ЛЮПИН
ЗЕРНОВІ БОБОВІ КУЛЬТУРИ
2.9. ЛЮПИН
ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Люпин має велике значення для зміцнення кормової бази тваринництва та підвищення родючості підзолистих піщаних грунтів. Розрізняють три види однорічного кормового люпину – жовтий, синій, або вузьколистий, і білий. Є також багаторічні форми люпину, які характеризуються цінними агротехнічними і кормовими якостями.
За вмістом білка в зерні люпин посідає перше місце серед сільськогосподарських культур. Залежно від виду і сорту вміст білка коливається від 38 до 50%. Вміст безазотистих
Основні види люпину (жовтого, синього і білого) походять з країн Середземномор’я. Різні види дикого люпину трапляються в Італії і на прилеглих до неї островах. Дикі види жовтого і синього люпину поширені на Балканському півострові та в Іспанії.
Зерно звичайного (гіркого) люпину, крім білка, містить алкалоїди – гіркі отруйні речовини (люпанін, стартеїн, люпинін).
У 20-х роках XX ст. акад. Д. М. Прянишников порушив питання про виведення безалкалоїдних форм люпину. Біохімічною лабораторією Всеросійського науково-дослідного інституту рослинництва розроблено спосіб швидкого визначення вмісту алкалоїдів у люпині (М. М. Іванов і М. Н. Смирнова) без пошкодження насіння. За допомогою цього методу було відібрано кілька зразків жовтого, вузьколистого і багаторічного люпинів зі зниженою алкалоїдністю.
Вивченням біології, технології вирощування і створенням кормових сортів люпину займаються Інститут землеробства УААН. Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН, Чернігівська, Поліська, Житомирська, Волинська державні дослідні станції та ін. Останнім часом створено нові сорти безалкалоїдного кормового люпину, які широко впроваджують у виробництво.
Зерно безалкалоїдних люпинів містить 0,0025, а малоалкалоїдних – 0,03-0,1% алкалоїдів. Ці дві групи люпину називають кормовими, бо їх можна згодовувати тваринам. Що менший вміст алкалоїдів і більший вміст білка та жиру в насінні люпину, то вища його кормова цінність.
Посіви люпину зосереджені переважно у поліських районах України. На великих площах його висівають у районах Нечорноземної зони Російської Федерації, в країнах Балтії та в Білорусі.
Площа посівів кормового люпину в Україні становить близько 250 тис. га.
Впровадження у виробництво змішаних посівів кукурудзи з кормовим люпином значно збільшує вміст білка в зеленій масі. У дослідах, проведених у Львівському державному аграрному університеті, жовтий люпин висівали у суміші з кукурудзою. Урожайність зеленої маси кукурудзи становила 480, а люпину – 95 ц/га.
Біологічні особливості. Розрізняють одно – і багаторічні види люпину (Lupinus L.). Багаторічні види поширені переважно як декоративні рослини.
З усіх видів люпину у сільському господарстві найпоширеніші жовтий і синій, або вузьколистий. Значно меншу посівну площу займає білий крупнонасінний і багаторічний люпин.
Люпин жовтий (L. luteus L.) – однорічна рослина 1-1,5 м заввишки. Стебла гранчасті, розгалужені, з великою кількістю листків. Рослина опушена, забарвлення світло-зелене. Листки на довгих черешках, пальчасті, складені з 8-11 листочків широколанцетної форми. Квітки зібрані у жовті, середні за розміром китиці, з характерним запахом. Боби опушені, сплюснуті, містять від трьох до п’яти зерен кожний. Стиглі боби коричневі, легко розтріскуються. Насіння округло – ниркоподібне, сплющене, жовтувато-біле, біле (буває чорно-коричневе і мармурове з виразним білим значком у вигляді півмісяця з обох боків). Маса 1000 насінин 120-140 г.
Жовтий люпин чутливий до холоду, проте витримує приморозки до мінус 4 °С. Типова піщана культура, маловибаглива до родючості грунту. На бідних піщаних грунтах утворює більше зеленої маси, ніж синій люпин. На піщаних грунтах не вилягає і дає значно вищі врожаї, ніж серадела. Добре витримує кислу реакцію грунту, але не переносить грунтів з лужною реакцією. На початку вегетації росте досить повільно, а після вкорінення розвивається швидко. За систематичного вирощування на піщаних грунтах сприяє підвищенню їх родючості. Поширений у південних районах Нечорноземної зони Російської Федерації і на Поліссі України.
