Міжнародна валютна система: міжнародна ліквідність, валютні ринки, механізми установлення валютних курсів, міжнародні інститути валютного регулювання
УРОК 92
Міжнародна валютна система: міжнародна ліквідність, валютні ринки, механізми установлення валютних курсів, міжнародні інститути валютного регулювання
Мета уроку: формувати в учнів розуміння сутності міжнародної валютної системи та причин її виникнення; ознайомити їх з елементами міжнародної валютної системи, механізмом її функціонування.
Основні поняття: національна, регіональна та міжнародна валютні системи, міжнародна ліквідність, валютний курс, валютні ринки, міжнародні валютно-фінансові організації.
Тип уроку:
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Активізація опорних знань і вмінь учнів
>> Економічна розминка
Учитель називає найменування грошей різних країн, а учні повинні сказати, якій країні вони належать. Наприклад, євро – країнам Євросоюзу, долар – США, Канаді, песо – Аргентині, Колумбії, фунт – Єгипту, фунт стерлінгів – Великій Британії, манат – Азербайджану, рупія – Індії, єна – Японії, юань – Китаю, тугрик – Монголії.
IV. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Гроші виконують кілька функцій: засобу обігу,
V. Вивчення нового матеріалу.
Міжнародна валютна система – це сукупність грошових відносин, що опосередковують рух товарів і факторів виробництва між країнами та формують самостійну міжнародну фінансову сферу.
Валюта (від лат. “коштує”) – грошова одиниця будь-якої країни.
Валютні відносини в рамках міжнародної валютної системи здійснюються на трьох рівнях – національному, міждержавному (регіональному) та міжнародному.
Учасниками міжнародного валютного ринку є: підприємства і фірми, комерційні банки, центральні (федеральні) банки, фізичні особи та небанківські юридичні установи.
VI. Закріплення нових знань і вмінь учнів
1. Рольова гра “Валютний аукціон”
Необхідний матеріал:
1) для грошей двох країн – А і Б – використовуються підходящі для цього речі, наприклад, макаронини та квасолини, паперові намальовані гроші тощо (100 і 200 шт. відповідно);
2) десять “цінних” речей, наприклад, олівці, шоколадні батончики, блокнотики, маркери тощо;
3) велика кількість дрібних речей двох видів, наприклад, горіхи та маленькі цукерки.
На 30 учнів потрібно близько 50 речей, щоб їх було достатньо.
Учитель оголошує, що клас братиме участь в аукціоні, щоб зрозуміти, що гроші й ціни пов’язані між собою через ринок. Клас потрібно поділити на дві однакові групи – дві країни. Учитель повідомляє учням, що вони – мешканці двох сусідніх країн. Учні можуть придумати їм назви. У країні А як гроші використовуються макаронини (100 шт.), у країні Б – квасолини (200 шт.).
Після того як учитель роздасть валюту цих двох країн, потрібно оголосити, що мешканці двох країн можуть купувати товари одне в одного або у своїй країні, але зберігати гроші у формі макаронин/ квасолин не можна. Потрібно показати товари, які є у країни А, наприклад, шоколадні батончики, олівці та горіхи, а в країні Б – маркери, блокнотики та цукерки. Але для тих, хто бажає купити щось у країні Б, потрібна квасолина, а у країні А – макаронини. Перелік товарів учитель повинен написати на дошці.
Спочатку потрібно, щоб усі бажаючі змогли обмінятися грішми, але обмінний курс не встановлено. Тому в класі виділяється місце під валютний ринок, де учні з квасолинами намагаються виторгувати якнайбільше макаронин, і навпаки. Ніхто не зобов’язаний міняти гроші, якщо не хоче. На дошці вчитель пише таблицю з двох стовпчиків – “Квасоля” та “Макарони”, у яку записує результати здійснених обмінів. Наприклад, якщо один учень за 7 квасолин купив 3 макаронини, потрібно записати 7 у стовпчику “Квасоля” ІЗ – у стовпчику “Макарони”. Весь процес обміну займає близько 10 хв.
Після обміну проводиться аукціон продажу товарів країн А і Б. Для цього обираються лідери країн, мета яких – продати з аукціону два “цінні” товари тим покупцям з двох країн, хто дасть за них більшу ціну. Аукціони країн А і Б відбуваються одночасно. Самі лідери участі в аукціоні не беруть. Учні, яким не дісталися цінні товари, отримують дрібні речі (горіхи або цукерки). Весь процес обміну має тривати 10 хв. Нехай після завершення аукціону учні обміняють макарони та квасолини, що залишились, на горіхи та цукерки залежно від того, валюта якої країни в них залишилась.
Учні можуть сказати, що розподіл доходів є несправедливим (100 макаронин і 200 квасолин). Учитель може погодитися з ними і сказати, що і в реальному житті немає рівномірного розподілу доходів між країнами та їхніми мешканцями.
2 . Розв’яжіть тестові завдання
1. Валюта, що характеризується стабільним валютним курсом:
А) тверда;
Б) вільно конвертована;
В) фіксована;
Г) резервна.
2. Перелічіть елементи міжнародної валютної системи:
А) …
Б) …
В) …
Г) …
3. Використання іноземної валюти як засобу обігу, одинці розрахунку й засобу збереження – це:
А) доларизація;
Б) валютне заміщення;
В) конвертованість;
Г) оборотність грошової одиниці.
4. Валютні ринки – це:
А) складний економічний механізм, що забезпечує купівлю та продаж окремих валют і формування валютного курсу;
Б) сукупність усіх платіжних інструментів;
В) сукупність інструментів міждержавних органів, за допомогою яких здійснюються взаємні платіжно-розрахункові операції в межах світового господарства;
Г) ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни.
5. Міжнародна ліквідність – це:
А) сукупність усіх платіжних інструментів;
Б) склад валютного курсу та валютних паритетів;
В) механізм, що забезпечує купівлю та продаж окремих валют;
Г) готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки.
6. Платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території певної країни, – це валюта:
А) вільноконвертована;
Б) тверда;
В) іноземна;
Г) резервна.
Відповіді: 1 – а; 3 – в; 4 – а, г; 5 – а; 6 – в.
VII. Підсумок уроку
Учитель узагальнює, відзначаючи, що саме так відбувається процес міжнародної торгівлі, яка неможлива без міжнародної валютної системи. Запитує, що таке валютний курс, де учні могли стикатися з ним у житті.
Учитель відзначає, що місце, де відбувався обмін макаронин на квасолини, і є валютним ринком, на якому встановлюються курси валют. Викладач підходить до таблиці, у якій записувались результати обміну “валют” країн А і Б, і знаходить суму кожного стовпчика (наприклад, 65 макаронин і 1120 квасолин). Він ділить один показник на другий, щоб розрахувати середній обмінний курс, який було встановлено в цій рольовій грі, тобто 65/120 = 0,54, або 120/65 = 1,85, тобто приблизно півмакаронини за одну квасолину, або дві квасолини за одну макаронину.
Учні дають відповідь на запитання, навіщо громадянам однієї країни може знадобитися валюта іншої країни (для торгівлі, поїздок до іншої країни, інвестицій, зберігання коштів тощо), та формулюють висновки щодо функціонування міжнародної валютної системи та її головних елементів.
VIII. Домашнє завдання
1. Опрацювати теоретичний матеріал.
2. Підготувати доповіді про історію розвитку грошей, національної грошової одиниці, а також міжнародних грошей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...