Методи оцінки ефективності інвестицій – способи вимірювання очікуваних або фактичних результатів від упровадження інвестиційних проектів. У західній економічній літературі розрізняють: 1) методи, що базуються на розрахунках показників терміну окупності, коефіцієнта рентабельності інвестицій, капіталовкладень; 2) методи ануїтету, які застосовують для оцінювання інвестиційних проектів, що характеризуються стабільними щорічними корисними результатами і коротким періодом інвестування. Вони передбачають визначення суми щорічних витрат,
необхідних для покриття первинних інвестицій, щорічних поточних витрат, спричинених упровадженням інвестиційного проекту, а також щорічного прибутку від його реалізації (якщо щорічний прибуток перевищує суму щорічного платежу та поточних витрат і наявний ефект, то проект вважається ефективним). Існують також М. о. е. і., які базуються на використанні показника чистої поточної вартості проекту (така вартість показує сукупне за розрахунковий період перевищення чистого прибутку, який забезпечується реалізацією проекту, і амортизаційних відрахувань над сукупними інвестиціями з урахуванням зведення витрат і
результатів до теперішнього моменту часу); терміну окупності та рентабельності капіталовкладень, періоду обороту капіталовкладень та ін. У вітчизняній практиці критерій для вибору кращого варіанту капіталовкладень приведених витрат (3) у дещо зміненому вигляді використовують для проектів, які характеризуються стабільністю щорічних корисних результатів і коротким періодом інвестування 3 = С + ЕМК – Ес, де С – поточні витрати в розрахунку на одиницю продукції; К – питомі капіталовкладення; Ем – коефіцієнт мінімальної ефективності капіталовкладень; Ес – вартісна оцінка супутніх корисних результатів у розрахунку на одиницю продукції; коефіцієнт Ем – мінімально допустимий прибуток на 1 грн інвестицій протягом року, може визначатися розміром реального річного банківського відсотка; добуток ЕМК також можна розглядати як втрату доходу у вигляді банківського відсотка через відвернення коштів для фінансування проекту. Цей добуток у західній літературі вважається альтернативними витратами, а 3 – економічними (приведеними) витратами. Річний економічний ефект як економія на економічних витратах з урахуванням вартісної оцінки супутніх результатів обчислюється за формулою Ег = (З1 – 32) * А2, де 31, і З2 – питомі приведені витрати з урахуванням вартісної оцінки супутніх результатів відповідно до і після впровадження заходу; А2 – річний обсяг виробництва після впровадження заходу. До М. о. е. і. також відносять метод порівнянь, який застосовується для передінвестиційного, поточного і післяпроектного дослідження і грунтується на порівнянні прибутків, витрат, обсягу створених товарів та інших показників протягом терміну окупності інвестицій та після нього за допомогою індексів. Найважливіший з них – порівняння значень індексів зміни фізичного обсягу виробництва продукції (І(j)) та зміни обсягу товарообігу (І(рj)). Альтернативним способом оцінки ефективності інвестування є метод відстеження якісних змін (для цього порівнюють показники темпів зростання виробленої продукції на одиницю вкладеного капіталу, темпи зростання обсягів реалізації продукції (валового доходу) на одиницю вкладеного капіталу, коефіцієнт капіталомісткості та ін.). Крім того, використовують етапний метод, який передбачає обчислення і порівняння показника норми рентабельності власного капіталу до і після реінвестування нерозподіленого прибутку підприємства.
Loading...