Показники економічної безпеки – кількісно-якісна характеристика внутрішньої безпеки країни в межах національної економічної системи. Так, у межах продуктивних сил ними є: загальноосвітній, професійний, культурний рівні людини – працівника, умови її праці, рівень економічного мислення, задоволення потреб, професійна мобільність – щодо основної продуктивної сили; ступінь фізичного та морального зношування техніки, рівень упровадження нових ресурсо – та енергоощадних біотехнологій, частка верстатів з числовим програмним управлінням,
“інтелектуальних роботів”, комп’ютерів п’ятого і шостого поколінь – щодо засобів виробництва; частка витрат на розвиток науки у ВВП, кількість винаходів, отриманих патентів і ступінь їх упровадження, обсяг витрат на розвиток науки в розрахунку на одного працівника, кількість венчурних підприємств, пріоритетність країни в декількох напрямах розвитку світової науки, ступінь захисту інтелектуальної власності – щодо такого відособленого елемента продуктивних сил, як наука; рівень упровадження нових форм організації виробництва і праці, систем заробітної плати, розвитку організаторських
навичок у працівників – щодо форм і методів організації виробництва; рівень розвитку інформаційних технологій, зокрема принципово нових засобів передання інформації, забезпеченості достовірною інформацією (різними її видами) суб’єктів економічної діяльності на мікро – та макрорівнях, рівень захисту державних інформаційних ресурсів, створення інформаційних ресурсів, інформаційних мереж, входження в інтернет, у т. ч. передусім великих підприємств та ін. – щодо інформації; ступінь використання нетрадиційних джерел енергії, рівень наукових досліджень на шляху до освоєння термоядерної енергії та ін. – щодо використовуваних людьми сил природи. У межах техніко – економічних відносин – ступінь участі в міжнародному поділі праці, зокрема в міжнародній спеціалізації та кооперуванні виробництва, кількість вітчизняних ТНК із центром базування в Україні, рівень національної концентрації виробництва, що дає змогу вітчизняним підприємствам конкурувати з іноземними ТНК та ін. У межах технологічного способу виробництва (єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин) – ступінь технологічного відчуження працівників від засобів виробництва, рівень відкритості або закритості національної економіки, співвідношення трьох технологічних способів виробництва (що базуються на ручній, машинній та автоматизованій праці), рівень екологічного забруднення, продовольчої, сировинної, енергетичної безпеки держави та ін. У межах організаційно-економічних відносин – рівень розробки та впровадження сучасних маркетингових досліджень, використання у менеджменті передових організаційних форм управління підприємствами, раціональне використання зарубіжного досвіду в цій сфері та ін. У межах відносин економічної власності – оптимальне співвідношення між типами і формами власності, ступінь їх економічної реалізації, ступінь реалізації власності людини – працівника на робочу силу загалом та оптимальне співвідношення в такій реалізації між різними категоріями працівників, наявність потужних і стабільних стимулів до праці, раціональний поділ на необхідний і додатковий продукти (ступінь експлуатації найманої праці), помірна інтенсивність праці, справедлива податкова система, раціональне управління власністю на мікро – і макрорівнях та ін. У межах суспільного способу виробництва – рівень розвитку економічної та соціальної інфраструктури, доходи населення, ступінь відповідності між продуктивними силами і відносинами економічної власності та ін.. В межах господарського механізму – оптимальне співвідношення між ринковими, корпоративними та державними важелями регулювання економіки (а в межах останнього між адміністративними, правовими й економічними важелями), міждержавним і наддержавним регулюванням, механізм використання економічних законів та ін. У межах економічного способу виробництва – рівень та якість життя, темпи економічного зростання, темпи інфляції, ступінь розвитку тіньової економіки, державний борг, дефіцит бюджету, конкурентоспроможність країни, оптимальне співвідношення між різними економічними укладами, наявність національного економічного планування та ін. Основними показниками зовнішньої економічної безпеки країни є активна участь у міжнародному поділі праці, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі наукомісткими товарами, патентами, “ноу-хау”, виважена зовнішньоекономічна політика (поєднання протекціонізму та лібералізму), відсутність залежності від єдиного джерела постачання енергетичних ресурсів, використання власної моделі соціально-економічного розвитку, входження у справедливі економічні союзи та ін.
Loading...