Освіта професійна – освіта, спрямована на засвоєння загальних і професійних знань з метою формування професійних та загальноосвітніх знань, навичок, освітньо-кваліфікаційного рівня. Освітньо-кваліфікаційний рівень означає характеристику освіти за ступенем сформованості знань і вмінь працівника, які забезпечують його здатність виконувати відповідні функції та завдання. Згідно із законодавством України, встановлено такі рівні професійної освіти: професійно-технічна, базова, повна вища, – та освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований
робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. О. п. здобувають у відповідних закладах. З часу проголошення незалежності України О. п. зазнала значної деформації. Так, хоча кількість професійно-технічних училищ (ПТУ) за 1990-2003 зросла з 742 до 953, проте чисельність учнів скоротилась з 757 тис. до 493 тис. Важливою причиною такої деформації стало те, що 1991 скасовано законодавче закріплення обов’язкової загальної середньої освіти та О. п. (відновлені 1996). Ще одним чинником руйнування О. п. стала приватизація багатьох ПТУ. Наприкінці 2003 в Україні, незважаючи на велику армію безробітних, водночас не вистачало
більше як 160 тис. висококваліфікованих робітників і спеціалістів. Проте багато з сучасних та, ймовірно, майбутніх випускників ПТУ іммігрують і будуть іммігрувати у пошуках більш високооплачуваної роботи, поповнюючи ряди так званих “човників”. Значно погіршилось фінансування ПТУ (обсяг фінансування покривав лише третину необхідних коштів), внаслідок чого приблизно на третину покривалися витрати на підготовку необхідних спеціалістів; не оновлювалась матеріально-технічна база ПТУ; значно зменшувався кадровий потенціал. Так, наприкінці 90-х у них налічувалось лише бл. 9 тис. майстрів виробничого навчання (тобто менше 35% потреби), було скасовано безоплатне харчування в ПТУ, а отже, порушено Закон “Про освіту”. В останні роки ситуація щодо фінансування ПТУ та поповнення їх новими кадрами дещо поліпшилась. Водночас в Україні спостерігаються певні позитивні зміни у цій сфері. Так, відкрито навчальні заклади нового типу – вищі ПТУ, в яких до 20% найздібніших учнів продовжують навчання за широкою програмою, а після закінчення стають спеціалістами найвищого класу. Загалом з метою поліпшення О. п. та якості підготовки спеціалістів необхідно відновити фінансування в достатніх обсягах; здійснити підготовку майстрів виробничого навчання нового покоління, здатних готувати кадри для роботи з інформаційно-насиченою технікою та інформаційними технологіями, шляхом зміни системи оподаткування доходів, які отримують ПТУ від виробничої діяльності, а також звільнення їх від сплати податків на таку діяльність; залишати їм частину зароблених коштів, а також запроваджувати часткове самофінансування з метою спрямування цих коштів на зміцнення матеріально-технічної бази; розробити номенклатуру підготовки спеціалістів різних робітничих професій і постійно удосконалювати її з урахуванням новітніх досягнень НТР та інформаційної революції; дотримуватися вимог чинного законодавства щодо чисельності учнів ПТУ у розрахунку на 10 тис. населення та ін. Без таких змін проблема підготовки кваліфікованих кадрів не буде вирішена. Так, якщо темпи скорочення підготовки професійних кадрів залишаться такими ж, 2015 потреби промисловості задовольнятимуться лише на 30 – 37%. Зараз в Україні лише 21% працівників є висококваліфікованими, тоді як у США – 43%, Німеччині – 56%, Японії – 72%.
Loading...