Мотивація трудова – усвідомлене і цілеспрямоване спонукання працівника до праці через постійний вплив на його потреби, інтереси та цілі. М. т. – складова управління. Оскільки в основі трудової діяльності людей – їх потреби та інтереси, визначальними серед яких є матеріальні, вироблення у людини тривалих мотивів до праці передбачає вплив на розвиток її потреб, особистого інтересу та сприяння розкриттю її творчих здібностей. Існують такі основні види М. т.: 1) матеріальна; 2) моральна; 3) адміністративна. Матеріальну мотивацію аналізують
через систему оплати робочої сили, виплату дивідендів на акції, отримання частки доходу від особистої власності (на житло, землю та ін.). Ефективним засобом матеріальної мотивації до праці за сучасних умов є участь найманих працівників у програмі продажу компаніями акцій працівникам або система участі в прибутках. У США на початку 90-х XX ст. у корпораціях, де частка акцій службовців перевищує 4%, їм належало не менше 100 млрд дол., майже половина з них – кошти, вкладені у пенсійні фонди, заощадження та ін. Ще приблизно 20 млрд – акції працівників фірм, у яких службовцям належало менше 4%. Цей процес стимулюється державою
наданням корпораціям податкових пільг на виплату дивідендів за реалізованими у межах програми акціями. Окрему групу становлять фактори, які посилюють матеріальну мотивацію, потреби в якісному вдосконаленні умов праці загалом і кожного робочого місця зокрема (див. Умови праці). Важливу роль у посиленні М. т. відіграє участь працівників в управлінні виробництвом, насамперед завдяки створенню автономних бригад (див. Бригади автономні). Мета створення високоефективних стимулів до праці – подолання відчуженості найманих працівників від власності на засоби виробництва і створений продукт, від управління власністю, самого процесу праці, економічної влади на підприємстві, перетворення праці на засіб самореалізації людини. Водночас матеріальна мотивація передбачає і застосування матеріальних санкцій, зокрема відрахування частини заробітної плати за брак. Моральна мотивація в розвинених країнах, наприклад у США, реалізується в системі оцінювання заслуг. Моральна мотивація до праці передбачає залучення працівників до управління підприємством, сучасні методи впливу менеджерів на їх духовні цінності та ін. (див. Моральне стимулювання праці). Адміністративна мотивація спирається на дисципліну праці, на відповідальність працівника за виконання своїх обов’язків. Передбачає дисциплінарні заохочення та дисциплінарну відповідальність (зауваження, догану, штраф, звільнення з роботи). Стабільна і високоефективна система стимулів до праці в Україні повинна бути створена на рівні окремого працівника, підприємства (фірми, компанії) й раціонально поєднувати індивідуальні (у т. ч. приватні), колективні та суспільні інтереси. На рівні окремого працівника – на основі: а) його перетворення на особистого власника (житла, земельної ділянки, присадибної ділянки біля індивідуального будинку, дачі, цінних паперів та ін.); б) поступового створення умов для продажу робочої сили аналогічних тим, які існують у розвинених країнах світу, і встановлення відповідного рівня заробітної плати залежно від продуктивності праці; в) формування працівника як співвласника компанії (через володіння часткою акцій і отримання на них дивідендів); г) упровадження прогресивних форм організації праці та заробітної плати (за економію ресурсів, електроенергії, впровадження досягнень науки у виробництво тощо) залежно від кінцевих результатів. На рівні окремого підприємства – за наявності у трудового колективу:
А) власності на засоби виробництва на підприємстві; б) власності на більшу частину створеного ним продукту (менша частина вилучається до бюджету через механізм прогресивного оподаткування); в) економічної влади (приймати рішення про рівень інвестицій, цін на виготовлену продукцію у процесі узгодження з органами державної влади, участю в управлінні колективною власністю; г) програм соціального захисту на підприємстві, підготовки кадрів та ін.; д) стимулів до праці у менеджерів на колективних підприємствах. Оптимальне поєднання особистих і колективних стимулів до праці формує нову продуктивну силу, якісно нові стимули до висококваліфікованої та добросовісної праці. Аналогічні методи М. т. слід створювати і в працівників державного сектора. Крім того, менеджери державних підприємств повинні мати право стати їх співвласниками (їм має належати не більше 1% сукупних активів) та ін.