Політологічний словник
Культура влади – форма соціальних відносин, яка характеризується здатністю впливати на характер і напрямок діяльності та поведінку людей, соціальних груп і класів за допомогою таких економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, як обмеження примусу і перехід до застосування переконання у керівництві, впливу та контролю за допомогою авторитету і традицій. У широкому розумінні К. в. є синонімом громадянської культури, що відображає діяльність індивідуумів як самостійних суб’єктів влади,
які використовують державні та суспільні інститути для захисту своїх громадянських прав та свобод. К. в. являє собою діалектичну сукупність думок, ідей, переконань, емоцій, вчинків, дій, змісту та якості цінностей, традицій і норм, які регулюють суспільні відносини в країні та відносини з іншими країнами. К. в. має бути структурованою, базуватися на законі й авторитеті громадян, суспільства, правової держави. Ефективність її здійснення залежить від правильних рішень, засобів їх реалізації. Вона спирається на суспільні сили, які усвідомлюють, чого вони хочуть, і вміють поєднувати свої бажання з інтересами суспільства.
К. в. свідчить про співвідношення й зміну прав та обов’язків різних соціальних суб’єктів, які наділені економічними, політичними, духовними та іншими можливостями впливу та владою при визначенні цілей розвитку всього суспільства загалом (наприклад, переважають в суспільстві в той чи інший період заходи економічного саморегулювання суспільних процесів чи домінує примусова сила політичних інститутів). К. в. не протиставляє себе суспільству, не нав’язує своїх поглядів, які заходять у суперечність з думкою суспільства, а пристосовує форму висловлення до всього живого, творчого, що є в суспільстві. Влада усвідомлює, що вона повинна забезпечити життєві потреби тієї соціальної групи, на яку вона спирається, але не може цього робити у такій формі та масштабах, які викличуть серйозні порушення інтересів інших суспільних груп. Отже, К. в. значною мірою зумовлена тим, що їй треба враховувати всю сукупність групових інтересів.
К. в. завжди характеризує баланс владних прав та їх реальне втілення у діяльності держави і громадянина, груп, які контролюють економічні (промислові лобі) чи духовні (ЗМ1) ресурси та ін. К. в. повинна забезпечувати законні права громадян, їхні конституційні свободи завжди і в усьому; ставитись до права як до основи суспільних відносин і самій уміти підкорятися праву; виконувати господарсько-будівничі функції. Отже, К. в. залежить від того, в чиїх інтересах здійснюється влада, хто, як і якими методами її здійснює.
Политическая культура: теория и национальные модели. – М., 1994; Каримов Д. А. Культура и техника законотворчества. – М., 1996; Нагорна Л. Н. Політична культура українського народу. – К., 1998.
О. Бабкіна
Loading...