Припинення трудового договору (контракту) – закінчення його дії незалежно від підстав і причин. Термін “припинення” відрізняється за. своїм змістом від таких понять, як “звільнення” і “розірвання” трудового договору, які теж використовуються в чинному законодавстві (ст. 38, 40, 41, 116, 117 КЗпП України). П. т. д.- ширше поняття, охоплює усі види закінчення дії трудових правовідносин, тимчасом як розірвання трудового договору має місце тоді, коли П. т. д, відбувається з ініціативи однієї із сторін (працівника чи власника підприємства)
або на вимогу профспілкового органу. Дотримання законодавства про працю, що регулює П. т. д.,- це юридичні гарантії здійснення громадянами права на працю. Вони виявляються в законодавчому встановленні підстав і порядку П. т. д. Диференціація зазначених понять має практичне значення. Так, необхідність погодження звільнення з профспілковими органами має місце тільки при розірванні трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 43 КЗпП України). П. т. д. з інших підстав такого погодження не вимагає. Перелік підстав П. т. д. наведено у ст. 36 КЗпП України, дія якої поширюється на всіх працівників
усіх підприємств, організацій незалежно від форм власності, а ст. 41 цього Кодексу містить додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріям працівників, що пов’язано з особливостями їхньої праці. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України) допускається у будь-який час з причин, які працівник вважає для себе поважними. Закон встановлює тільки одну вимогу: він повинен письмово повідомити власника про звільнення за 2 тижні. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст. 40 КЗпП) можливе тільки за підстав, вказаних у законі. Якщо звільнення працівника здійснено з порушенням закону, він має право на поновлення на роботі з відшкодуванням матеріальної і моральної шкоди. Законодавством передбачено випадки, коли не дозволяється звільнення працівників з ініціативи власника (крім повної ліквідації підприємства), а саме: під час тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці; вагітних жінок, а також жінок, що мають дітей віком до 3-х років, одиноких матерів, які мають дитину віком до 14-ти років або дитину – інваліда (ст. 184 КЗпП України). Крім того, для окремих категорій працівників закон встановлює додаткові гарантії при звільненні їх з ініціативи власника: звільнення працівника, що не досяг 18-ти років, допускається тільки за згодою районної (міської) “комісії у справах неповнолітніх (ст. 198 КЗпП), звільнення членів ради трудового колективу, крім дотримання загального порядку звільнення, допускається тільки за згодою ради трудового колективу. Звільнення працівника оформляється наказом (розпорядженням) власника. У день звільнення, яким вважається останній день роботи, працівник отримує трудову книжку, в якій вказується дата і підстава звільнення відповідно до формулювання закону і з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Loading...