Перехідна економіка в країнах, що розвиваються – процес трансформації різних типів економічних систем і їх економічних секторів у сутнісно нові шляхом еволюції або за допомогою радикальних економічних реформ. Особливості перехідного періоду країн, що розвиваються, зумовлені тим, що у більшості з них (переважно слаборозвинених) існують різні соціально-економічні сектори: державно-суспільний, який здебільшого відображає інтереси всієї нації; державно-капіталістичний, що розвивається насамперед в інтересах національної буржуазії (промислової,
торговельної, банкірів тощо); кооперативний, що втілює інтереси частини селянства, зайнятого товарним виробництвом; дрібнотоварний, розвиток якого виражає інтереси дрібних товаровиробників (ремісників, селян, кустарів, дрібних торговців та ін.); натуральні форми господарства (общинно-патріархальна, напівфеодальна), які грунтуються на оренді землі частиною населення у великих землевласників; змішані форми. Вирішальна роль державного сектора зумовлена: низьким розвитком економічної та соціальної інфраструктур, що формуються лід впливом держави; провідною роллю держави та державного сектора економіки
у боротьбі за економічну незалежність, виконанням державою функцій нагромадження капіталу, інвестування за відсутності численного, досвідченого класу підприємців і низького життєвого рівня населення; домінуванням держави у проведенні аграрної реформи, структурних перетворень в економіці, розвитку базових галузей промисловості; виконанням державним сектором інтегруючої ролі у взаємодії інших секторів і перетворенні системи в єдине ціле; протистоянням держави іноземному капіталу, залученню іноземних інвестицій до національної економіки; спроможністю держави найбільшою мірою розвивати науку, оволодівати досягненнями НТП та ін. Для переважної більшості таких країн найважливішим напрямом подолання економічної відсталості є індустріалізація. Цей процес в різних країнах відбувається нерівномірно, в більшості починається зі створення виробничої інфраструктури, з перетворень у сільському господарстві та добувній промисловості. Аграрні перетворення у слаборозвинених країнах необхідно здійснювати через скасування панщини та заміну її орендою; викуп або націоналізацію державою частини земель великих землевласників та їх розподіл серед малоземельних селян із наступною виплатою певної ренти; організацію кооперативних господарств; надання державою допомоги для поліпшення матеріально-технічної бази сільського господарства, пільгових кредитів, забезпечення високоврожайними сортами, консультаційних послуг щодо оцінки земель, вибору сільськогосподарських культур, упровадження передових досягнень аграрної науки у виробництво та ін. ТНК намагаються перемістити екологічно шкідливі й трудомісткі галузі промисловості у країни, які стали на шлях інтенсивної індустріалізації, розвинені країни вдаються до дискримінаційних заходів у сфері зовнішньої торгівлі, активно впроваджують політику “ножиць цін” тощо. Це призводить до кризи заборгованості, викачування значної частки національного багатства з країн, що розвиваються. З часу створення СОТ (1995) країни, що розвиваються, скоротили митні тарифи вдвічі, а розвинені – збільшили їх, внаслідок чого перші втратили понад 130 млрд дол. Класифікувати країни, в яких відбувається перехід від однієї економічної системи в іншу, найдоцільніше за ознаками форм інформаційного підходу. За цими ознаками відбувається, по-перше, перехід більшості слаборозвинених країн, у яких переважає багатоукладна економіка, до економічної системи капіталізму. Нині налічується бл. 80 таких країн, які є економічно відсталими, не пройшли стадії індустріалізації, а їх населення переважно зайняте в сільському господарстві. По-друге, перехід великої групи постсоціалістичних країн (більшість з них за економічним розвитком належать до країн, що розвиваються) до капіталістичної економіки, які, однак, залежно від характеру проведених в них економічних реформ переходять або до капіталізму зразка XIX ст. або до сучасної соціально орієнтованої чи змішаної економіки.
Loading...