Головна ⇒ 📌Довідник з економіки ⇒ ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМЦЯ ТА УМОВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМЦЯ ТА УМОВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

ПІДПРИЄМНИЦТВО

Розділ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.2. ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМЦЯ ТА УМОВИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Повноцінна організація підприємницької діяльності неможлива без визначення прав, обов’язків та відповідальності її учасників. Особливо це важливо для постсоціалістичних країн, де панувала адміністративно-командна система господарювання. Нині вони перебувають у перехідних умовах на шляху до утвердження повноцінної ринково-економічної системи. Першочергового значення

в цих умовах набуває розробка відповідної законодавчої бази.

У нашій державі ухвалено законодавчі акти, в яких визначено права та обов’язки підприємств. Ці права, будучи нормативною формою вираження формальної рівності суб’єктів підприємницької діяльності, визначають за допомогою системи встановлених державою загальнообов’язкових правил їх поведінку. Діючи на засадах свободи вибору, підприємці мають право самостійно визначати профіль своєї діяльності, формувати виробничу програму, закуповувати необхідну сировину і матеріали, набувати майно або майнові права, отримувати кредит і відкривати рахунки

в комерційних банках, вибирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком, укладати з громадянами трудові договори (контракти, угоди); самостійно встановлювати форми, систему і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на засадах найму, отримувати будь-який не обмежений розмірами особистий дохід, одноособово приймати і реалізовувати рішення з питань виробничо-господарської діяльності, брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування.

Оскільки підприємницька діяльність здійснюється в певному суспільному середовищі, то поряд з правами підприємці мають і певні обов’язки. Під останніми розуміють правові норми, які підлягають обов’язковому виконанню. Законом України “Про підприємництво” встановлено, що для здійснення підприємницької діяльності підприємець зобов’язаний укладати з громадянами договори про використання їхньої праці. При укладанні трудового договору, в тому числі у випадках, передбачених законами України, підприємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, зокрема соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства. У разі втрати працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.

Крім того, підприємець повинен дотримуватися прав, щоб реалізовувати законні інтереси споживачів, забезпечувати надійну якість вироблених товарів (послуг), отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

Одним з основних мотивів підприємницької діяльності є отримання якомога більшого прибутку, що несе в собі потенційну небезпеку порушення чинного законодавства і потребує законодавчого встановлення правової відповідальності підприємців за протиправні дії.

Підприємницька діяльність базується також на дотриманні певних етичних норм, які є складовою ширшого поняття – “культура підприємництва”. Культура підприємництва – засіб легітимізації підприємницької влади через ціннісні уявлення людей. З цього випливає, що відповідальність являє собою правові та етичні відносини (між господарюючими суб’єктами, між підприємцями і споживачами), які передбачають їх дотримання та застосування певних санкцій у разі їх порушення.

Згідно із законодавством нашої держави підприємець не повинен завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом. Крім зазначеного, підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з додержанням техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Суб’єкт підприємницької діяльності може бути визнаний арбітражним судом банкрутом у порядку, передбаченому законодавством України.

Підприємство має здійснюватись суворо згідно з чинним законодавством. За порушення його передбачається персональна економічна й адміністративна відповідальність підприємця. Підприємництво несумісне з некомпетентністю, крадіжками. Водночас воно створює умови для якомога повнішого розкриття комерційного таланту людини, задоволення її честолюбства. Особливе місце в партнерських відносинах належить чесності, порядності, дотриманню слова, зберіганню комерційної таємниці. Етика підприємця – важлива складова його особистості. Перелічені якості підприємця є також обов’язковою умовою плідної діяльності, запорукою позитивного впливу на соціальний клімат у суспільстві, його економічного поступу.

Функціонування і розвиток сучасного підприємництва неможливі без створення сприятливого соціально-економічного ставлення до підприємців та всебічної підтримки держави, які формуються під її визначальним і цілеспрямованим впливом.

