Основне виробниче відношення – відношення між працівниками і власниками засобів виробництва у сфері безпосереднього виробництва, втілене у соціально-економічній формі поєднання особистісних і речових факторів виробництва. Таким відношенням у вітчизняній економічній літературі називають власність, власність на засоби виробництва, капітал та ін. Однак власність за своїм соціально-економічним змістом охоплює не лише сукупність виробничих відносин будь-якого суспільного способу виробництва, а й низку надбудовних елементів (соціальний,
правовий, політичний та ін.) (див. Власність), і не може бути О. в. в. З погляду методології економічного дослідження такий підхід означає ототожнення системи з її окремим, хоча й найважливішим, елементом і є науково необгрунтованим. З точки зору системно-структурного аналізу відносин економічної власності пошук О. в. в. в межах суспільного способу виробництва необхідно вести серед основних конкретних форм цієї власності на певному етапі розвитку цього способу виробництва, беручи до уваги рух власності на засоби виробництва у сфері безпосереднього виробництва у взаємозв’язку з дією основного економічного закону
капіталізму і розвитком основної економічної суперечності. Близькими за методологічною, а отже, й теоретичною некоректністю, є твердження, що О. в. в. – власність на засоби виробництва. Оскільки економічний зміст власності на засоби виробництва, процесу її відтворення розкривається у певній підсистемі економічних законів і категорій в усіх сферах суспільного відтворення, в різних суспільно-економічних формаціях (див. Власність на засоби виробництва), вона також не є О. в. в. Пошук такого відношення слід вести в межах окремого типу власності на засоби виробництва у визначальній сфері суспільного відтворення – сфері безпосереднього виробництва. Капітал, який за капіталістичного способу виробництва є його суспільною формою і за винятком дрібнотоварної власності, яка безпосередньо та опосередковано підпорядкована капіталу, охоплює сукупність відносин економічної власності капіталізму, не відповідає вимогам О. в. в., тому таке відношення може існувати серед окремих форм капіталу, розвиток і функціонування яких пов’язані зі сферою безпосереднього виробництва. Усім цим вимогам відповідає виділений К. Марксом на нижчій стадії капіталізму як О. в. в. промисловий капітал, відокремлений від капіталу торгового і позичкового. Це зумовлено, по-перше, тим, що він виробляє додаткову вартість через безпосереднє привласнення безоплатної чужої праці. Отже, О. в. в. нерозривно пов’язане з основним економічним законом капіталізму, оскільки виробництво додаткової вартості або нажива – абсолютний закон цього способу виробництва. По-друге, ця категорія виражає відносини капіталістичної власності в процесі руху у визначальній сфері – сфері безпосереднього виробництва. По-третє, дотримується принцип примату виробництва. По-четверте, промисловий капітал зумовлює капіталістичний характер виробництва – найглибинніша сутність цього ладу. По-п’яте, промисловий капітал як О. в. в. нерозривно пов’язаний з основною економічною суперечністю капіталізму – між суспільним характером виробництва і капіталістичною формою привласнення, відображаючи її у сфері безпосереднього виробництва. По-шосте, промисловий капітал органічно пов’язаний з основним соціальним антагонізмом буржуазного ладу – між працею і капіталом, оскільки охоплює класову протилежність між капіталістами і найманими працівниками. Як категорія базису О. в. в. капіталізму визначає не лише інші елементи виробничих відносин, а й соціальні, політичні відносини. О. в. в. капіталізму, по-сьоме, генетично пов’язане з вихідним економічним відношенням цього способу виробництва, з його елементарною клітинкою – товаром. Цей зв’язок, з одного боку, виявляється у з’ясуванні основних форм руху суперечностей товару, якими є суперечність між споживною вартістю і вартістю, протилежність між конкретною та абстрактною працею, покладеною в їх основу, та іншими суперечностями, а з іншого – у зіставленні суперечності між процесом праці і процесом зростання вартості з суперечностями між товаром і промисловим капіталом. У процесі еволюції капіталізму у вищу стадію та розвитку на власній основі (що передбачає діалектичне заперечення попередньої) змінюється і О. в. в. Ним стає фінансовий капітал, однак не у всіх сферах суспільного відтворення, а лише у сфері безпосереднього виробництва. Оскільки у межах вищої стадії виділяють монополістичний і державно-монополістичний ступені, то з переходом першого ступеня у другий О. в. в. стає державно-монополістичний капітал, що розвивається у сфері безпосереднього виробництва. Персоніфікатором О. в. в. на нижчій стадії капіталізму були промислові капіталісти, на нижчому ступені вищої стадії – фінансова олігархія, на вищому ступені цієї стадії – державно-монополістична олігархія. З утворенням регіональних економічних об’єднань типу ЄС О. в. в. починає розвиватись на інтернаціональній основі.