Головна ⇒ 📌Довідник з української мови ⇒ Основні терміни стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення

Основні терміни стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення

Стилістика української мови

Основні терміни стилістики

Як і кожна інша галузь знань, стилістика оперує великою кількістю своєрідних, тільки їй властивих мовознавчих термінів. До основних термінів стилістики належать: “стилістика”, “стилістична система мови”, “стилістична структура мови”, “стилістема”, “стиль мови”.

Стилістика являє собою лінгвістичне вчення про закономірне і всенародно усталене функціонування мови, її основних структурних частин (фонетичного складу, лексики, фразеології, граматичної

будови), всіх мовних одиниць, а також учення про мовні стилі, жанри, форми мови – усну й писемну, про використання мовних одиниць з якнайбільшою комунікативною доцільністю, з дотриманням при цьому властивих мовним явищам усталених стильових і стилістичних норм, емоційно-почуттєвого й експресивного (виражального) забарвлення. Стилістикою передбачається усвідомлене і якнайдоцільніше використання всіх мовних одиниць під кутом зору властивих їм функцій – розумово-логічних, емоційно нейтральних і образних. До уваги беруться всі можливі умови спілкування мовців, використання ними як типових, так і особистісних,

індивідуальних мовних засобів вираження думок і почувань. Отже, стилістика – лінгвістичне вчення про комунікативну різноманітність і спроможність мовних одиниць, тому її можна назвати “душею” кожної мови.

Семантично близькими є терміни “стилістична система мови” і “стилістична структура мови”. Вони становлять відгалуження й особливий вияв таких назв і позначуваних ними реалій, як система мови і структура мови.

Терміном система (грец. systema – ціле, складене з частин) мови прийнято акцентувати на тому, що всі мовні одиниці (фонетичні, лексичні, граматичні) перебувають між собою в певній усталеній взаємозалежності.

Найелементарніша й найменша системна мовна одиниця (“системка”) – це слово з двох фонем. Наприклад, слово на (прийменник), але ан – тільки штучне поєднання двох фонем, яке ніякої колективно усвідомлюваної функції не виконує. Системність слова закон ще очевидніша, не допускає будь-якого вилучення чи перестановки фонем у ньому (інакше слово зруйнується – вимовно, граматично і значеннєво). Ш, е повніше системний характер мови виявляється в реченнях. Чим словесно розгалуженіше речення, тим ширшою є системність його побудови з різнотипних мовних одиниць.

Система мови як всемовне явище і поняття про нього має розгалужений і різний за обсягом внутрішній поділ:

– фонетико – фонологічна система мови (система голосних фонем, система приголосних звуків);

– лексична система мови;

– фразеологічна система;

– граматична (окремо морфемна, словотвірна, морфологічна і синтаксична)система;

– графічна, орфографічна й пунктуаційна системи мови;

– система частин мови (іменників, прикметників тощо).

Кожна з мов однаковою мірою становить окрему систему, тобто певне організоване ціле, утворене сукупністю однотипних і різнотипних мовних одиниць як структурних елементів мови. Однак мови різняться не цим, а своєю неповторною, індивідуальною структурою (лат. structura – побудова, розміщення).

Структура мови – це своєрідно національне поєднання всіх мовних явищ, ознак, завдяки яким мова утворилась і функціонує саме як рідна для певного народу, нації; усе те, чим будь-яка мова відрізняється від усіх інших мов. Наприклад, фонеми української літературної мови ні своєю кількістю, ні – ще більшою мірою – якістю не збігаються з фонемами жодної іншої мови. Це одна з індивідуально-розрізнювальних особливостей не системи української мови, а її структури (фонематичної, фонемної, звукової). Термін “структура” містить вказівку на те, як саме в різних мовах виражається те саме значення і та сама функція. Пор.: укр. зеленіший, зеленіша, зеленіше, зеленіші і більш зелений, більш зелена, більш зелене, більш зелені – обидві прикметникові форми вищого ступеня змінювані; рос. зеленее (для всіх трьох родів) і паралельно (подібно до української мови): более зеленый (зеленая, зеленое, зеленые ). В українській мові кличний відмінок іменників часто відрізняється своєю формою від називного відмінка: Степане, Миколо, сестро, весно, доле та ін., а в російській мові таких відмінностей немає. У німецькій мові лише 4 відмінки іменників. У японській мові 11 відмінків, в естонській – 15, в угорській – 21. По-українськи: Він може спілкуватись французькою мовою (по-французькому, по-французьки), а по-російськи. Он может общаться на французском языке (по-французски ).

Отже, мови різняться одна від одної своєю структурою. У кожній мові є багато таких ознак, яких немає в інших мовах. У системі мови потенційно сконцентровані стилістичні можливості мови, а в структурі мови ці можливості своєрідно реалізуються, втілюються.

Терміном стилістема доцільно називати функцію кожної окремої мовної одиниці (окремого звука, морфеми, слова, словосполучення чи речення). Із певної кількості своєрідних стилістем формується стиль мови – один з лексико-граматичних і стилістичних способів її вияву. Та ж сама мовна одиниця (переважно слово) може бути поліфункціональною, тобто здатною виконувати кілька, навіть багато функцій. Це простежується в незліченній кількості багатозначних слів у кожній розвиненій мові. Наприклад, за дієсловом різати вже усталилось 13 найважливіших лексичних значень, або семем, сем (Словник української мови; далі – СУМ): 1) чим-небудь, переважно гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого: різати скло; 2) убивати кого-небудь холодною зброєю, ранити частину (частини) тіла людини: Мовчки різали панів (В. Сосюра); різати руки, лице гострою травою; 3) відокремлювати що-небудь від основи кореня: різати виноград; 4) розмежовувати земельний масив: А панську землю ріжте, як хочете! (М. Стельмах); 5) врізаючись, проникаючи у що-небудь, залишати на ньому сліди, борозни: Санчата з легким хрупанням різали полосками… сніг (Г. Тютюнник); 6) робити хірургічну операцію: лікар ріже палець; 7) викликати різкий біль, болючі відчуття: Нас більше сонце не палило, не різав ніг сухий пісок (О. Олесь); 8) викликати в кого-небудь труднощі, змушувати опинитися в складному становищі, підводити: літаки нас ріжуть; 9) наїжджаючи на кого-небудь, вбивати (про трамвай, поїзд): Там, кажуть, тих трамваїв, що кожного дня людей ріжуть (Г. Тютюнник); 10) забивати свійських тварин, птахів на м’ясо: Почали муку сіяти, птицю різати (Г. Квітка-Основ’яненко); 11) для вираження категоричної незгоди з чим-небудь, відмова від чогось: Я не піду, хоч мене ріжте (Панас Мирний); 12) для підкреслення чиєїсь упертості чи стійкості: …хоч би мене різали, я б не плакав! (Леся Українка); 13) різати воду, різати повітря, різати правду. Ці та інші функції дієслова різати сформувались на основі його семантики, це його стилістеми, тобто властиві цьому слову стилістичні функції. Поза семантикою повнозначного слова немає і його функції як особливої стилістичної реалії. Функція ж службового слова – не власне семантична, а релятивна (відносна), нею доповнюється функція повнозначних слів.

Отже, виявлення й коментування найважливіших стилістичних термінів (стилістика, стиль мови, стилістема та ін.) становлять основу для розуміння всієї системи мовностилістичних одиниць.