Головна ⇒ 📌Історія ⇒ Практичне заняття. ЩО МОЖНА ДІЗНАТИСЯ З ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ПРО ГОСПОДАРСЬКЕ ТА СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ І ДУХОВНИЙ СВІТ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

Практичне заняття. ЩО МОЖНА ДІЗНАТИСЯ З ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ПРО ГОСПОДАРСЬКЕ ТА СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ І ДУХОВНИЙ СВІТ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

Розділ IV ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

ТЕМА 2. РИМСЬКА ІМПЕРІЯ

§ 56-57. Практичне заняття. ЩО МОЖНА ДІЗНАТИСЯ З ІСТОРИЧНИХ ДЖЕРЕЛ ПРО ГОСПОДАРСЬКЕ ТА СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ І ДУХОВНИЙ СВІТ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

– Слов’яни – велика група європейських народів, до яких належать українці, білоруси, росіяни, поляки, чехи, словаки, лужичани, болгари, македонці, хорвати, словенці, боснійці, чорногорці, серби. Нині вони населяють значну територію Європи і розмовляють схожими мовами.

1. ПРАБАТЬКІВЩИНА СЛОВ’ЯН

Які теорії існують про прабатьківщину

слов’ян? Обговоріть у загальному колі, чому це питання вчені не можуть вирішити остаточно. Які назви слов’янських племен можна знайти в документах?

Науковці й дотепер не дійшли єдиної думки і стосовно походження слов’ян.

Літописець Нестор у “Повісті минулих літ” стверджує, що прабатьківщиною слов’ян були дунайські або балканські землі.

Більшість українських дослідників вважають, що на межі ІІ-І тис. до н. е. слов’яни розселилися на території, природними кордонами якої були: на заході – річка Вісла та Карпати, на сході – середня течія Дніпра, на півночі – річка Прип’ять,

на півдні – середні течії Дністра та Південного Бугу (сучасні Полісся, Волинь, Поділля та Середнє Подніпров’я).

Колись пращури слов’янських народів мешкали разом, мали єдині звичаї та розмовляли єдиною мовою. Згодом вони розселилися на різних європейських територіях, їхня мова і звичаї поступово зазнавали змін.

Давні слов’яни не мали власної писемності, тому вчені використовують праці давніх істориків. Хоча ці відомості доволі суперечливі, вони мають для вчених неоціненне значення. Вивчаючи первісну історію слов’ян, учені зіставляють дані писемних джерел, археології.

Слов’янські племена ще не мали єдиної загальної назви “слов’яни”, тому в джерелах вони мають різні найменування.

Пліній Старший про назви слов’янських племен

…Починаючи від місця народження Вістули (тобто Вісли), на безмежних просторах розташувалося багатолюдне плем’я венедів. Назва тепер міняється відповідно до різних родів і місцевостей… Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома іменами: венедів, антів і склавинів.

2. ПОСЕЛЕННЯ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

Черняхівське поселення (сучасна історична реконструкція)

Уявіть, що ви побували в поселенні давніх слов’ян. Користуючись текстом підручника й ілюстраціями, розробіть малюнок-схему “Поселення давніх слов’ян”.

У давні часи племена і народи часто змінювали місця проживання. Не винятком були і предки слов’ян. Опановуючи нові території, вони часто проживали поряд з іншими народами.

Тож не дивно, що археологи поки не знайшли археологічну культуру, яка б повністю належала слов’янським чи праслов’янським племенам.

У III ст. на землях сучасної України виникла черняхівська культура, яка охоплювала майже всю територію сучасної України і навіть виходила за її межі. Населення черняхівської культури, на думку більшості вчених, складалося з давніх слов’ян, які проживали в лісостеповій частині України, скіфо-сарматів, германців, готів та ін.

Свої поселення давні слов’яни споруджували, як правило, поблизу річок, струмків та озер, поряд із заплавними луками. Поселення були неукріплені, і, на відміну від трипільських, не мали чіткої забудови. Житла були наземні або заглиблені (напівземлянки, землянки). Стіни зазвичай складалися зі зрубаних стовбурів. Земляні долівки, очевидно, покривали соломою або очеретом. У багатьох помешканнях на долівці облаштовували відкриті вогнища, інколи печі з каменю або глини.

Неподалік від житла була господарська частина подвір’я. Найближче містилися господарські ями, які використовувались як зерносховища та погреби для харчів. Трохи далі – комора, хлів для худоби, невеликі будівлі, що могли служити для утримання свійської птиці чи дрібної худоби.

Розташовувалися давньослов’янські поселення на невеликій відстані (до 5 км) одне від одного, досить часто гніздами (групами).

Кожна така група складалася з 10-15 поселень і належала одній громаді (общині). Общини, у свою чергу, об’єднувалися в племена. На чолі племені стояв обраний громадою вождь. Якщо виникала потреба боронитися від сильного ворога, то племена слов’ян об’єднувалися в міжплемінні воєнні союзи.