Практикою світового господарювання вироблено необхідні умови для розвитку цивілізованого підприємництва, а саме:

– стабільність державної економічної і соціальної політики, що є джерелом формування у підприємців та інвесторів впевненості в тому, що вони не стануть жертвами кон’юнктурних політичних рішень або кампаній;

– система пільгового оподаткування, що стимулює відкриття нових підприємств та інвестиційну діяльність наявних;

– наявність розвиненої інфраструктури підприємництва (інноваційних і впроваджувальних центрів, що фінансуються на частковій основі державою і приватним бізнесом, “інкубаторів” нового малого бізнесу, консультативних центрів і центрів з підготовки підприємців);

– позитивний суспільний клімат (домінування в суспільній свідомості ініціативних, творчих мотивацій, престижність підприємницької діяльності);

– ефективна система захисту інтелектуальної власності, що охоплює не тільки винаходи, а й всю продукцію, у тому числі нові ідеї, концепції і методи ділової активності;

– дебюрократизація регулювання господарської діяльності з боку державних органів, зокрема скорочення форм звітності, спрощення правил реєстрації нових фірм тощо.

Відповідно до закону України “Про підприємництво” держава повинна створювати сприятливі організаційні та економічні умови для розвитку і функціонування підприємницької діяльності на основі гарантій та всебічної підтримки. З цією метою вона законодавчо забезпечує гарантії для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм діяльності та власності, рівні права і можливості доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Водночас держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між суб’єктами господарювання, захист споживачів від виявів недобросовісної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності, у дотриманні прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, зокрема забезпечує охорону відомостей, які становлять комерційну таємницю. Взаємовідносини між підприємцями і державними структурами будуються на використанні економічних важелів, шляхом формування і реалізації фінансово-кредитної та податкової політики, розробки і впровадження окремих нормативів, науково-технічних, економічних та соціальних програм.

Розвиток підприємництва, посилення його всебічного впливу на соціально-економічний поступ суспільства потребує з боку держави не тільки правового регулювання, а й економічної, матеріально-технічної та організаційної підтримки.

Щодо економічної підтримки, то вона передбачає впровадження надійної фінансово-кредитної бази через створення мережі спеціалізованих комерційних банків і страхових компаній для надання коротко-, середньо – та довгострокових індивідуальних позик, відкриття доступу для отримання іноземних кредитів, формування розгалуженої мережі громадських і приватних неприбуткових фондів підтримки та розвитку підприємництва, які б надавали гарантії в обмін на кредити; запровадження державного страхування комерційного ризику підприємств на випадок фінансових та інших втрат, зумовлених діями органів державної влади, встановлення пільгового оподаткування прибутків підприємців, що здійснюють інноваційні проекти, модернізацію і відкриття нових виробництв та інших напрямів, що мають вирішальний вплив на розвиток економіки країни, вирішення соціальних проблем.

Матеріально-технічна підтримка підприємництва передбачає передачу або продаж на пільгових умовах підприємницьким структурам об’єктів державної власності у вигляді різноманітного устаткування виробничого призначення відповідно до процедур роздержавлення і приватизації, комерціалізацію сфери торгівлі та громадського харчування, корпоратизацію великих і середніх підприємств різних галузей національної економіки, передачу в оренду недовантажених потужностей підприємств, продаж підприємцям на конкурсних засадах об’єктів незавершеного будівництва, нежитлових приміщень і невстановленого обладнання державного сектору за умови, що це відповідає інтересам розвитку економіки, створення технопарків і баз прокату обладнання для прискорення розвитку інноваційної діяльності.

Серед заходів, спрямованих на організаційну підтримку підприємницької діяльності, слід зазначити такі: налагодження процедури регулювання підприємництва з боку державних інституцій через вироблення раціональних форм обов’язкової звітності та порядку реєстрації нових суб’єктів підприємництва, забезпечення доступності до документів, які необхідні для створення і які регламентують порядок реєстрації та функціонування суб’єктів підприємництва, підготовку підприємницьких кадрів, їхню інформованість з цих питань, що потребує відкриття спеціальних навчальних закладів, перепідготовку викладачів, організацію інформаційних центрів, проведення наукових досліджень з питань підприємництва в державних наукових і навчальних закладах.

Більшість підприємців вважають, що сьогодні в Україні не виконується належною мірою жодна із зазначених умов. Багато хто з бізнесменів зауважує, що ситуація, яка склалася в результаті господарського і політичного реформування, не є сприятливою для становлення й активізації приватногосподарської діяльності, перешкоджає розвитку інноваційного підприємництва, а найважливішими передумовами комерційного успіху є зрощування приватного бізнесу з державними структурами виконавчої влади і авантюризм.

