Підцарство Найпростіші. Амеба звичайна
НАЙПРОСТІШІ
У цій темі школярі ознайомлюються з одноклітинними тваринами, їхньою загальною характеристикою й різноманітністю, одержують загальне уявлення про паразитичних найпростіших, довідуються про роль найпростіших в екосистемах і їхнє значення для людини.
УРОК № 9
Тема. Підцарство Найпростіші. Амеба звичайна.
Мета: ознайомити учнів з найпростішими тваринами, дати їхню загальну характеристику, розповісти про конкретних представників.
Обладнання й матеріали: підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми,
Базові поняття й терміни: клітина, одноклітинні тваринні організми, амеба.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
I. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності
Обговорення питання
Як ви думаєте, чим одноклітинні організми відрізняються від багатоклітинних, крім кількості клітин?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
1. Загальна характеристика одноклітинних тварин
Школярі вже знають про одноклітинних рослини,
До одноклітинних тварин належать понад 30 тисяч видів, що живуть на дні й у товщі води морських і прісних водоймищ, вологому грунті. Понад 3,5 тисяч видів є паразитами людини й тварин. Розміри тіла найпростіших, в основному, мікроскопічні, але зустрічаються й більші, що сягають декількох міліметрів і навіть сантиметрів.
Які риси споріднюють ці організми?
Насамперед ті, у яких всі функції живого виконує одна клітина. їхнє одноклітинне тіло має функції цілісного організму, які виконуються органелами спільного призначення (ядро, ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, мітохондрії, рибосоми й ін.) й спеціального (травні та скорочувальні-вакуолі, джгутики, війки тощо). Узгоджено функціонуючи, вони забезпечують окремій клітині можливість існувати як самостійний організм.
Покрови найпростіших представлені або тільки плазматичною мембраною, або ще й щільною, досить гнучкою й еластичною оболонкою – пелікулою, що надає їм відносної сталості форми тіла. У цитоплазмі чітко вирізняються два шари: поверхневий, більш щільний – ектоплазма, і внутрішній, більш рідкий і зернистий – ендоплазма, у якій розташовуються органели найпростіших.
Органоїди руху більшості видів – псевдоніжки, джгутики або численні короткі війки.
Переважна більшість найпростіших живиться бактеріями, одноклітинними водоростями, частками відмерлих рослин, що розкладаються, і тварин – детритом, а паразитичні форми – соками, тканиною, або кров’ю хазяїна, в організмі якого вони живуть. їжа перетравлюється в травних вакуолях під дією ферментів лізосом. Розчинені поживні речовини надходять у цитоплазму, а неперетравлені залишки видаляються з клітини.
У прісноводних одноклітинних тварин є скорочувальні вакуолі, які видаляють надлишок води із клітини. У морських і паразитичних найпростіших скорочувальні вакуолі, як правило, відсутні.
Газообмін в одноклітинних тварин здійснюється всією поверхнею тіла. Подразливість у найпростіших проявляється у формі таксисів. Найпростіші розмножуються безстатевим способом, але для всіх інфузорій характерний статевий процес – кон’югація, при якій дві кон’югуючі особини обмінюються спадкоємною інформацією, після чого розходяться. Збільшення числа особин при цьому не відбувається.
У деяких видів найпростіших, наприклад малярійного плазмодія, крім безстатевого відбувається й статеве розмноження, тобто спостерігається чергування безстатевого й статевого поколінь.
2. Особливості життєдіяльності одноклітинних тварин
Більшість найпростіших має здатність переживати несприятливі умови в стані спочиваючої стадії – цисти. При цьому клітина округлюється, втягує або відкидає органоїди руху й покривається щільною захисною оболонкою. Стадія цисти надає можливість найпростішому не тільки переживати в неактивному стані несприятливі умови, але й розселятися. Потрапивши у сприятливі умови, найпростіше залишає оболонку цисти й починає живитися й розмножуватися.
Як повноцінні живі організми, найпростіші реагують на впливи зовнішнього середовища, тобто мають подразливість. Відповідні реакції найпростіших на різні подразники одержали назву таксисів. Вони проявляються в основному у формі руху. Таксиси можуть бути позитивними, якщо тварина рухається до джерела подразника, і негативними, якщо вона йде від подразника. Так, евглені зеленій властивий позитивний фототаксис – рух до джерела світла, а інфузорії туфельці – негативний хемотаксис – рух у зворотний бік від розміщеного у воді кристалика солі тощо. Таксиси дозволяють найпростішим знаходити найбільш відповідні для їхнього життя умови і йти від несприятливих впливів середовища.
3. Амеба звичайна
Типовий представник саркодових, мешканець прісних водойм із мулистим дном. Її тіло досягає в діаметрі 0,1 мм і зовні вона вкрита най тоншою плазмалемою (щільна оболонка відсутня). Форма тіла непостійна через лопатоподібні виступи цитоплазми, які утворюють на різних його ділянках псевдоніжки. За допомогою псевдоніжок тварина рухається, повільно “перетікаючи” з одного місця на інше.
У процесі руху амеба натрапляє на дрібні харчові частки (бактерії, водорості, інші найпростіші тощо), обтікає їх своїми псевдоніжками і втягує усередину цитоплазми. Навколо цієї харчової грудочки утворюється травна вакуоля. їжа перетравлюється за допомогою травних ферментів, які виділяються цитоплазмою. Рідкі продукти перетравлювання потрапляють у цитоплазму, а неперетравлені рештки викидаються із травної вакуолі назовні при її наближенні до будь-якої ділянки поверхні тіла амеби.
Дихання здійснюється усією поверхнею тіла. Надлишок води й продукти обміну речовин, що затримуються в ньому, видаляються за допомогою скоротливої вакуолі, яка має вид пухирця, що при досягненні певного об’єму виливає вміст назовні. У звичайної амеби одне ядро. Розмноження відбувається шляхом поділу клітини навпіл. При висиханні водойми, охолодженні води й інших несприятливих змінах середовища амеба утворює цисту.
Інші представники саркодових – форамініфери – мешканці морів. Тіло форамініфери перебуває в захисній черепашці, зазвичай вапняковій. Через устя й численні пори, що пронизують стінки черепашки, висуваються псевдоніжки, які, переплітаючись між собою, утворюють ловецьку сітку для добування дрібних організмів, що служать їжею форамініфер.
Із черепашок, в яких колись жили форамініфери, сформувалися вапняки, крейда й інші осадові породи, що використовуються в будівництві, сільському господарстві. Викопні форамініфери мають неабияке значення при пошуках нафти та інших корисних копалин.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Робота з підручником
Школярі розглядають малюнки на с. 39, 40, ознайомлюючись із особливостями будови, живлення й розмноження амеби. Потім вони читають текст “Амеба звичайна” на с. 39, 40 і обговорюють запитання 4-7 на с. 41.
Робота із зошитом
Виконати завдання в зошиті [3, с. 10-13].
V. Самостійна робота учнів
Учні ознайомлюються з рубрикою “Запам’ятайте найважливіше” на с. 41, за необхідності записують висновки в зошит. Потім вони читають текст рубрики “Наука та науковці” на с. 41.
VI. Підсумки уроку
Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.
VII. Домашнє завдання
У підручнику [1] прочитати § 9, відповісти на запитання 1-3 після параграфа нас. 41. У зошиті [2] підготуватися до лабораторної роботи № 2 “Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших з водойми або акваріума”.
У зошиті [3, с. 10-13] виконати завдання.