Головна ⇒ 📌Історія ⇒ Практичне заняття. Життя й традиції рицарів і селян

Практичне заняття. Життя й традиції рицарів і селян

Розділ 2 Середньовічний світ Західної Європи

& 10. Практичне заняття. Життя й традиції рицарів і селян

1. РИЦАРСЬКІ ТРАДИЦІЇ

Прочитайте наведені письмові джерела та розгляньте ілюстрації. Поставте одне одному не менше 3-5 запитань щодо рицарських традицій.

ІЗ ПРАЦІ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКІВ В. О. ВАЛУХА, В. П. КОЦУРА

Німецьке слово “рицар” (лицар3) спочатку означало “вершник” і через польську мову ввійшло до української. Так називали вояка – феодала, який ніс військову службу для свого сеньйора, зазвичай

кінну. Пізніше, в XI-XII ст., термін “рицар” набув ширшого значення.

Він став синонімом знатності й шляхетності…

Рицар мав боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе.

Для того щоб стати рицарем, слід було пройти процедуру посвячення, яка найчастіше здійснювалася на свята: Різдво, Великдень, Вознесіння.

ІЗ ПРАЦІ УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИКА XX ст. І. П. КРИП’ЯКЕВИЧА

Це відбувалося дуже святочно. Кандидат перебував ніч на молитві, а потім одягався в білий і червоний одяг на знак того, що готовий жертвувати кров за віру.

Після

богослужіння один зі старших лицарів ударяв його тричі в рам’я зі словами: “Вибиваю тебе на лицаря в ім’я Бога, Св. Михаїла, Св. Георгія”4.

У Франції був звичай, що молодий лицар вскакував на коня, об’їздив довкола подвір’я й списом ударяв манекен…

Посвята в рицарі (середньовічна мініатюра)

3 Лицар – відповідно до української традиції таке написання використовується для підкреслення шляхетності людини.

4 Це був єдиний у житті рицаря ляпас, на який він мав право не відповідати.

Обряд посвячення в рицарі мав пройти навіть король.

Славу непереможного воїна можна було здобути на війні або під час рицарських турнірів – військових змагань у силі та вправності, котрі влаштовували перед шляхетною публікою.

Як наведені зображення доповнюють отриману вами інформацію про рицарів?

Мініатюра з ілюстрованої хроніки (XIV ст.)

Мініатюра з Манеського кодексу (XIV ст.)

Середньовічні рицарі (сучасна історична реконструкція)

Рицарські обладунки (з експозиції Збаразького історичного музею)

ЗА ІСТОРИЧНИМ РОМАНОМ ГЕНРІ РАЙДЕРА ХАГГАРДА “ПРЕКРАСНА МАРГАРЕТ”

За герольдами5 в золотому одязі через головний вхід на арену виїхав маркіз Морелла в супроводі почту. Під ним був чудовий вороний кінь, і сам він був у чорних обладунках. На його червоному щиті був герб із зображенням орла з короною, що свідчило про звання, і гордий девіз “Те, що я беру, я знищую”. Маркіз зупинив свого коня в центрі арени, підняв його на диби і змусив зробити коло на задніх ногах. Натовп вітав маркіза вигуками.

Знову пролунали труби, і верхи на білому коні, у білому одязі, виїхав високий і суворий сер Пітер Брум. На його щиті був зображений золотий, спрямований донизу сокіл і девіз6 “За любов і честь”. Він також зробив коло, при цьому підняв свого списа на знак вітання. Цього разу натовп мовчав – рицар був іноземець.

Головним завданням рицаря під час бою було утриматися на коні й тупим кінцем списа вибити противника із сідла. Переможці здобували славу й визнання, почесні призи, а також коней і зброю переможених.

Однією із традицій рицарського Середньовіччя був культ “прекрасної дами”. Дама серця була для рицаря втіленням кращих людських чеснот: розуму й доброти, краси та грації. Аби завоювати серце коханої, рицарі здійснювали подвиги, складали на її честь вірші та виконували серенади. А на турнірах вояки прикріплювали стрічки своєї обраниці до шолома.

