Небезпеки, пов’язані з абсолютизацією праксису
Філософія посбіник
Тема 5. ПРАКСЕОЛОГІЯ
§ 2. Свобода – фундамент практики
Небезпеки, пов’язані з абсолютизацією праксису
Так, волю розуміють як здатність до вибору мети діяльності та внутрішніх умов, необхідних для її здійснення. Натомість сваволя – прийняття того чи іншого рішення без достатнього обгрунтування. Ці два чинники напряму визначають характер практичної діяльності людини, а отже, і характер перетворень нею світу і свого життя.
Як показує досвід останніх століть, орієнтація на вирішальне значення діяльності,
Стосовно прагматизму, який визначив критерій істини як користь (докладно про це йтиметься у наступному параграфі), першою небезпекою абсолютизації праксису є неможливість, у зв’язку з обмеженою кількістю природних ресурсів, задоволення всіх без винятку потреб усіх без винятку суб’єктів. Це призводить до того, що, наприклад,
Марксизм, як випливає з наведених вище цитат його основоположників, також має тенденцію до абсолютизації праксису. Але, на відміну від прагматизму з його плюралістичністю, релятивістськими і утилітаристичними мотивами, марксизм є філософською доктриною, що претендує на вичерпність та істинність. Це проявилося насамперед у деяких тенденційних, політизованих і вульгаризованих його версіях, одна з яких у формі ленінізму, а протягом кількох десятиліть і сталінізму була панівною на території України. Коло небезпек, пов’язаних з абсолютизацією праксису на марксистській основі, може бути окреслене такими питаннями: панування над природою, революційна перебудова, люди – засоби.