3. ГОСПОДАРСТВО ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

Уявіть, що ви побували в поселенні давніх слов’ян. Користуючись текстом підручника та малюнками, складіть розповідь-репортаж про заняття давніх слов’ян. Які археологічні знахідки допоможуть вам у цьому?

1 – посуд ремісників черняхівської культури;

2 – реконструкція землеробського календаря з орнаментами (за Б. Рибаковим); З – житло черняхівської культури; 4 – кераміка черняхівської культури;

5 – одяг представників черняхівської культури

Основу господарства давніх слов’ян становило орне землеробство. У Поліссі тривалий час застосовували підсічне землеробство. Для цього на обраній ділянці лісу вирубували дерева та чагарники, спалювали їх і попелом удобрювали грунт. У степових районах у землеробстві використовували перелогову систему, за якої поле обробляли й засівали, доки земля давала добрий врожай. А коли земля виснажувалася, люди освоювали нові ділянки.

Поле засівали пшеницею, ячменем, просом, гречкою, житом. Вирощували також овес, горох, коноплі. Займались давні слов’яни і городництвом: вирощували горох, ріпу, редьку, цибулю й часник.

У своїх господарствах слов’яни тримали велику і дрібну рогату худобу, свиней, коней, свійську птицю. Завдяки полюванню мали додаткові харчі та хутро. Полювали на лося, благородного оленя, зубра, тура, косулю, кабана. Займалися також бортництвом – збиранням меду диких бджіл, які селилися в бортях (штучних гніздах). У давньослов’янських поселеннях археологи часто знаходять гачки, що свідчить про заняття рибальством. Велику роль відігравало збиральництво. Особливо у неврожайні роки годувалися ягодами, грибами, дикорослими плодaми, горіхами, жолудями.

Давні слов’яни займалися також ливарництвом та обробкою металів. Кожна громада мала свого майстра-коваля. У поселеннях знаходять металеві знаряддя праці (серпи, коси, сокири, рибальські гачки, ножі, голки, цвяхи тощо), прикраси (браслети, підвіски, сережки та ін.), зброю (наконечники стріл, списів, дротиків).

Вищого рівня гончарство досягло в черняхівців, які у своїх майстернях уже використовували гончарний круг і спеціальні гончарні горни для випалювання посуду.

Такі види ремісничої діяльності, як прядіння, ткацтво, обробка шкіри, мали домашній характер і забезпечували давніх слов’ян речами повсякденного вжитку (одягом, взуттям тощо).

Значну роль у господарстві черняхівців відігравала торгівля з народами Північного Причорномор’я, римськими провінціями, населенням Центральної Європи та Балтії. Підтвердженням цього е знахідки монет різних народів, вироби античних майстрів у поселеннях слов’ян. Основними торговельними шляхами були річки Дніпро та Дністер. Зі слов’янських земель в інші краї вивозили здебільшого зерно, мед, віск, хутро, шкіри. Натомість ввозили різноманітний посуд, вино, олію, вироби зі скла, срібла, бронзи й золота.

Давньослов’янська борть

Реконструкція ливарної майстерні

5. ВІРУВАННЯ ДАВНІХ СЛОВ’ЯН

Користуючись текстом підручника й ілюстрацією, складіть словничок за темою “Вірування давніх слов’ян”. Обговоріть, яким чином ілюстрації доповнюють зміст підручника.

Давні слов’яни були язичниками. Вони обожнювали сили природи, вірили в потойбічне життя як продовження земного.

Поклонялися божествам Сонця і вогню (Сварог, Дажбог або Даждьбог, Хоре), вітру (Стрибог), грому та блискавки (Перун), богу-покровителю худоби, родючості та добробуту (Велес).

Окрім згаданих, у різні часи існувало безліч інших божеств.

Давні слов’яни також вклонялися духам, котрі населяли ріки, озера, ліси тощо. З літописів відомі, зокрема, дух лісу – лісовик (гайовик), дух води – водяник, поля – полудниця та ін. Вірили також у нечисту силу.

Археологи знаходять у давньослов’янських поселеннях святилища – капища, де стояли кам’яні ідоли та жертовники. Зводили їх там, де, за повір’ям, могли жити божества. На таких святилищах виконувались обряди та ворожіння за майбутній урожай, добробут і процвітання роду.

Служителями язичницьких обрядів були волхви. Вони вважалися посередниками у спілкуванні з богами, а також знавцями народної медицини, астрономії тощо. Люди вірили, що волхви були наділені надприродними силами і здібностями.

Перевірте засвоєне на уроці

Обговоріть у загальному колі: що було найважливішим для вас на цьому уроці? Що нового ви дізналися? Що виявилося найцікавішим?