Наукові дослідження, узагальнення практики діяльності підприємців свідчать про те, що причини, які гальмують інтенсивний розвиток підприємництва, можна звести до такого:

– недосконалість законодавства з питань розвитку підприємництва в цілому і дрібного та малого бізнесу зокрема;

– великий податковий тиск, що змушує деяких суб’єктів підприємництва йти в тіньову економіку;

– недостатня державна фінансово-кредитна підтримка всіх форм і видів підприємництва;

– відсутність дієвих механізмів реалізації державної політики, спрямованих на підтримку підприємництва;

– недосконалість системи обліку та статистичної звітності щодо господарської діяльності підприємців;

– обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення підприємницької діяльності;

– недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

– відсутність стимулів для інвестицій;

– психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях окремими верствами населення.

Подолання зазначених недоліків в Україні пов’язане з подальшою ринковою трансформацією економічної системи шляхом утвердження повноцінних ринкових відносин різних форм власності, розвитку дієздатного товарно-грошового механізму ринкового типу, передбачуваність, послідовність і стабільність економічної та соціальної політики держави, подальший розвиток інфраструктури підтримки підприємництва, сформованість ринкової економічної культури та позитивне соціальне сприйняття підприємницької діяльності. На подолання зазначених вад у нашій країні спрямовано ряд законодавчих актів. Так, було внесено значні позитивні зміни до Закону України “Про підприємництво”, ухвалені Верховною Радою України у грудні 1997 р. Важливим заходом удосконалення державної підтримки малого та середнього бізнесу стало підписання Президентом України указів “Про державну підтримку малого підприємництва” (травень 1998 р.) “Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності” (лютий 1998 р.). Ці законодавчі акти були спрямовані на поліпшення економічних умов функціонування підприємництва.

Важливим кроком на цьому шляху було ухвалення базового Закону “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні”. На виконання цієї програми уряд розробив і прийняв нормативно-правові акти, спрямовані на піднесення молодіжного підприємництва, забезпечення гарантованої участі у формуванні державного замовлення тощо.

Крім того, законодавчо визначено критерії, що стосуються мікро-, малих, середніх та великих підприємств, принципи та завдання у формуванні і реалізації регуляторної політики в державі.

Помітну роль відіграло і прийняття Закону “Про особисте селянське господарство”, на якому грунтуються організаційні, економічні, соціальні та правові засади ведення підприємницької діяльності у цій сфері. Виняткове значення серед законодавчих актів щодо регулювання підприємницької діяльності та стимулювання її легалізації має спрощення процедури оподаткування як підприємців – фізичних осіб, так і малих підприємств.

З прийняттям Верховною Радою України Закону “Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” запроваджено єдиний фіксований податок на доходи підприємців – фізичних осіб, що також сприяє подоланню дії негативних факторів, які гальмують розвиток підприємництва.

Подальший розвиток підприємництва в нашій країні потребує формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку дрібного та малого бізнесу, удосконалення його фінансово-кредитної підтримки, забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов для розвитку всіх видів і форм підприємництва, поліпшення інформаційного та кадрового забезпечення бізнесу, стимулювання зовнішньоекономічної діяльності всіх суб’єктів підприємництва. Сприяє розвиткові підприємництва економічне піднесення, зниження цін, зростання платоспроможності населення та його добробуту, зменшення обсягів контролю за діяльністю підприємців з боку інститутів державного регулювання економіки, подолання корупції, рекету тощо.

Не менш важливе значення для розвитку підприємництва має вдосконалення законодавчої бази, спрямоване на забезпечення захисту приватної власності, вирішення правових суперечностей та скасування положень у законодавчих актах, що стримують розвиток приватної ініціативи. Актуальним є створення більш сприятливого податкового, інвестиційного, цінового режимів для суб’єктів підприємництва та впорядкування механізмів державного регулювання і контролю підприємницької діяльності, подолання тіньової економіки.

Розвиток підприємництва в Україні потребує вдосконалення юридичного забезпечення його економічної, організаційної та фінансової підтримки з боку держави.