Опорно-рухова система – Тканини – Біологія людини
Біологія
Біологія людини
Тканини
Опорно-рухова система
Кісткова система виконує такі функції:
1) захисна (кістки черепа захищають головний мозок, грудна клітка – легені та серце);
2) опорна (кістки утворюють систему важелів, які приводяться в рух м’язами, прикріпленими до них);
3) рухова;
4) метаболічна (беруть участь в обміні мінеральних солей);
5) кровотворна (червоний кістковий мозок – орган кровотворення).
Кістка складається з мінеральної та органічної речовини. Мінеральні речовини представлені в основному
Зовні кістка, за винятком суглобових поверхонь, покрита окістяМ. Окістя являє собою сполучнотканинну пластинку, багату на кровоносні судини та нерви. Безпосередньо під окістям знаходиться власне кісткова тканина, яка складається з Кісткових пластиноК. Кожна кісткова пластинка у свою чергу складається з клітин – остеоцитів – і міжклітинної речовини. Залежно від розташування кісткових пластинок виділяють Компактну Та губчасту речовину кісткИ. Структурною одиницею компактної речовини є остеоН. Остеон складається з циліндричних кісткових пластинок,
Кістки класифікуються на трубчастІ, губчасті Та плоскІ.
Трубчасті кістки Складаються з Тіла (діафізу) Та епіфізіВ. Тіло трубчастої кістки має зазвичай циліндричну форму. Під окістям знаходиться шар компактної речовини, а центральну частину кістки займає губчаста речовина, в якій у дорослої людини знаходиться жовтий кістковий мозок. Епіфізи трубчастої кістки мають суглобові поверхні, позбавлені окістя. Переважаючою речовиною епіфізу є губчаста; у її комірках розташовується червоний кістковий мозок. Виділяють довгі (стегнова, плечова, ліктьова) та короткі трубчасті кістки (кістки плесна, фаланги пальців).
Губчасті кістки Складаються з губчастої речовини, вкритої тонким шаром компактної. У комірках губчастої речовини таких кісток знаходиться червоний кістковий мозоК. Виділяють довгі (ребра, груднина) та короткі (хребці, кістки зап’ястка) губчасті кістки.
Плоскі кісткИ, до яких належать кістки черепа, кістки поясів кінцівок (лопатка, тазові кістки), складаються в основному з губчастої речовини.
Червоний кістковий мозок виконує кровотворну функцію. У тілі трубчастих кісток дорослої людини червоний кістковий мозок замінюється жовтим, що складається із жирових клітин.
Виділяють такі типи сполучення кістоК: нерухоме – за допомогою швів (кістки черепа); напіврухоме – за допомогою хрящів, які за рахунок своєї пружності забезпечують невеликі за амплітудою рухи кісток, що зчленовуються (з’єднання між хребцями, між ребрами і грудниною); рухоме – за допомогою СуглобіВ.
До суглоба Входять: хрящі суглобових поверхонь Кісток, що зчленовуються; суглобова капсула (сумка), суглобова рідина В порожнині суглоба.
Існує декілька класифікацій суглобів. За кількістю кісток, що зчленовуються, їх поділяють на прості Та складнІ. За характером рухомості розрізняють блокоподібні, кулясті Та інші типи суглобів.
У скелеті людини виділяють осьовий скелеТ.
Хребетний стовп Складається з 33-34 хребців і має такі відділи: шийний (7 хребців), грудний (12), поперековий (5), крижовий (5), куприковий (4-5).
Усі хребці за винятком першого і другого шийних мають загальний план будови. Вони складаються з Тіла Та дугИ. Тіло кожного хребця має два міжхребетні отвори, крізь які виходять спинномозкові нерви. Дуга утворює хребетний отвір (у сукупності вони формують хребетний канал, у якому знаходиться спинний мозок) і відростки: остистий (1), поперечні (2), верхні (2) та нижні (2). До відростків хребців прикріплюються м’язи спини.