Люпин синій (L. angustifolius L.) – однорічна рослина 1-1,5 м заввишки. Порівняно з жовтим розвивається швидше, має малорозгалужене стебло, менше листя і слабо затінює грунт. Листки темно-зелені, складені з 7-9 вузьколанцетних листків, зверху неопушені, знизу опушені. Квітки зібрані у короткі щільні китиці синього кольору. Вузьколисті гіркі люпини бувають з білими, фіолетовими і рожевими квітками. Насіння округле, ниркоподібне, овальне, сіре, світло – або темно-крапчасте. Маса 1000 насінин 150-180 г. Люпин синій утворює менше листя і тому більш придатний для вирощування на зерно, ніж на зелений корм. Він потребує менше тепла, менш чутливий до приморозків, ніж жовтий. Придатний для вирощування на середньозв’язних суглинкових грунтах. Менше реагує на лужну реакцію грунту, ніж жовтий. Як більш скоростиглий і холодостійкий, поширений у Нечорноземній зоні Російської Федерації.
Люпин білий (L. albus L.) – найурожайніший. Рослини 1,5-2 м заввишки, добре облиствлені, опушені, світло-зелені.
Листки великі, на довгих черешках, складені з 7-9 листочків видовжено-овальної форми, зверху неопушені, знизу опушені. Квітки зібрані у короткі китиці, білі з синім відтінком, без запаху. Боби видовжені, опушені, під час достигання буро-жовті, не розтріскуються. Цей вид люпину має великі кругло-гранчасті сплющені насінини білого, кремового або рожево-кремового кольору. Маса 1000 насінин 250-450 г. Насіння містить до 15% жиру.
Люпин білий потребує більш родючих грунтів, ніж жовтий. Добре росте на помірно кислих, навіть нейтральних грунтах. Можна вирощувати його і на зв’язних грунтах. На середньородючих грунтах урожайність зеленої маси становить 800, а зерна – 30-40 ц/га. Має довший вегетаційний період, ніж люпин жовтий. Поширений у Лісостепу, Закарпатті і на Чорноморському узбережжі Кавказу.
Люпин багаторічний (L. polyphyllus Linde.) утворює багато стебел темно-зеленого кольору. У перший рік вегетації формує розетку листя з 10- 15 листочків, у наступні роки досягає висоти від 80 до 120 см. Листки на довгих черешках, складені з 9-15 видовжено-овально-яйцеподібної форми листочків, знизу опушені. Квітки зібрані у великі китиці, сині, фіолетові, рожеві і білі. Боби опушені, невеликі, у достиглому вигляді чорні. Під час достигання розтріскуються (містять по 6-8 зерен). Насіння округле, дрібне, різнокольорове, злегка сплюснуте. Маса 1000 насінин 30 г.
Люпин багаторічний потребує досить зв’язних грунтів, багато вологи, малочутливий до морозів, тому його можна вирощувати і в північних районах. Скошений на початку червня, швидко відростає і дає другий укіс.
Люпин багаторічний використовують для закріплення пісків у лісівництві. Його можна вирощувати на зелене добриво, а кормові сорти – як цінну кормову культуру.
Важливою біологічною особливістю люпину є здатність нагромаджувати велику кількість азоту в грунті. Саме тому люпин є добрим попередником культур у сівозміні. У люпину міцний стрижневий корінь, який за сприятливих грунтових умов проникає на глибину понад 2 м. Крім того, коренева система має багато бічних корінців. Розвинена коренева система люпину поліпшує фізико-хімічні властивості грунту. Коріння люпину засвоює поживні речовини навіть з важкорозчинних сполук грунту, наприклад з фосфоритів та ін. Рештки коріння, крім того, утворюють у грунті порожнини, які поліпшують повітряний режим.
Мінімальна температура проростання насіння люпину 4-5 °С, а оптимальна – 20 °С. За сприятливих умов перші сходи з’являються через 8- 10 діб після сівби. Сходи переносять приморозки до мінус 5 °С. Найстійкіші проти зниження температури синій і багаторічний люпини. Під час проростання сім’ядолі виносяться на поверхню грунту.
На початку розвитку надземна частина рослин росте повільно, а коренева система розвивається швидко.
Тривалість цвітіння люпину залежить від метеорологічних умов. У жарку погоду рослини цвітуть дружніше і швидше, а в дощову і холодну – повільніше.
Вегетаційний період люпину залежно від виду і сорту триває від 100 до 170 діб. Найбільший вегетаційний період у білого люпину. У поліських районах вегетаційний період синього люпину триває 100-110 діб, жовтого – 110-130, білого – 130-150 діб. У вологі роки вегетаційний період подовжується.
