Кредитний процес – рух банківського капіталу як послідовна зміна його етапів, під час якого відбувається перетворення акумульованих фінансових ресурсів у капітал та ін. Виділяють 7 основних етапів К. п., управління якими банк повинен ефектно організовувати. Перший етап включає комплексний аналіз і попередній відбір заявок на отримання кредиту, для чого проводиться науково обгрунтована експертиза доцільності надання позики. Головне завдання працівників кредитного відділу комерційного банку на цьому етапі – зібрати якнайповнішу інформацію
про потенційного позичальника. За проханням банку, крім заявки, позичальник подає до розгляду комплекс документів з бухгалтерської та фінансової звітності, аналітичні аналізи й оцінки кредитоспроможності, документи про заставлене майно, листування тощо. Крім того, подається техніко-економічне обгрунтування кредиту з розрахунком надходжень від реалізації товарів і послуг, копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредитної операції; зобов’язання щодо забезпечення своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво та ін.); декларація про доходи, виписки
з рахунків, що відкриті в інших банках. На другому етапі К. п. банк визначає кредитоспроможність і фінансове становище клієнта. Кредитоспроможність клієнта визначається своєчасністю розрахунків за попередньо надані кредити, поточним станом грошових ресурсів та можливістю позитивних змін, здатністю знайти такі кошти та ін. Чим точніше працівники банку зуміють визначити кредитоспроможність клієнта, тим ширшими будуть можливості банку для зниження кредитного ризику. За сучасних умов доцільно використовувати системний метод оцінки платоспроможності позичальника, який базується на розробці та реалізації комплексних методів підтримки рішень про кредитування, що передбачає повний збір інформації, необхідної обробки даних та оцінку ухваленого рішення. Основними елементами цієї системи є послідовне виконання процесів вибору показників кредитоспроможності, побудова моделі вирішального правила в ході уявного експерименту, визначення ризику неповернення кредиту. Платоспроможність позичальника визначається коефіцієнтом незалежності, який оцінює частку власника у загальній вартості майна підприємства, тобто частку джерела власних коштів у загальній сумі балансу, і характеризує дохідність позичальника в перспективі. Ризик кредиторів мінімальний, коли коефіцієнт незалежності дорівнює 0,5. Другим показником є потік товарів, який формується з показників чистого доходу, тобто загальний підхід за винятком витрат робочої сили, на матеріали, сплату податків та ін. інвестиційних витрат, що включаються до потоку платежів із знаком “-“. На третьому етапі К. п. банк ухвалює кінцеве рішення про можливість, обсяги, умови і форми надання позики. Комплексна оцінка майбутньої кредитної операції здійснюється на підставі техніко-економічного обгрунтування позики залежно від: виду кредиту та його суми, терміну дії кредиту, способу видачі та погашення кредиту, забезпечення кредиту та його вартості та ін. Завершується цей етап оформленням і укладанням кредитного договору, який стає для банку засобом управління наступними етапами кредитного процесу. Четвертий етап К. п. пов’язаний із визначенням умов забезпечення повернення кредиту, а отже, обгрунтованого вибору об’єкта застави. Для цього слід правильно оформити заставні юридичні документи, чітко визначити права і зобов’язання кредитора і позичальника згідно з нормами чинного заставного права. Засобом забезпечення повернення банківської позики може бути і гарантія. На п’ятому етапі К. п. банк на підставі кредитного договору здійснює процедуру надання позики. З цією метою і нарахування відсотків, і видачу кредитів проводять з окремих позичкових рахунків, а кредит може надаватись одночасно або частинами на терміни, обумовлені кредитною угодою. У разі необхідності в запозичених коштах клієнт надає банку платіжні доручення, що сплачуються з такого рахунку, причому платежі проводяться в розмірі суми, яка обумовлена кредитною угодою. Якщо у процесі кредитування змінились умови реалізації кредитованого проекту і постала потреба в додаткових коштах, банк може задовольнити цю потребу на умовах укладання додаткової кредитної угоди. Шостий етап К. п. – повернення кредиту з відсотками та завершення кредитної операції, що обумовлюється у тексті кредитного договору. Усі випадки непогашення кредитів слід всебічно аналізувати, щоб у майбутньому уникнути цього. Кредит може повертатись одночасно або частинами. Можливе також дострокове повернення кредиту за взаємного погодження банку і позичальника. Банк може надавати клієнту відстрочку погашення кредиту на обумовлений банком період, але під вищий відсоток. Відстрочка повинна бути зафіксована у кредитній угоді. Якщо на час повернення кредиту у позичальника немає коштів для сплати боргу, банк своїм розпорядженням стягує його шляхом реалізації свого права на заставу чи переведення термінової заборгованості на рахунок прострочених кредитів. Відсоткова ставка за такими кредитами, як правило, збільшується вдвічі. Сьомий етап К. п. є особливим, оскільки банківський контроль та управління менеджментним процесом здійснюється на кожному його етапі.
Loading...