, грец. histos) – це сукупність клітин і міжклітинної речовини, з’єднаних єдністю походження, будови і функції, що історично склалася. В організмі людини виділяють 4 типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову і нервову.

Епітеліальна тканина покриває поверхню тіла, вистилає слизові оболонки, відділяючи організм від зовнішнього середовища, а також утворює залози. Епітелій складається з епітеліальних клітин, які лежать у вигляді пласта на базальній мембрані. Він позбавлений кровоносних судин, його живлення відбувається за рахунок дифузії речовин із підлягаючої сполучної тканини. Виділяють епітелій багатошаровий: ороговіваючий, неороговіваючий і перехідний і одношаровий: простий стовбчастий, простий кубічний (плоский), простий сквамозний (мезотелій). Шкіра покрита ороговіваючим багатошаровим (плоским) сквамозним епітелієм. Слизові оболонки, залежно від будови і функції, вистелені одношаровим простим стовбчастим (тонка, товста кишки, шлунок, дихальні шляхи – гортань, трахея, бронхи), неороговіваючим багатошаровим (плоским) сквамозним епітелієм (ротова порожнина, глотка, стравохід, кінцевий відділ прямої кишки). Слизові оболонка сечовивідних шляхів покрита перехідним епітелієм. Серозні оболонки (очеревина, плевра) вистелені простим сквамозним (одношаровим плоским) епітелієм (мезотелієм).

Функції епітелію:

– захисна (епітелій шкіри);

– всмоктування (одношаровий епітелій тонкого кишечнику);

– участь в обміні речовин і газів (одношаровий плоский епітелій, який вистилає кровоносні, лімфатичні судини і альвеоли);

– виділення (епітелій капсули ниркоподібних клубочків).

Залози (glandulae) бувають одноклітинні і багатоклітинні.

Одноклітинні залози келихоподібної форми (наприклад, слизові) розташовуються серед клітин епітеліального вистилання шлунку, кишок, дихальних шляхів. Секрет, що утворюється в цих келихоподібних клітинах, складається з глюкопротеїдів, який виділяється в просвіт органів, в стінках яких ці клітини розташовуються. Багатоклітинні залози ділять на 3 групи: екзокринні, що мають вивідні протоки, ендокринні, що не мають вивідних протоків і виділяють свій секрет безпосередньо в міжклітинні простори, звідки він поступає в кров і лімфу, і змішані залози, в яких одночасно присутні екзокринна і ендокринна частини.

Екзокринна залоза складається з початкового відділу, утвореного залозистими клітинами (гландулоцитами), які виробляють секрет, і протоків. Залежно від будови початкового (секреторного) відділу розрізняють трубчасті (нагадують трубку) і альвеолярні залози (нагадують кульку, виноградину), а також трубчато-альвеолярні залози, які мають і той, і інший початкові відділи. Залежно від будови протоків залози діляться на прості, що не мають розгалужень початкового відділу (пітні, сальні залози), прості розгалужені та складні, що мають більш менш розгалужений початковий відділ (слинні залози, печінка).

Змішані залози містять в одному органі екзокринну частину, секрет з якої виводиться через протік, і ендокринну частину у вигляді скупчень ендокринних клітин (підшлункова залоза, статеві залози). Багатоклітинні залози виробляють різні секрети: білковий (сірозні залози), слиз (слизові) або змішаний, якщо секреторний відділ залози складається з сірозних і слизових клітин.

Останніми роками отримані цікаві дані про те, що слинні залози виробляють інсуліноподібні речовини.

Сполучна тканина представляє велику групу, яка включає власне сполучні тканини (рихла волоконна і щільна волоконна неоформлена і оформлена), тканини із спеціальними властивостями (ретикулярна, жирова), тверді скелетні (кісткова і хрящова) і рідкі (кров і лімфа). На відміну від інших тканин сполучна сформована з численних кліток і міжклітинної речовини (що складається з глікозаміногліканів, частина яких, зв’язуючись із білками, утворює протеоглікани), в якій знаходяться різні волокна (колагенові, еластичні, ретикулярні). Міжклітинна речовина кістки тверда, кров і лімфа рідка.

Функції сполучної тканини:

– трофічна (участь в обміні речовин – кров);

– захисна (фагоцитоз і участь у виробленні імунітету);

– механічна (опорна) – утворення зв’язок, сухожиль, хрящів, кісток;

– кровотворна (червоний кістковий мозок).

М’язова тканина здійснює функцію руху, здатна скорочуватися. Існують два різновиди м’язової тканини: не покреслена (гладка) і покреслена (скелетна і серцева) – поперечносмугаста.

Не покреслена (гладка) м’язова тканина складається з веретеноподібних клітин – міоцитів, довжиною до 500 мкм, які розташовуються в стінах кровоносних і лімфатичних судин, внутрішніх органів. Міоцит має одне подовжене ядро, в цитоплазмі безліч скоротливих органел – міофіламентів і потовщень – щільних телець, частина з них прикріпляється до плазматичної мембрани. Не покреслена (гладка) м’язова тканина іннервується вегетативною нервовою системою.

Покреслена (поперечносмугаста) м’язова тканина утворює скелетні м’язи, що приводять в рух кісткові важелі, а також входить до складу язика, глотки, верхнього відділу стравоходу, формує зовнішній сфінктер заднього проходу. Покреслена скелетна м’язова тканина побудована з багатоядерних поперечно-полосатих м’язових волокон складної будови, в яких чергують більш темні і більш світлі ділянки (диски), що мають різні світлопреломляючі властивості. Скелетні м’язи іннервуються спинномозковими і черепними нервами.

Покреслена серцева м’язова тканина, яка за своєю будовою і функціями відрізняється від скелетних м’язів, складається з серцевих міоцитів (кардіоміоцитів), які створюють комплекси, що з’єднуються один з одним. За своєю мікроскопічною будовою серцева м’язова тканина схожа на скелетну (поперечносмугаста покресленість), проте скорочення серцевого м’яза не підконтрольне свідомості людини.

Нервова тканина утворює центральну нервову систему (головний і спинний мозок) і периферичну – нерви з їх кінцевими приборами, нервові вузли (ганглії). Нервова тканина складається з нервових клітин – нейронів (нейроцитів), відмінних особливою будовою і функцією, і нейроглії, яка виконує опорну, трофічну, захисну і розмежувальну функції. Нервова клітина (нейрон) має тіло і відростки різної довжини, є морфо-функціональною одиницею нервової системи. Довгий відросток, по якому нервовий імпульс рухається від тіла нервової клітини до кінцевих апаратів, до робочих органів (м’яза, залози) або до іншої нервової клітини, називається аксоном (нейритом). Інші, більш короткі відростки (один або декілька), що звичайно дерево-подібно гілкуються, по яких нервовий імпульс прямує до тіла клітини, називаються дендритами. їх закінчення одержують нервовий імпульс від іншої нервової клітини або сприймають різного виду зовнішні дії.

Функції нервової тканини – рецепторна і провідна. Нервова тканина забезпечує аналіз і синтез сигналів (імпульсів), що поступають в мозок. Вона встановлює взаємозв’язок організму із зовнішнім середовищем і бере участь в координації функції усередині організму, забезпечуючи його цілісність (разом з гуморальною системою – кров’ю, лімфою).