Жовтий і багаторічний люпин – перехреснозапильні культури, проте трапляється і самозапилення. Білий і вузьколистий люпини переважно самозапильні.
Люпин – рослина довгого світлового дня. Він вибагливий до тепла і вологи і тому найкраще росте в районах з вологим і помірним кліматом.
СОРТИ. В Україні найпоширеніші такі сорти люпину.
Синій. Кастричник – створений у Білоруському науково-дослідному інституті землеробства і кормів. Характеризується підвищеною продуктивністю насіння і вмістом білка в зерні понад 47%. Містить мало алкалоїдів.
Жовтий. Академічний 1 – створений Білоруською сільськогосподарською академією індивідуальним добором скоростиглих рослин з рядової популяції з наступним схрещуванням відібраних пар. Скоростиглий, стійкий проти вилягання й обсипання. Насіння округло-ниркоподібне, сплюснуте, сіре. Маса 1000 насінин 110-130 г. Районований у лісостеповій зоні.
Факел – створений індивідуальним добором із зразка іноземного походження. Боби не розтріскуються. ледь білувато-рожеве з густими чорними крапками і серцеподібною білою плямою. Маса 1000 насінин 120-185 г. Районований у поліській зоні.
3 інших сортів кормового люпину районовано Прип’ятський та Промінь.
Насіння округло-ниркоподібне,
Білий. Із білого кормового люпину в лісостеповій і поліській зонах районовані середньостиглі сорти Олежка, Грант, Борки, Піщовий, Володар та ін.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Місце у сівозміні. У сівозміні люпин висівають по зайнятому пару переважно після зернових культур. На насіння найкраще вирощувати його на чистих від бур’янів полях після просапних або озимих культур.
Люпин на зелений корм або силос розміщують у паровому полі після зернових культур або висівають як післяжнивну і післяукісну культуру після збирання сумішки озимого жита з викою.
У районах достатнього зволоження підсівання люпину до озимого жита під час цвітіння часто забезпечує більші врожаї зеленої маси, ніж післяжнивні посіви. Під покривом жита люпин швидко проростає і добре вкорінюється, а після збирання жита швидко росте і формує врожай зеленої маси до 200 ц/га.
У дослідному господарстві Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН при сівбі люпину в третій декаді травня після збирання озимої вико-житньої сумішки врожайність зеленої маси люпину у фазі сизих бобиків становила 300-480 ц/га.
Кормовий люпин на насіння не дозволяється висівати на полях, де впродовж останніх двох-трьох років вирощували алкалоїдний люпин, оскільки це призводить до засмічення посівів. Не слід висівати повторно навіть люпин одного сорту, оскільки при цьому врожай насіння знижується, рослини уражуються фузаріозом та пошкоджуються грунтовими шкідниками.
Жовтий люпин на насіння краще розміщувати на піщаних, супіщаних і суглинкових грунтах, на яких він рівномірніше і раніше достигає та формує високі врожаї. На родючих грунтах і в понижених місцях люпин розвивається надто буйно, часом вилягає й утворює насіння низької якості.
ОБРОБІТОК ГРУНТУ. Грунт під люпин обробляють так само, як і під інші ярі зернові культури.
Якщо люпин висівають після зернових культур, то, щоб запобігти пересушуванню грунту, після збирання попередника негайно проводять лущення стерні. Восени проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками.
На полях, забур’янених пирієм, вносять гербіцид раундап 4 л/га. Боротьба з коренепаростковими бур’янами ефективніша за поєднанного обробітку грунту із внесенням гербіцидів групи 2,4-Д (2,5-3 кг/га). Проти однорічних злакових та двосім’ядольних бур’янів вносять до сівби люпину трефлан 24% к. е. (1,5-3 л/га) з негайним загортанням у грунт.
Якщо люпин на насіння висівають після просапних культур, то восени проводять лише зяблеву оранку, а ранньою весною – боронування, а потім – передпосівну культивацію з наступним боронуванням. Після люпину сіють жито і пшеницю, а післяжнивний люпин є добрим попередником для вирощування картоплі.
УДОБРЕННЯ. Люпин вирощують переважно на бідних грунтах. Для збільшення врожаю зеленої маси або насіння рекомендується вносити мінеральні добрива. З урожаєм 20 ц/га зерна і 40 ц/га соломи люпин виносить з грунту азоту 150 кг/га, калію – 80, фосфору – 45, кальцію – 35 кг/га.
