Підприємство приватне – вид підприємства, суб’єктом якого є одна фізична особа, що самостійно управляє всіма стадіями виробничої та комерційної діяльності, економічними відносинами на підприємстві й несе повну відповідальність за його зобов’язаннями перед іншими підприємствами і кредиторами. Різновиди П. п. – приватнотрудове і приватнокапіталістичне. Приватнотрудове – підприємство, в якому одна фізична особа є водночас і власником, і працівником (до процесу праці можуть долучатися члени її сім’ї), не наймає робочої сили.
Приватнокапіталістичне підприємство базується на праці найманих працівників, а контроль за процесом праці та управління власністю здійснює функціонуючий капіталіст. Форма економічної реалізації приватнокапіталістичної власності на такому підприємстві – привласнення додаткової вартості у вигляді підприємницького доходу. Решту додаткової вартості підприємець сплачує за кредити у формі відсотка, вилучає держава у формі податків та ін. Проміжна ланка між цими видами П. п. – підприємство, на якому власник водночас виконує і фізичну працю, і наймає певну кількість робочої сили, однак створеного додаткового
продукту недостатньо, щоб забезпечити розширене відтворення підприємства та якісне відтворення робочої сили власника-підприємця. Для трудового П. п. характерна соціально-економічна єдність безпосередніх виробників і засобів виробництва, а отже, праці та власності, що базується здебільшого на їх техніко-економічній єдності – на відсутності відчуження безпосереднього працівника від процесу праці, передбачає наявність у них змістовної праці (такою за сучасних умов є праця ремісника, фермера, конструктора, вченого-дослідника, винахідника та ін.). У розвинених країнах світу П. п. найпоширеніші у сільському та лісовому господарствах, будівництві, сфері послуг (торгівлі, громадському харчуванні, заготівлі) та збуту. У країнах ЄС до 35% П. п. функціонує у сфері торгівлі, до 20% – у сфері послуг. У США майже 60% фермерських господарств обходяться без найманої робочої сили. Водночас переважна більшість фермерських господарств неспроможна власною працею забезпечити розширене відтворення, що спричинено, зокрема, дискримінаційною ціновою політикою промислових компаній, транспортних монополій, відсутністю повного паритету цін. П. п. мобільніші в управлінні, у переорієнтації на випуск товарів і послуг, на які пред’являє попит динамічна ринкова кон’юнктура, у повнішому використанні різноманітних ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових та ін.), в оперативному їх створенні, потребують значно менше стартового капіталу. Водночас на П. п. капіталістичного типу існує вищий ступінь експлуатації, або самоексплуатації на П. п. трудових, найманої праці (щоб вижити, вони повинні подовжувати тривалість робочого дня, підвищувати інтенсивність праці, зменшувати заробітну плату, економити на техніці безпеки, умовах праці тощо). Такі підприємства неспроможні впроваджувати новітні досягнення науки і техніки (див. Мале підприємство) тощо. Наймані працівники на П. п. капіталістичного типу меншою мірою захищені соціально, відносини менеджменту позначені ознаками авторитаризму. Для П. п. дорожчі кредити, їх важче отримати. В Україні до цих труднощів додалися запровадження наприкінці 90-х складної й заплутаної системи обліку й оподаткування, нестача обігових коштів, посилення адміністративного тиску (1998 суб’єктів підприємницької діяльності перевіряли понад 70 разів на рік, на таку перевірку мали право 28 організацій; щоб отримати дозвіл на будівництво нового заводу, майбутній підприємець повинен був зібрати 74 підписи в різних інстанціях), власників таких підприємств переслідував рекет, розширювалися види діяльності, які потребували ліцензування, що змушувало П. п. вдосконалювати систему підкупу державних чиновників (ці негативні явища значною мірою усунені з 2005); зростання цін і тарифів на енергоносії, пально-мастильні матеріали, транспортні послуги та ін. Характерним для власників П. п. є брак управлінського досвіду, інформації, негативний вплив монополістичних об’єднань, що спричиняє найвищий рівень їх банкрутств. Доходи переважної більшості власників П. п. трудових у розвинених країнах світу в 90-х XX ст. були нижчі, ніж заробітна плата кваліфікованих найманих працівників. Назва П. п. повинна містити прізвище та ім’я засновника. Водночас П. п. кількісно переважають у більшості розвинених країн і т. зв. постсоціалістичних країнах (див. Власність приватна). Частину створеної на П. п. трудових вартості, а на П. п. капіталістичних – додаткової вартості через механізм цін, контрактно-субпідрядну систему привласнюють великі корпорації – відбувається трансформація вартості як категорії простого товарного виробництва (якщо йдеться про механізм ціноутворення в межах дрібнотоварного сектора економіки) у її розвиненішу форму – ринкову вартість, а останньої – в монопольну вартість, з одного боку, а ціни виробництва як категорії капіталістичного товарного виробництва на нижчій стадії його розвитку – в аналогічну розвинену форму, властиву товарному виробництву на вищій стадії капіталізму, тобто в монопольну ціну виробництва – з іншого. Матеріально-речовий зміст П. п. трудових – процес індивідуальної або сімейної праці з використанням відносно простих знарядь, технології за майже цілковитої відсутності одиничного поділу праці. Суспільна форма П. п. трудових формується у результаті встановлення цін на виготовлені ними товари і послуги, їх реалізації, отримання кредитів і плати за них, сплати податків до державного бюджету та ін. Матеріально-речовий зміст сучасних П. п. капіталістичних – процес колективної праці найманих працівників з використанням системи машин і, частково, автоматизованої техніки (базується на ручній, машинній і, частково, автоматизованій праці) з певною мірою розвиненим одиничним поділом праці, наявність сталих відносин спеціалізації, кооперування з підприємствами монополізованого та не монополізованого секторів економіки, незначним рівнем концентрації виробництва та ін. Суспільна форма цих підприємств – підсистема відносин економічної власності між власниками засобів виробництва і найманими працівниками, з одного боку, П. п. даного типу та іншими юридичними особами щодо цін на товари і послуги, які вони реалізують на національному та інтернаціональному ринках, плати за кредити, сплаті податків – з іншого.
Loading...