Проте не варто ідеалізувати рицарів. Пограбування селян і купців, зухвалість щодо інших, войовничість і неосвіченість були так само притаманні рицарям, як і рицарські чесноти. У мирний період феодали часто вдавалися до міжусобних війн. Із виникненням вогнепальної зброї рицарство як військова сила занепало й залишилось аристократичним станом.

Панна допомагає лицарю вдягти обладунки (мініатюра початку XIV ст.)

5 Герольд – знавець гербів.

6 Девіз – стислий вислів, що пояснював зміст герба.

2. РИЦАРСЬКИЙ ЗАМОК

На основі тексту й ілюстрацій опишіть замок (або проведіть по ньому уявну екскурсію), використовуючи слова: рів, звідний міст, мури, вежі, донжон, підземелля, підземний хід.

У IX-XI ст. постійні війни привели до появи в Європі нового виду оборонних споруд – замків, що були одночасно і фортецями, і помешканнями феодала.

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЗАМОК

1 – перекидний міст, який на ніч та під час нападу ворога піднімали за допомогою ланцюгів; 2 – надбрамна вежа, з якої варта постійно оглядала місцевість і, помітивши вдалині ворога, сурмила сигнал тривоги: тоді воїни поспішали зайняти свої місця на мурах і вежах; 3 – замковий двір; 4 – господарчі споруди; 5 – башти; 6 – житло феодала; 7 – жіночі помешкання; 8 – капела; 9 – головна замкова вежа – донжон, у якій феодал зі своїми воїнами та слугами міг витримати тривалу облогу, навіть, якщо інші укріплення було захоплено

Роздивіться загальний вигляд замків у Німеччині, Польщі та в Україні. Поясніть, чому замки є важливою культурною й історичною пам’яткою людства.

1. Замок Гогенцоллерн у Німеччині

2. Замок Марієнбургу Польщі

3. Замок Любарта в Луцьку

3. ЖИТТЯ СЕЛЯН

Поєднуючи інформацію з тексту й ілюстрацій, виконайте такі завдання.

1) Поясніть, що таке натуральне господарство.

2) Заповніть у зошиті схему “Завдання середньовічної сільської общини”.

3) Розкажіть про життя середньовічних селян.

Селянство становило найчисленнішу верству середньовічного суспільства. Господарство селян і феодалів становило замкнену систему, носило натуральний характер, тобто все необхідне для життя виготовлялося на місці: від продуктів харчування до ремісничих виробів. Тільки за металами та сіллю доводилося вирушати аж до місць, де вони вироблялись, і там вимінювати їх на продукти своєї праці. Гроші в селян були рідкістю.

Селянська праця (середньовічні зображення)

Селяни одного села становили громаду (общину). Її головним завданням було регулювання земельних відносин. Також на зібраннях общини селяни визначали, коли й скільки риби можна ловити в ріці, де косити сіно, де пасти худобу. Громада надавала допомогу бідним, удовам, сиротам, ремонтувала дороги, будувала церкву або каплицю7 й утримувала священика. Сільські свята, які зазвичай влаштовувалися за рахунок громади, зберігали культурні традиції. Усі жителі села повинні були підкорятися рішенням, ухваленим громадою.

У XIV-XV ст. вдосконалювалося землеробство. Поряд із технічними новинками утвердилися й нові технології обробки землі. У більшості районів Європи утвердилося трьохпілля. Землю, яку мав у своєму розпорядженні селянин, він ділив на три частини. Перша частина з осені засівалася озимими культурами. Друга – весною яровими. Третя залишалася незасіяною, тобто перебувала під паром. Наступного року перше поле залишали під пар, друге засівали озимими, а третє – яровими. І так по черзі. Стали застосовувати й органічні добрива. Ці прогресивні зміни дали можливість дещо збільшити врожайність.

Проаналізуйте свою працю на уроці, послідовно відповідаючи на запитання:

– Що нового ви дізналися на уроці?

– Що запам’яталося найбільше?

– Чого вам не вдалося зробити?

– Що залишилося незрозумілим?

– Про що вам хотілося б дізнатися більше?

7 Каплиця – невелика церква, у якій немає вівтаря.

Позитивні чинники

Негативні чинники