Норми внесення мінеральних добрив під люпин залежать від типу грунту. На легких піщаних грунтах рекомендується вносити калійні добрива – каїніт (3-4 ц/га) або калійну сіль (0,8-1 ц/га). Каїніт, що містить значну кількість мікроелементів, діє краще, ніж концентровані калійні добрива. Якщо люпин вирощують на суглинкових грунтах, калійні добрива не вносять.
На бідних супіщаних грунтах потрібно вносити також фосфорні добрива – близько 3-4 ц/га томасшлаку чи фосфоритного борошна. Фосфоритне борошно краще вносити восени, а суперфосфат можна вносити перед сівбою. Найкращим місцевим добривом для люпину є попіл.
Дослідні дані та практика свідчать, що фосфорно-калійні добрива не тільки підвищують урожай насіння, а й прискорюють його достигання та зменшують ураженість рослин грибними хворобами. Крім того, вони збільшують уміст протеїну в зерні та підвищують посівні якості насіння.
На пісних супіщаних грунтах внесення фосфорно-калійних добрив підвищує врожайність зерна люпину на 3-5, а на сірих і темно-сірих опідзолених суглинкових – на 1,5-2 ц/га.
Позакореневе підживлення люпину мікродобривами, а також обробка насіння розчином борациту підвищує врожай зерна. За даними акад. М. О. Майсуряна, позакореневе підживлення рослин 0,7%-м розчином бури у фазі бутонізації і цвітіння (400 л/га) підвищувало врожай насіння люпину на 2-5 ц/га. Внесення борних добрив не лише підвищує врожайність насіння, а й знижує ураженість рослин борошнистою росою. Дослідами встановлено, що на дерново-підзолистих супіщаних і піщаних грунтах Полісся потрібно вносити молібденові і борні добрива, на сірих опідзолених суглинкових грунтах лісостепової зони – молібденові, а на дерново-підзолистих грунтах Прикарпаття – борні.
СІВБА. Для сівби використовують сортове насіння з високою енергією проростання.
Якщо насіння достигає за несприятливої погоди, на бобах і плодах з’являються плісеневі гриби. Таке насіння малопридатне для сівби. Навіть незначною мірою уражене, а потім підсушене насіння має знижену схожість. Висівати насіння слід зі схожістю не менш як 82%.
Для боротьби з хворобами і грунтовими шкідниками насіння завчасно протруюють тигамом 70% з. п. (З-4 кг/т), фундазолом, 50% з. п. (З кг/т) або тачігареном 70% з. п. (1-2 кг/т).
Алкалоїдний люпин не можна вирощувати поряд з посівами безалкалоїдного, оскільки вони перезапилюватимуться і останній втрачає кормову цінність. Щоб запобігти цьому, в господарствах, де вирощують кормовий люпин, не рекомендується висівати алкалоїдний.
У день сівби насіння обробляють бактеріальними препаратами згідно з інструкцією.
Досліди і практика показують, що люпин на насіння потрібно висівати в ранні строки відразу після ранніх ярих зернових культур, а на зелений корм – коли температура грунту в орному шарі досягне 8-10 °С.
Сходи люпину переносять весняні приморозки до мінус 3-4 °С. Нижчі температури дуже шкодять рослинам.
Якщо люпин вирощують на зелений корм або зелене добриво, норми висіву збільшують на 15-20%. Норма висіву синього люпину на зерно становить 180-200, а жовтого – 160-180 кг/га, або 1,2-1,4 млн схожих зерен на 1 га. Норма висіву білого люпину, який має крупне насіння, – 250-300 кг/га залежно від схожості. Якщо білий люпин висівають широкорядним способом, норму висіву зменшують до 150-170 кг/га.
Щоб грунт менше ущільнювався, під час передпосівної підготовки і сівби слід застосовувати гусеничні трактори типу ДТ-75М, Т-74А, а також колісні трактори МТЗ.
У дослідах, проведених Поліською сільськогосподарською дослідною станцією, за різної ширини міжрядь, але однакової норми висіву (160 кг/га) найбільший урожай зерна жовтого люпину зібрали після вузькорядного способу сівби. За сівби із шириною міжрядь 7,5 см урожайність становила 18,3 ц/га, 15см – 15,8, 30 см – 12,2 і 45 см – 12,3 ц/га.
Дослідами Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН встановлено, що за вузькорядного і рядкового способів сівби жовтого кормового люпину насіння на площі розміщується рівномірніше, а рослини менше гілкуються, ніж за широкорядного способу, посіви швидше і дружніше достигають. Широкорядні способи сівби кормового люпину можна застосовувати лише у разі нестачі насіння для прискорення його розмноження.
