Показник – кількісно-якісна характеристика певної властивості соціально-економічних об’єктів і процесів; якісно визначена величина, що є результатом виміру чи розрахунків. Існує два визначення П.: економічне й технологічне. Економічне визначення застосовують у сфері обліку, аналізу, статистики, планування. П., за економічними критеріями, – якісно визначена змінна величина, що набуває певного кількісного значення з множини можливих (наприклад, ВВП, рентабельність, фондоозброєність праці). Під П. розуміють також алгоритм його визначення
(обрахунку) за різними вихідними даними (рентабельність у відсотках до середньорічної суми основних і оборотних фондів та ін.). П. як інформаційна одиниця складається з найменування та кількісної характеристики. Найменування П. містить базу та конкретну частину, відображаючи його зміст і встановлюючи зв’язок із завданнями планування, обліку, контролю, аналізу відповідного об’єкта. База П. – його основний зміст, конкретна частина – реальний стан або зміни об’єкта, явища чи процесу управління у просторі й часі, а також позначення їх одиниць. База і конкретна частина П. використовуються для пошуку,
вибору та групування соціально-економічних явищ чи процесів. Значення П. підлягає обчислювальній обробці. У практиці автоматизованої обробки даних П. означає сукупність інформаційних характеристик (висловлювань), що має закінчене змістове значення, тобто містить кількісну характеристику певної властивості відображуваного об’єкта. Таке висловлювання має єдине кількісне значення, а також набір якісних ознак, необхідних для його безпомилкової ідентифікації. Під час обробки П. значення якісних ознак підлягають логічним операціям, а кількісних – обчислювальним. Найменування П. охоплює терміни, що позначають: об’єкт вимірювання (працівники, основні фонди тощо); стан чи процес, у якому перебуває об’єкт (потужність, випуск, витрати, збитки); формальну характеристику показника (сума, обсяг, приріст, різниця та ін.); доповнення (додаткові ознаки) не виражає основного економічного змісту П., а уточнює його конкретне кількісне значення. Склад додаткових ознак визначається по-різному, але охоплює терміни, що позначають час, до якого належить П. (момент, період), одиниці вимірювання, вид даних відповідно до функцій управління (планові, фактичні, нормативні), а також терміни, як вказують на виконання дії над вимірюваним об’єктом, місцезнаходження об’єкта, напрямок руху (найменування галузей, підприємств і організацій, міністерств відомств, територіальних одиниць та ін.). Кожен структурний елемент (ознака) П. може розглядатися як ознака класифікації множини П. (наприклад, за ознакою процесу – П., що характеризують стан і рух вимірюваного об’єкта; з них можна виокремити П., що характеризують процеси виробництва, розподілу, обміну, споживання та ін.); за ознакою об’єкта – П. трудових ресурсів, продукції, основних фондів, фінансів. Набір взаємопов’язаних П., що різнобічно характеризують об’єкт в аспекті конкретної задачі (комплексу задач), утворюють систему П., в якій має досягатися взаємопов’язаність і зіставність П. за обсягом понять і методологією виміру. За змістом П. поділяють на натуральні (для характеристики матеріально-речової структури виробництва), вартісні (для визначення загальних темпів і пропорцій розвитку національного господарства), кількісні (характеризують виробництво продукції, фізичні обсяги робіт) і якісні (відображають структуру, економічну та соціальну ефективність виробництва, продуктивність праці тощо).
Loading...