Головна ⇒ 📌Фінансовий ринок ⇒ Податкова політика держави

Податкова політика держави

ФІНАНСИ

Розділ 6.

ПОДАТКИ І ПОДАТКОВА СИСТЕМА

6.5. Податкова політика держави

Організація оподаткування має значний вплив на суспільне життя. Податки в руках одних управлінців можуть бути знаряддям та інструментом стабілізації та економічного процвітання в державі, а в руках інших – засобом нестабільності та економічного саморуйнування.

Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів

грошових ресурсів держави.

Дбаючи про формування державних грошових фондів за рахунок податків і податкових платежів та встановлюючи нові види та форми оподаткування, державні структури повинні провадити таку податкову політику, яка має оптимально поєднувати інтереси держави і платників податків. Про оптимальність із погляду платників можна сказати словами французького економіста Леруа Больє: “Найкращий податок – то найменший податок”. Звичайно, теоретики не можуть сприймати оптимальність так просто й безпосередньо. На їх погляд, вона полягає в максимізації індивідуально очікуваної корисності

від різних комбінацій в оподаткуванні: співвідношення прямих і непрямих податків; диференціації оподаткування за окремими секторами економіки (промисловість, сільське господарство, житлово-комунальна сфера); дії окремих податків (прибуткового, податку на товари та ін.).

Успішне проведення податкової політики можливе за умови наукового поєднання таких критеріїв:

– фіскальної достатності;

– економічної ефективності;

– соціальної справедливості;

– стабільності;

– гнучкості.

Розглянемо їх більш детально.

Критерій фіскальної достатності зводиться до того, що, провадячи податкову політику, треба забезпечити такий обсяг податкових надходжень, який є оптимально бажаним згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини. Досліджуючи значення цього критерію, можна помітити чітку пропорційну залежність між нормою оподаткування та обсягом податкових надходжень: чим вища норма оподаткування, тим вищі обсяги податкових надходжень. Цю залежність можна відобразити за допомогою простої математичної формули:

Де: y – загальний обсяг податкових надходжень;

А1 – коефіцієнт регресії, який характеризує рівень залежності податкових надходжень від норми оподаткування, причому А1 < 1;

Т – рівень оподаткування у державі.

Залежність між обсягом податкових надходжень та рівнем оподаткування у державі відображається за допомогою графіка рис. 1.

Рис. 1. Залежність між обсягом податкових надходжень і рівнем оподаткування у державі

За нульового рівня оподаткування, податкові надходження відсутні. Зі збільшенням норми оподаткування, податкові надходження до бюджету збільшуватимуться, хоча темпи росту податкових надходжень будуть повільнішими, ніж темпи росту норми оподаткування.

Залежність економічної ефективності діяльності суб’єктів господарювання від рівня оподаткування досліджується за допомогою аналізу обсягу чистого доходу (прибутку) суб’єкта господарювання.

Математична функція залежності критерію економічної ефективності від рівня оподаткування має вигляд:

Де: ЧД – обсяг чистого доходу;

А2 – коефіцієнт залежності чистого доходу від рівня оподаткування;

Т – рівень оподаткування.

Із графічного зображення рис. 2. видно – якщо рівень оподаткування в країні наближається до 100%, то обсяг чистого доходу згідно з гіперболічною кривою прямує до 0.

Суть критерію соціальної справедливості щодо встановлення рівня оподаткування визначається за двома аспектами:

– скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків та податкових платежів;

– повернення частки номінальних доходів до конкретних платників, перерозподілених за допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров’я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).

Рис. 2. Функція залежності критерію економічної ефективності від рівня оподаткування

Перший аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціональною залежністю:

Де: РД – реальні доходи платників податку;

НД – номінальні доходи платників податку;

А3 – коефіцієнт залежності обсягу реальних доходів платників податку від рівня оподаткування;

Т – рівень оподаткування.

Графічне зображення залежності реальних доходів платників податків від рівня оподаткування відображається на графіку рис. 3.

Рис. 3. Залежність реальних доходів платників податків

Від рівня оподаткування

Із графіка видно, що обсяг реальних доходів безпосередньо залежить від величини рівня оподаткування: чим вищий рівень оподаткування, тим нижчі реальні доходи конкретних платників податку.

Інший аспект критерію соціальної справедливості відображається наступною функціонального залежністю:

Де: СБ – фінансовані із бюджету суспільні блага і трансфертні платежі;

Т – рівень оподаткування;

А4 – коефіцієнт залежності обсягу суспільних благ від норми оподаткування.

Графічне зображення цієї залежності на рис. 4.

Рис. 4. Залежність обсягу суспільних благ від рівня оподаткування

Між рівнем оподаткування та обсягом повернення раніше сплачених податків (правда, це повернення відносне – завдяки отриманню фінансованих з бюджету суспільних благ і трансфертних платежів) існує певна параболічна залежність. Причому, збільшення норми оподаткування в державі приводить до абсолютного зростання обсягу трансфертних платежів з бюджету. Але темпи росту фінансованих з бюджету суспільних благ відстають від темпів росту рівня оподаткування.

У реальному суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов’язані та взаємозалежні.

Для окремих держав імовірні різні варіанти поєднання критеріїв здійснення податкової політики. Все залежить від обраних коефіцієнтів залежностей А1, А2, А3, А4, основою для встановлення яких є економічна доктрина держави.

Важливого значення у проведенні оптимальної податкової політики в державі надається й критерію стабільності. Ніякий закон, навіть найкращий, не запрацює на повну силу, якщо постійно приймати до нього поправки та зауваження. Стабільність податкової політики передбачає незмінність правового регламентування справляння податків та зборів протягом певного податкового періоду. За допомогою цього критерію досягається два позитивних чинники:

– суб’єкти господарювання внаслідок існування стабільного законодавства, що регламентує податкові взаємовідносини із державою, в змозі правильно обрати напрямки фінансової стратегії та отримати заплановані прибутки;

– покращується податкова робота як платників податків, так і органів державної податкової адміністрації.

Але треба зауважити, що податкова політика повинна бути стабільною лише протягом певного податкового періоду Догматичність норм податкового регулювання суперечить реаліям економічного буття, і неврахування певних соціально-економічних змін у розвитку суспільства може призвести до непередбачуваних наслідків. Тому у податковій політиці необхідно враховувати критерій гнучкості. Він передбачає, що внаслідок певних змін у соціально-економічному бутті суспільства треба змінювати прийоми, методи та форми державного регулювання економіки, зокрема в сфері податків.

Критерій гнучкості діаметрально протилежний критерію стабільності. Критерій стабільності пов’язаний із податковою тактикою державного регулювання, що розробляється на певний проміжок часу, тоді як критерій гнучкості є податковою стратегією. Оптимальне врахування цих критеріїв забезпечує нормальні податкові взаємовідносини платників податку та держави.