Насіння люпину висівають на глибину 2-3, а на суглинкових і легких піщаних грунтах – до 4 см.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ. Для боротьби з бур’янами на посівах кормового люпину застосовують гербіциди набу (1,5-2 л/га) та поаст (2 л/га). Вносять їх по вегетуючих рослинах люпину у фазі 2-4 листочків. Внесення їх під кормовий люпин зменшує кількість бур’янів на 80% і підвищує врожай зеленої маси на 27%. Кірку, що утворюється після сівби на поверхні грунту, знищують боронуванням легкими боронами впоперек напряму рядків. Для знищення грунтової кірки можна застосовувати ротаційні мотики, особливо коли вона підсихає і кришиться. Люпин добре переносить боронування після утворення 3-4 справжніх листочків. У більш ранньому віці рослини ламаються і посіви зріджуються. Боронуванням знищують значну частину бур’янів, що позитивно позначається на рості і розвитку рослин.
На піщаних і супіщаних грунтах для появи дружних сходів проводять післяпосівне коткування з одночасним боронуванням легкими боронами. На широкорядних посівах для знищення бур’янів і поліпшення аерації розпушують грунт у міжряддях.
Щоб прискорити достигання люпину у вологі та холодні роки, застосовують дефоліацію. Найефективнішим десикантом є байа (2-3 л/га). Можна також застосовувати хлорат магнію (15-20 кг/га). Використовують і дебос (80%- на сіль роданіду натрію – 20-30 кг/га), який заздалегідь розчиняють в невеликій кількості гарячої води, а потім розчин доводять до потрібної концентрації. На 1 га посіву витрачають 400 л розчину. Дефоліація прискорює достигання насіння люпину на 8-15 діб.
ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Насіння люпину достигає нерівномірно: спочатку на головному стеблі, пізніше – на бічних гілках. Із достиглих бобів воно висипається, особливо тоді, коли після жаркої погоди йдуть дощі.
На зелений корм люпин збирають на початку цвітіння, а для силосування – в період утворення бобів.
Жовтий кормовий люпин залежно від грунтово-кліматичних умов достигає в першій або другій половині серпня.
Щоб запобігти втратам і мати високоякісний насінний матеріал, потрібно дотримуватися технологічних вимог збирання цієї культури, які передбачають передзбиральну десикацію посівів, пряме комбайнування на високому зрізі (25-30 см), обмолот при обертах барабана 500-600 хв_1 з використанням домолочувального пристрою.
Насіння кормового люпину слід відразу очищати на току і досушувати в сушарках за температури 30-35 °С. Зберігають його за вологості 15%.
На малородючих дерново-підзолистих грунтах вирощують багаторічний люпин на зелене добриво, а його сорти з пониженим умістом алкалоїдів – на силос і для виготовлення трав’яного борошна. Його підсівають під озимі, а ранньою весною – під вико-вівсяну сумішку, а також висівають після збирання ранніх зернових культур.
У дослідному господарстві “Оброшине” Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН врожайність багаторічного люпину, підсіяного восени до озимого жита на опідзолених грунтах, на 2-3-й рік за три укоси становила 554 ц/га зеленої маси і 7,2 ц/га насіння. Багаторічний люпин висівають у господарствах Львівської, Закарпатської, Чернівецької та інших областей.
Найкращим строком сівби вважають підзимній. Наприкінці листопада люпин підсівають дисковою сівалкою впоперек напряму рядків озимих на глибину 1-3 см з нормою висіву насіння 35-40 кг/га. Вирощують його також у сумішках з тимофіївкою лучною, грястицею збірною, кострицею лучною. Злакові трави підсівають до люпину навесні. Якщо багаторічний люпин висівають навесні, насіння його скарифікують. Найбільші врожаї люпину мають на 2-4-й рік після висівання (5-7 ц/га).
Багаторічний люпин добре реагує на внесення фосфорно-калійних добрив. Вносячи їх із розрахунку 40-60 кг/га діючої речовини, на супіщаних грунтах можна збирати 500-700 ц/га зеленої маси.
На насіння багаторічний люпин висівають стрічковим способом (45 х 15 см) з нормою висіву 10-12 кг/га. Збирають його роздільним способом під час побуріння 50% бобів. Урожайність насіння становить 6- 8 ц/га.
На зелений корм багаторічний люпин збирають на початку цвітіння, а на силос і для виготовлення трав’яного борошна – у період утворення бобів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...