Позитивна економічна теорія – теорія у формі економікс, яка базується на філософії позитивізму, ігнорує пізнання причинно-наслідкових, а отже, сутнісних зв’язків, опирається здебільшого на описовий характер розрізнених фактів й ігнорує доцільність оцінних (нормативних) висновків. З філосоії позитивізму, зокрема, тверджень засновника цього напряму французького філософа 0. Конта про недоцільність розкриття сутності, а також причин певних явищ і процесів, також випливає висновок про необхідність описувати такі явища, що значною мірою
підкреслює суб’єктивістську спрямованість цього напряму. Цей аспект позитивізму найбільшою мірою втілюється в тлумаченні прихильниками постіндустріального суспільства сутності вартості, зокрема надання ними переваги маржиналістським концепціям при аналізі даної проблеми. Основним поняттям філософії позитивізму є “факт”. Цим пояснюється те, що в концепції постіндустріального суспільства безсистемно описуються різноманітні фактори сучасної дійсності (див. Постіндустріальне суспільство). Новітнім етапом розвитку позитивістської філософії є неопозитивізм, який, однак, поділяє базові методологічні
принципи позитивізму, а отже, і суб’єктивістську спрямованість своїх досліджень. Некоректність філософських засад позитивізму і неопозитивізму призвела до того, що на початку 50-х років XX ст. саме поняття “неопозитивізм” починає замінюватись поняттям “аналітична філософія”, а в 60 – 70 цього ж століття почала розвиватись течія, яка, хоча й зберігає певний зв’язок із загальними постулатами неопозитивізму, водночас критикує методологічну спрямованість даного напряму. Найвідомішими представниками цієї течії є американський філософ Т. Кун і англійський вчений І. Лакатос. Зокрема Т. Кун твердить про відсутність у науці фактів, які були б незалежними від певної моделі (парадигми) наукової діяльності, тобто сукупності відповідних методологічних ціннісних критеріїв, світоглядних засад, теоретичних стандартів та ін. Тому не факти, а теорія визначає, які саме факти повинні увійти при дослідженні практики. Загалом Т. Кун надавав великого значення філософським принципам пізнання, дотримання яких стає найбільш актуальним у період усвідомлення криз в науці, а обговорення її фундаментальних положень є важливою ознакою переходу від однієї застарілої парадигми до нової через наукову революцію. Англійські вчені дійшли висновку, що позитивізм як філософія застарів і не має широкої підтримки серед філософів; що цей напрям як доктрина сам потребує нормативних суджень (якими користується нормативна політична економія), що за такого підходу поняття “економічна ефективність” втрачає будь-який сенс, оскільки не можна вказати на найкраще розміщення ресурсів – адже така вказівка належить до нормативної економічної теорії, а отже, до нормативних висновків. Крім того, “позитивізм як філософія економічної науки також асоціюється з точкою зору, згідно з якою успіх економічних прогнозів не залежить від справедливості допущень, прийнятих при створенні моделі”. Дж. Гелбрейт стверджував, що економікс, залишаючись у вузьких межах ринкового мікро – і макроаналізу, що абстрагується від аналізу соціально-політичного життя, перестає бути наукою і перетворюється в “консервативну систему вірувань, яка претендує називатись наукою”. Відповідно до поділу економічної теорії на нормативну і позитивну розмежовують нормативний аналіз грунтується на оцінці явищ з погляду справедливості і несправедливості та ін., а отже, наближається до аналізу з боку інтересів великих соціальних верств і груп) і позитивний аналіз, який, як зазначалося, не дає оцінних (тобто нормативних) суджень, а лише констатує факти (наприклад, збільшення суспільно необхідних витрат зумовлює зростання вартості, а отже, ціни товару). Водночас деякі автори розглядають співвідношення між цими ланками економічної теорії спрощено. Так, Кемпбелл Р. Макконнелл та Стенлі Л. Брю стверджують, що “позитивна економікс” досліджує те, що є, тоді як нормативна економікс виражає суб’єктивні уявлення про те, що повинно бути”.
Loading...