Перший шийний хребець – атлант – не має тіла. У ньому розрізняють передні та задні дуги, якими він зчленовується з черепом. Другий шийний хребець – епістрофей – має довгий зубоподібний відросток, який утворює суглоб з атлантом. Навколо зубоподібного відростка обертається череП. До тіла хребців грудного відділу прикріплюються ребра. Хребці поперекового відділу мають дуже масивні тіла. Куприк Складається з 4-5 зрощених рудиментів хребців і часто зрощений з КрижамИ. Хребет має шийний, грудний, поперековий, крижовий вигинИ.
Грудна клітка Утворена грудниною, грудним відділом хребта та дванадцятьма парами ребер. Ребро має кісткову частину, якою з’єднується з хребцем, і хрящову частину. Перші сім пар ребер зчленовуються хрящовою частиною з ГрудниноЮ; восьма, дев’ята та десята пари ребер зчленовуються з хрящами вищерозташованих ребер; хрящові частини одинадцятої та дванадцятої пар ребер закінчуються в м’язах черевної стінки.
Череп Складається з мозкового та лицьового відділів. Найбільшими кістками мозкового відділу є потилична, тім’яні, скроневі, лобова, а лицьового – верхньощелепна, нижньощелепна, носові, виличні. Кістки черепа сполучені між собою нерухомо за допомогою швів. Виняток складає нижня щелепа, яка утворює суглоб зі скроневою кісткою.
Пояс верхніх кінцівок (плечовий) складається з лопаток і ключиць. Ключиці з’єднуються з грудниною і лопатками, а останні утворюють суглоб з плечовою кісткою.
Пояс нижніх кінцівок (тазовий) представлений трьома парами зрощених тазових кісток – лонних (лобкових), клубових і сідничних. Зростаючись, ці кістки утворюють кульшову западину, куди входить головка стегнової кістки.
Верхня кінцівка Складається з плечового відділу (плеча), представленого плечовою кісткою, передпліччям, утвореним ліктьовою та променевою кістками, кистю. Кисть сформована кістками зап’ястка (вісім кісток), п’ястковими кістками (п’ять) і кістками пальців (фаланги). Великий палець має дві фаланги, решта пальців – по три.
Нижня кінцівка Складається із стегна, представленого стегновою кісткою, яка зчленовується з кістками тазу кулястим суглобом, гомілкою, утвореної великою і малою гомілковими кістками, стопою. У стопі розрізняють кістки передплесна (сім), плесна (п’ять) і фаланги пальців. Як і в кисті, великий палець має дві фаланги, інші – по три. У формуванні колінного суглоба бере участь ще одна кістка – надколінник (колінна чашечка).
Скелетні м’язи. Основна функція скелетних м’язів – рухова: під час скорочення кінці м’язів, прикріплені до кісток, зближуються, а кістки, сполучені суглобами, діють як важелі. М’язи беруть участь також у терморегуляції.
Структурною одиницею скелетних м’язів є м’язове волокнО. Волокна об’єднуються в пучки. Сукупність пучків утворює черевце М’яза. З обох кінців черевце переходить у СухожилкИ, які прикріплюються до кісток, зростаючись з окістям. Сухожилок складається з паралельно розташованих колагенових волокон. Зовні м’язи вкриті сполучнотканинним чохлом – фасцієЮ. Фасції відмежовують м’язи один від одного, зменшують їх тертя і перешкоджають перерозтягненню.
Скелетні м’язи класифікуються за рядом ознак. За розташуванням – поверхневі та глибокі (наприклад, поверхневі м’язи спини, глибокі м’язи шиї).
За формою – довгі (м’язи кінцівок), короткі (між хребцями), кругові (круговий м’яз рота, круговий м’яз ока).
За функцією – згиначі (біцепс), розгиначі (трицепс), сфінктери (сфінктер заднього проходу), відвідні (м’яз, що відводить мізинець), привідні (великий привідний м’яз стегна).
Якщо від кожного кінця черевця відходить по одному сухожилку, м’яз називають простим, а якщо більше – складним (двоголовий, триголовий, чотириголовий).
М’язи, що виконують одні й ті ж самі функції, називають синергістамИ, а м’язи, що беруть участь у протилежних діях,- антагоністами (наприклад згинач і розгинач).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...