Прибуток економічний – частина загального доходу підприємства, фірми та компанії після відрахування економічних витрат. П. е. менший від бухгалтерського на величину прихованих витрат, а економічні витрати охоплюють явні і приховані витрати компанії. Залежно від типу конкуренції (досконалої чи недосконалої), що панує на ринку, розрізняють нульовий і не нульовий прибутки. Нульовий, або нормальний, прибуток існує за досконалої конкуренції (відсутні вплив монополій чи олігополій на ціни, будь-які інші обмеження), економічної рівноваги. Його
розміри визначаються витратами, здійсненими підприємцем внаслідок не альтернативного використання виробничих факторів. За такої конкуренції кожен фактор виробництва, на думку “неокласиків” (американських економістів М. Бредлі, Д. Росфельда та ін.), дає його власникові дохід, який вимірюється витратами втрачених можливостей, а компанія відшкодовує свої економічні витрати (явні та приховані). Нульовий прибуток західні вчені розглядають або як сукупний дохід підприємця від усіх факторів, які є його власністю (відсоток за авансований капітал, плата за його працю, винагорода за ризик, рента та природні ресурси,
тобто відшкодування всіх прихованих витрат виробництва), або лише як частину прихованих витрат компанії, пов’язаних із підприємницькою діяльністю, застосування його здібностей. Завдяки підприємницькій діяльності регулюється діяльність усіх інших факторів (капіталу, землі та праці), ведеться пошук нових альтернатив, упроваджується нова техніка, розробляються нові види виробництва та ін. За таку діяльність, що є продуктивною працею, підприємець повинен отримувати нормальний (нульовий) прибуток. Отже, нормальний прибуток є не надлишком доходів над витратами, а ціною капіталу (витрат втрачених можливостей капіталу) і підприємницької діяльності. За досконалої конкуренції граничний дохід кожного фактора виробництва дорівнює його граничним витратам, тобто компенсується ціною, яку сплачують за певний фактор. Якщо нульовий прибуток зіставити з відповідною категорією марксистської політичної економії, то він є середнім прибутком, що його привласнює кожен капіталіст пропорційно обсягу його індивідуального капіталу в сукупному суспільному капіталі. За недосконалої конкуренції прибуток виступає у формі не нульового, чистого диференціального, чистого економічного та ін. Не нульовий, або чистий, прибуток – надлишок над нормальним прибутком, або наддохід над усіма витратами (явними і прихованими). На думку неокласиків, чистий П. е. виникає за наявності на ринку монополії та встановлення високої ринкової ціни, використання реклами, патентів, диференціації продукції та інших методів не цінової конкуренції, а його розмір залежить від ступеня контролю фірмами за пропозицією певного товару, його ціною та інших факторів. Він є результатом перерозподілу доходів споживачів, своєрідною премією, отриманою за їхній рахунок. Водночас неокласики твердять про незначні розміри чистого П. е.
Loading...